Справа № 127/13214/24
Провадження № 22-ц/801/777/2025
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Сопрун В. В.
19 березня 2025 рокуСправа № 127/13214/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,
за участю сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В., третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/13214/24 за позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року про забезпечення позову, яку постановила суддя Вохмінова О.С. в Вінницькомуміському суді Вінницької області, повний текст складено 29 січня 2025 року,
В квітні 2024 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договорів купівлі-продажу.
29 січня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Путілін Є.В. подав заяву про забезпечення позову та накладення арештів на земельні ділянки:
-по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:03:033:0473, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 ;
-по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:03:033:0472, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 .
Просив звернути ухвалу до негайного виконання, оскільки на сайті Dim Ria з'явилось оголошення про продаж зазначених ділянок, що може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено.
З метою забезпечення позову у справі накладено арешт на земельні ділянки:
-по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:03:033:0473, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 ;
-по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510100000:03:033:0472, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 .
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Чернілевська Р.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, постановлену з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам обґрунтованості та співмірності із заявленими вимогами. Вважає, що навіть за умови задоволення вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності та договору купівлі-продажу, спірні земельні ділянки по АДРЕСА_1 , будуть повернуті у власність територіальної громади м. Вінниці, а не у власність позивача, оскільки позивач не має та ніколи не мав права власності на вказані ділянки. Крім того, звертає увагу, що позивач звертався до суду з приводу одних і тих же земельних ділянок по АДРЕСА_1 , за участю одного і того ж кола учасників та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2014 року (справа №127/7285/14-ц), яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволені позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Путілін Є.В. просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи підстави і предмет позовних вимог, а також те, що у позивача є достатньо підстав вважати, що відповідачі - власники спірних земельних ділянок можуть вчинити дії, спрямовані на відчуження майна, про що на сайті Dim Ria з'явилось оголошення про продаж зазначених ділянок, а невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивач предметом спору є зокрема: земельна ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:033:0473, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_8 ; земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:03:033:0472, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 .
Заява обґрунтована позивачем тим, що на сайті Dim Ria з'явилось оголошення про продаж зазначених ділянок, що може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача.
Враховуючи, що предметом позову є земельні ділянки кадастровий 0510100000:03:033:0472 та кадастровий номер 0510100000:03:033:0473, а також те, що на сайті Dim Ria з'явилось оголошення про продаж зазначених ділянок, а невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Також колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним заявленим вимогам.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову носять лише тимчасовий характер.
Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
Процесуальних порушень, які були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Войтко Ю.Б.
Міхасішин І.В.