Єдиний унікальний номер № 285/5339/24
Провадження № 1-кп/0285/279/25
18 березня 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2024 за №12024060530000887,
по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , який не працює, інвалід ІІІ групи, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -
14.09.2024 близько 15 години 50 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рухаючись вказаним транспортним засобом, по автодорозі від с. Степове в напрямку с. Ярунь Звягельського району Житомирської області в порушення вимог п. 2.3. б), Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 2.9. а) ПДР «водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», п. 12.1. ПДР «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також , особливості вантажу, що перевозиться, і, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.6 (ґ) ПДР «поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух зі швидкістю: ґ) на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год» та, а. 12.9. (б) ПДР «водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12,7», діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, перевищуючи максимальну дозволену швидкість, не обравши в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля та безпечно керувати ним, будучи не уважним, не простежив за дорожньою обстановкою, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу, допустив виїзд керованого ним автомобілю за межі проїзної частини ліворуч до зустрічного кювету з подальшим його перекиданням.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 5-го грудного хребця (Th5) 1 ступеня, який належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Крім того неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, садна на обличчі, рани лівої кисті, рани передньої черевної стінки які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та садна передньої черевної стінки, правої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), 2.9. а), 12.1., 12.6 (ґ), 12.9. (б) Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Необережні дії ОСОБА_4 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковано за ч.1 ст.286-1 КК України.
17.03.2025 між законним представником потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,471 КПК України, укладено угоду про примирення. Причому ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин. Між законним представником потерпілої та обвинуваченим досягнуто згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.286-1 КК України, істотних для даного кримінального правопорушення обставин та покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Угодою передбачено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановлені ст.476 цього Кодексу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України і зрозумів роз'ясненні судом права, передбачені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання.
Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного ОСОБА_4 .
Законний представник потерпілої в судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання відповідно до укладеної угоди.
Прокурор в судовому засіданні проти затвердження угоди заперечила, вказуючи, що укладена угода про примирення не відповідає інтересам суспільства, оскільки основним об'єктом кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України виступають суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху, а додатковими життя і здоров'я людини. Також зазначила, що покарання, зазначене в угоді не відповідає санкції статті ч.1 ст.286-1 КК України. Просила відмовити в погодженні угоди про примирення укладеної між обвинуваченим та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Вислухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, який відповідно до вимог ст.12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Законний представник потерпілої ОСОБА_7 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час судового засідання.
Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст. 69 КК України.
Так, згідно з ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
Суд при вирішенні питання про можливість призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, має інвалідність ІІІ групи, пов'язаної із захистом вітчизни, та обставини, яка обтяжує покарання згідно ст.66 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення у присутності дітей, а тому за наявності вищевказаних обставин, вважає, за можливе застосувати ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 тисяч гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами, виходячи з того, що саме таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальному правопорушенню і буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів, а також вказане покарання обумовлене укладеною сторонами кримінального провадження угодою про примирення.
Суд не погоджується з доводами прокурора з огляду на наступне.
Так, КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини. Відповідно до ч.5 ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб'єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.
Зі змісту Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» вбачається, що внесені ним зміни до Кримінального кодексу України не передбачали заборони застосування ст.69 КК України у справах щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, санкція ч.1 ст.286-1 КК України визначена Законом №1231-ІХ в такому розмірі, який згідно ст.12 КК відносить її до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний Закон не вніс зміни і не передбачив жодних обмежень щодо можливості укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України.
Крім того, Законом №1231-ІХ не було змінено положення ст.475 КПК України і не передбачено повноваження суду призначати інше покарання ніж узгоджене сторонами угоди.
За змістом ст.1 КПК України та ст.75 Конституції України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Оскільки законодавець при прийнятті Закону №1231-ІХ не передбачив жодних заборон чи обмежень на застосування ст.69 КК України та укладення угод у кримінальних провадженнях за ч.1 ст.286-1 КК України, то доводи прокурора про невідповідність оскарженого вироку суспільним інтересам є безпідставними.
Мотивуючи своє заперечення п.2 ч.7 ст.474 КПК України, прокурор не конкретизує в чому на його думку полягає невідповідність умов угоди суспільним інтересам в даному конкретному випадку і чому в цьому кримінальному провадженні приватні інтереси обвинуваченого ОСОБА_4 і законного представника потерпілої ОСОБА_7 , які уклали між собою угоду про примирення, суперечать публічним інтересам.
Судом встановлено, що згідно з висунутим ОСОБА_4 обвинуваченням, внаслідок його дій було завдано шкоду потерпілій ОСОБА_6 .
Та обставина, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілим та обвинуваченими не відповідає інтересам суспільства.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між законним представником потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами кримінального провадження міри покарання.
Відповідно до ст.124 КПК України витрати на залучення експерта слід стягнути із обвинуваченого. Арешт на майно відповідно до ч.4 ст.174 КПК України підлягає скасуванню.
Цивільний позов не заявлявся.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу судом не вбачається.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України,
Затвердити угоду про примирення від 17.03.2025 по кримінальному провадженню №12024060530000887, укладену між законним представником потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять) тисяч гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз 11142,60 грн., а саме:
- за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/106-24/14739-ІТ від 04.10.2024 в сумі 3183,60 грн (три тисячі сто вісімдесят три гривні 60 коп);
- за проведення експертизи обставин та механізму ДТП № СЕ-19/106-24/14219-ІТ від 09.10.2024 в сумі 7959грн (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять).
Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області №285/4782/24 від 25.09.2024 , скасувати.
Речові докази у справі:
- автомобіль Seat Ibiza, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території спеціального майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - повернути його власнику ОСОБА_8 ;
- виріз з подушки безпеки керма, який упаковано до паперового пакету №NPU-0041103, ватний тампон зі змивом з керма, який упаковано до паперового пакету № NPU-0041104, ватний тампон зі змивом з ручки КПП, який упаковано до паперового пакету № NPU-0041105, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У разі невиконання угоди про примирення потерпілий чи прокурор протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до встановленої законом відповідальності.
Головуюча суддя ОСОБА_1