Іменем України
18 березня 2025 року
м.Харків
справа № 641/3180/23
провадження №22-ц/818/1456/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
Суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року, постановлене суддею Онупко М.Ю.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства було залишено без задоволення.
Додатковим рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, а не заяву про ухвалення додаткового рішення. Крім того клопотання подане після проголошення судом рішення по справі. Також відповідач не подала до суду разом із першою заявою по суті розрахунку сум витрат, які очікує понести. Матеріали справи не містять договору на правничу допомогу. Звертає увагу, що відповідачка затягувала розгляд справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням принципу розумності, виваженості та обґрунтованості, беручи до уваги заяву позивача про незгоду із розміром судових витрат, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з позивача 7000,00 грн.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та адвокатом Сідько С.І. укладено договір про надання правничої допомоги №б/н від 17.05.2023 року.
На підтвердження повноважень представника відповідача Сідько С.І. надано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги №1153953 від 05.07.2023 року виданого на підставі договору б/н від 22.05.2023 року, на представництво інтересів відповідачки у Комінтернівському районному суді м.Харкова. (а.с.63)
До закінчення судових дебатів представником відповідача ОСОБА_2 - Сідько С.І. зроблено заяву, що докази понесених судових витрат до суду будуть надані в межах п'ятиденного строку після проголошення рішення суду.
30.08.2024 року представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: детального опису робіт, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 22.05.2023 року від 30.08.2024 року, довідки на підтвердження сплати за правничі послуги в розмірі 11 000 грн.
Відповідно до детального опису робіт вбачається, що відповідачу надавались такі послуги: усні юридичні консультації, роз'яснення норм чинного законодавства по питанню оспорювання батьківства тривалістю 1 год. - вартість 1000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи про оспорювання батьківства в Чутівському районному суді Полтавської області тривалістю 2 год. - вартість 2000 грн., підготовка та подання відзиву на позовну заяву тривалістю 3 год. - вартість 3000 грн., заперечення проти клопотання тривалістю 2 год. - вартість 2000 грн., представництво інтересів відповідача в судових засіданнях тривалістю 3 год. - вартість 3000 грн.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, з позивача слід стягнути 7000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, а не заяву про ухвалення додаткового рішення, та ненадання такого клопотання після проголошення судом рішення по справі.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідача Сідько С.І. під час судових дебатів було зроблено заяву про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, та на третій день після проголошення вступної та резолютивної частини подано відповідні докази.
Підстав вважати, що представником відповідача не було дотримано вимог цивільно-процесуального закону не має.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не подала до суду разом із першою заявою по суті розрахунку сум витрат, які очікує понести, не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення таких витрат.
Посилання апелянта на відсутність в матеріали справи договору на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
В матеріалах справи на а.с. 63 міститься ордер на представництво інтересів ОСОБА_2 у Комінтернівському районному суді м.Харкова адвокатом Сідько С.І.
Доводи, що відповідачка затягувала розгляд справи, не впливають на висновки суду. Крім того доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 19.03.2025