Справа №504/3684/23
18 березня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючої у справі судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Лариси Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову до суду.
При цьому під час розгляду справи до закінчення судових дебатів представник позивача зазначила, що судові витрати позивача на правничу допомогу, про які зазначено в її позовній заяві - це попередній розрахунок, який робився на дату подання до суду позовної заяви. Додатково щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу вона звернеться відповідно до ЦПК протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі. У зв'язку з цим під час ухвалення рішення у вказаній справі питання розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу не вирішувалось.
28 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Л.І. про ухвалення додаткового рішення, в якій вона зазначає, що в судовому засіданні 26 листопада 2024 року у відповідності до вимог ЦПК України нею заявлено про те, що в п'ятиденний строк з моменту ухвалення судового рішення нею буде подано до суду докази на підтвердження розміру понесених позивачем ОСОБА_1 судових затрат. Представник позивача в заяві зазначає, що розрахунок судових витрат складається з наступного: при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2454 гривні 67 копійок; в зв'язку з укладенням 11 серпня 2023 року договору про надання правничої допомоги позивачем сплачено правнику ОСОБА_3 в загальній сумі - 9200 гривень; в зв'язку з укладенням 11 серпня 2023 року договору про надання правничої допомоги позивачем має бути сплачено правнику ОСОБА_3 - 4% суми, виплаченої відповідачкою на виконання рішення суду за результатами розгляду справи. Представник позивача зазначає, що в ході підготовки до розгляду справи та судового розгляду справи позивачем понесено витрати на послуги поштового зв'язку в загальній сумі 165 гривень що включає: 40 гривень - сплачено 21 грудня 2023 року при відправці відповідачці копії заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції; 45 гривень - сплачено 25 січня 2024 року при відправці відповідачці копії заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції; 45 гривень - сплачено 06 травня 2024 року при відправці відповідачці копії заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції; 35 гривень - сплачено 30 травня 2024 року при відправці відповідачці копії заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції. Таким чином, загальна сума судових витрат, понесених позивачем за час розгляду судом вказаної цивільної справи складає 11819 гривень 67 копійок та 4% від суми боргу, стягненої судом з відповідачки за результатами розгляду справи.
Розгляд справи неодноразово призначався на 09 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, 17 лютого 2025 року, 18 березня 2025 року.
При цьому позивач та його представник в судове засідання, призначене на 18 березня 2025 року, не з'явились, представник позивача 18 березня 2025 року подала письмову заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та без участі позивача. Просить задовольнити заяву.
Відповідач та його представник в судові засідання, в тому числі 18 березня 2025 року, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.111, 125), роздруківками з офіційно сайту АТ «Укрпошта» (а.с.120, 133, 134), а також конвертами, які повернулись з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.118, 132), відповідач повідомлялась як за адресою зареєстрованого місця проживання так і за зазначеною нею адресою фактичного місця проживання.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
У відповідності до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 4 ст.270 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При цьому, у відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні положення викладені в ч.ч.1, 2 ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року).
Відповідно до ч.3 ст.28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
У своїй постанові №686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.
Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява №37083/03, пункт 106).
Матеріалами справи встановлено, що 29 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пудлінська Л.І. подала до Комінтернівського районного суду Одеської області позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу. 15 листопада 2023 року вказана цивільна справа надійшла за підсудністю до Ананьївського районного суду Одеської області.
Під час розгляду справи в Ананьївському районному суді Одеської області правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Пудлінською Л.І. на підставі ордеру серії ВН №1278041 від 24 серпня 2023 року.
Судом встановлено, що 11 серпня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Пудлінською Л.І. було укладено договір про надання правничої допомоги, на підставі якого було видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1278041 від 24 серпня 2023 року, згідно якого повноваження адвоката не обмежуються.
Згідно умов вище вказаного договору про надання правничої допомоги оплата послуг адвоката включає: 5000 гривень - одноразово при укладенні договору; 700 гривень - періодично за кожне призначене судове засідання; організаційні витрати (транспортні, ксерокопіювання та роздруківка документів, поштові витрати) оплачуються окремо; 4% стягненої судом з відповідача суми.
В підтвердження вартості наданих адвокатом послуг позивачу представником позивача до заяви також додано: копію акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничих послуг від 11 серпня 2023 року, складеного 26 листопада 2024 року, копії поштових повідомлень та квитанцій АТ «Укрпошта» про направлення позивачем відповідачу процесуальних документів, платіжні інструкції та скрін-шоти з онлайн-банкінгу щодо сплати позивачем за послуги адвоката.
При цьому суд звертає увагу, що рішенням суду від 26 листопада 2024 року з відповідача на користь позивача було ухвалено стягнути судовий збір в розмірі 2454 гривні 67 копійок, сплачений позивачем за подання позову до суду, а тому заява представника позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого позивачем судового збору за подання позову до суду задоволенню не підлягає, оскільки вказане питання вирішене під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи.
Таким чином судові витрати позивача за отримання правничої допомоги під час розгляду справи підтверджуються доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення документами і в загальній сумі становлять 9365 гривень 00 копійок, а також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4% від суми боргу, стягненої за рішенням суду, яка є еквівалентною 5000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а саме в розмірі еквівалентному 200 доларам США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 9365 гривень 00 копійок є співмірними із складністю даної справи, її тривалістю та виконаним адвокатом об'ємом роботи, розмір таких витрат відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, відповідачем не оспорювався, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 9365 гривень 00 копійок, а також 4% від суми боргу, стягненої за рішенням суду, яка є еквівалентною 5000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а саме в розмірі еквівалентному 200 доларам США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, що відповідає критерію розумності, виваженості та справедливості.
Заява в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2454 гривні 67 копійок, сплаченого позивачем за подання позову до суду, не підлягає задоволенню з підстав розгляду та вирішення цієї вимоги під час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 265, 270 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пудлінської Лариси Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 07 жовтня 2021 року органом 5115, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати за надання правової допомоги в розмірі 9365 гривень 00 копійок, а також 4% від суми боргу, стягненої за рішенням суду, яка є еквівалентною 5000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а саме в розмірі еквівалентному 200 доларам США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Решту заявлених вимог залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Суддя Надєр Л.М.
Додаткове рішення суду набуло законної сили «___» ____________ 20___ року.