Справа № 523/10194/23
Номер провадження 3/523/79/25
"20" лютого 2025 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Дяченко В.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з 5 сектора 1 відділу 7 управління Департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старшого офіцера відділення чергових частин з безпеки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 п.6 ст. 212-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії 17/7/1/7913 від 14 червня 2023 року, ОСОБА_1 будучи старшим офіцером відділення чергових частин з безпеки в/ч НОМЕР_1 , маючи допуск до державної таємниці за формою 3, 12 червня 2023 року порушив вимоги ч.4 ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та абз. 4, 6, 8, 22 п. 116, п. 244 Порядку-939, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 п. 6 ст. 212-2 КУпАП, а саме не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. В минулих судових засіданнях вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнавав, просив справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП з підстав викладених у клопотанні. Так, ОСОБА_1 у своєму клопотанні вказав, що «обвинувачення» повинно бути конкретизованим та зазначати про противоправне винне діяння не в загальних рисах (формально), а конкретно, а саме повинно бути зазначено, які заходи не здійснив він для забезпечення охорони державної таємниці, але повинен був здійснити або здійснив неналежним чином.
Так як п.б ч. 1 ст. 212-2 КУпАП бланкетна норма, то посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, ще повинна послатися на нормативний документ, який передбачає конкретні заходи з забезпечення охорони державної таємниці. Таким чином, можна зробити висновок про відсутність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого п.6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП в його діяннях. Аналіз матеріалів справи відносно нього дають підстави вважати, що докази, долучені до протоколу та досліджені у судовому на основі яких можливо засіданні, не містять фактичних даних, встановити наявність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно наявність адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення, який в свою не узгоджується з фактичними обставинами, складений з порушеннями та не може бути єдиним доказом доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не утворюють тієї достатньої сукупності фактів, що б без заперечливо свідчили про наявність в діях особи складу інкримінованого правопорушення та не залишала жодного розумного сумніву в цьому.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей245,280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положеньст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 8ст. 21 Закону України «Про державну таємницю», основними завданнями РСО є: а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин; е) організація та ведення секретного діловодства; є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об'єктах.
Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці визначені до ст. 28 Закону України «Про державну таємницю».
Диспозиція п. 6 ч. 1ст. 212-2 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р.№ 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинності. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. У справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії 17/7/1/7913 від 14 червня 2023 року, спростовані ОСОБА_1 , суддя приходить до висновку про закриття провадження у справі за відсутності у діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.1 п. 6 ст. 212-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 п.6 ст. 212-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Суддя: