Справа № 641/181/24 Головуючий суддя І інстанції Музиченко В. О.
Провадження № 33/818/461/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
28 лютого 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Антоненка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Антоненка І.М. на постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 01 січня 2024 року о 02 год. 07 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Деу» номерний знак НОМЕР_1 , в районі буд. 6 по вул. Танкопія в м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ, у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В своїй апеляційній скарзі захисник Антоненко С.Л. просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку із спливом строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що суд першої інстанції розглянув справу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Також посилався на незаконність зупинення провадження у цій справі. Посилався також на практику ЄСПЛ.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Антоненко І.М. повідомив, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 , оскільки їх позиція захисту повністю узгоджена.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 за обов'язкової участі його захисника - адвоката Антоненка І.М.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Антоненка І.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості, як на докази, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення; довідці поліцейського УПП в Харківській області; направленні на огляд водія, а також відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції.
Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Драгер та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис.
З відомостей протоколу об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис в цьому протоколі в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані -правильні)».
Отже ОСОБА_1 достеменно знав, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 267 КУпАП відсторонення від керування транспортними засобами, а також огляд на стан алкогольного сп'яніння може бути оскаржено у вищестощий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосовував ці заходи, або до суду.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАС України на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто, ОСОБА_1 скориставшись правом на залучення захисника, не скористався правом оскарження дій працівників поліції під час складення ними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього та матеріалів, які були долучені до нього.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу та відсутність рішень відповідних компетентних органів щодо неправомірності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в цьому протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за керування автомобілем під час дії комендантської години. Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням алкотестера Драгер або у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 відмовився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Такі відомості відеозапису поза розумним сумнівом свідчать про те, що саме ОСОБА_1 01 січня 2025 року керував автомобілем у якості водія, а тому саме він є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 6) вбачається, що 01.01.2025 року під час несення служби було виявлено та зупинено транспортний засіб «Деу», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Водій від огляду відмовився під відеозапис, було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Транспортний засіб було залишено на місці зупинки без порушень ПДР. Водія було відсторонено від керування транспортними засобами.
Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії працівників поліції щодо складення протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у рапорті відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до довідки поліцейського УПП в Харківській області Бурикіної В. (арк. 2), ОСОБА_1 отримав водійське посвідчення.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Антоненко І.М. не заперечував, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає ПДР України.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Крім того, належить врахувати, що вимога захисника Антоненка ІМ. в його апеляційній скарзі не відповідає вимогам чинного КУпАП.
Зокрема, відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Отже, оцінюючи вимоги цих статтей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із закінченням строку, визначеного ст. 38 КУпАП, на особу не може бути накладено адміністративне стягнення а захисник вказував, що не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, що є помилковим та не узгоджується з вищенаведеними нормами закону.
Крім того, 15.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі, оскільки він є військовослужбовцем та бажав особисто приймати участь в судовому засіданні та надавати особисті пояснення.
18 березня 2024 року постановою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Поряд з цим, 22.04.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у цій справі з тих же підстав.
26 грудня 2024 року суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова задовольнив клопотання ОСОБА_1 та зупинив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - до його звільнення з військової служби. Або до припинення чи скасування воєнного стану України.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності ОСОБА_1 , який проходить військову службу, справа не може бути розглянута, оскільки це порушує його право на захист, а тому провадження по справі було зупинено на період проходження ним військової служби, або до припинення чи скасування воєнного стану.
22.01.2025 року до канцелярії Комінтернівського районного суду м. Харкова на запит суду надійшла відповідь на запит від начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 (арк. 66), в якій зазначено, що ОСОБА_1 27.08.2024 року був звільнений з військової служби у запас.
Отримавши такі відомості, суд першої інстанції 22 січня 2025 року поновив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 . До адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1430 КУпАП, а 24 січня 2025 року суд першої інстанції ухвалив оскаржувану постанову.
Отже, суд першої інстанції, враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а також конституційні засади щодо права доступу до правосуддя та права на захист, задовольнив особисте клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі до його звільнення з військової служби. Після цього, отримавши відомості про те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби, суд першої інстанції поновив провадження у справі і розглянув її по суті.
Належить врахувати, що КУпАП не передбачає процесуальної можливості суду першої інстанції зупинити провадження у справі, однак враховуючи обставин цієї справи, а саме те, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем та виконував бойові завдання, суд першої інстанції не порушуючи права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та його право на захист зупинив провадження у цій справі.
Зупинивши провадження у справі, зупинились і строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Поновивши провадження у справі, суд першої інстанції розглянув справу, дотримавшись строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Антоненка І.М. - залишити без задоволення.
Постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков