вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.03.2025 Справа № 904/233/25
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 37 900, 87 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (повідомлення) представників сторін
Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 37 900, 87 грн
Ухвалою суду від 24.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/233/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
11.02.2025 від Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни надійшов до суду відзив на позовну заяву.
12.02.2025 від Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" надійшла до суду відповідь на відзив.
19.02.2025 від Фізичної особи - підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни надійшли до суду пояснення на відповідь на відзив.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиті позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 13.02.2016 по 04.11.2021.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позов
Відповідач з позовними вимогами не погоджується та заперечує сам факт наявності централізованого теплопостачання в належному йому приміщенні, обґрунтовуючи це актами обстеження нерухомого майна від 01.05.2021, від 01.03.2022, від 30.08.2023 та від 21.03.2024, які оформлювались між відповідачем та його орендарями. Відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факту постачання у приміщення відповідача теплової енергії. Крім того, позивачем на надано доказів в підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії (відсутні відомості про встановлення приладу обліку, незрозумілі складові пропорції розрахунку заборгованості та застосування коефіцієнтів). Також, відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності, оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги поза межами строків позовної давності.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив на позовну заяву
Позивач не погоджується з доводами відповідача, оскільки відповідачем не надано доказів від'єднання (акт про відключення) належних відповідачу приміщень. Позивач зазначає, що відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається. Також, відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично отриманих послуг. Є безпідставним посилання відповідача на відсутність належних та допустимих доказів надання позивачем теплопостачання в приміщення відповідача, так як факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку № 11 по вул. Святогерогіївська, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується договором № 8637 від 01.01.2011 укладеним між КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" та ОСББ "Рязанова 11". Доказами споживання теплової енергії є звіти за період споживання теплової енергії зафіксовані приладом обліку теплової енергії, встановлені ОСББ на багатоквартирному будинку № 11. Нежитлове приміщення відповідача № 56 є невід'ємною частиною житлового будинку №11 по вул. Святогеоргіївській, який оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії 38К-3 заводський №018684 згідно Свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №237215 чинне до 12.08.2024. Акт вводу в експлуатацію приладу обліку від 22.09.2016 та акт прийняття на абон.облік приладу обліку після здійснення повірки від 07.10.2020. Модель та номер комерційного приладу обліку теплової енергії, яким здійснюється облік всього обсягу тепла поданого до будинку також зазначений у звітах за період постачання тепла, копії яких додавалися до позовної заяви. Щодо застосування строків позовної давності, позивач зазначає, що позовна давність, встановлена статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину на території України.
Пояснення відповідача стосовно відповіді на відзив позивача
Стосовно нарахування суми заборгованості за спожиті позивачем послуги з постачання теплової енергії, відповідач заперечує проти відповідних вимог, оскільки наданий позивачем договір № 8637 від 01.01.2011 укладеним між КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" та ОСББ "Рязанова 11" не підтверджує факт постачання відповідачу теплової енергії. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем в порушення ч.ч.2, 4 ст. 80 ГПК України, долучено до відповіді на відзив нові докази, однак вказані докази повинні подаватись разом з позовною заявою чи обґрунтуванням причин неможливістю їх подання у вказаний строк. Відповідач заперечує проти нарахованої позивачем заборгованості, оскільки з наданих позивачем доказів не вбачається які саме коефіцієнти він використовував, не надано доказів які б підтверджували наявність опалення в приміщеннях належних відповідачу, загальну площу багатоквартирного будинку та його поверховість, належним чином оформлені докази обсягів постачання теплової енергії за кожен розрахунковий період.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Фізична особа-підприємець Пошнакян Анжела Арутюновна (далі - відповідач) є співвласником багатоквартирного будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязанова), у м. Кривому Розі, в якому має на підставі права власності житлове приміщення, квартира 56, загальною площею 54, 5 кв. м, відповідно до рішення винонавчого комітету Криворізької міської ради № 245 від 14.04.2004 “Про переведення житлових приміщень у нежитлові», яку було переведено в нежитлове приміщення.
Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач) здійснюється постачання теплової енергії для потреб опалення до багатоквартирного будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязянова) у м. Кривий Ріг, у тому числі до нежитлового приміщення № 56, загальною площею 54, 5 кв.м, власником якого є фізична особа - підприємець Пошнакян А.А.
Будинок № 11 по вул. Святогеоргіївська у м. Кривий Ріг є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15- 2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Як зазначає позивач, відповідач отримував теплову енергію, так як приміщення № 56 не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення будинку № 11 по вул. Святогеоргіївська.
Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 у справі № 904/884/24 (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024), «підставою для відключення житлового або нежитлового приміщення від централізованого опалення є акт про відключення, який після закінчення робіт подається комісії (в якій присутній представник позивача) для затвердження на підставі Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання від 22 листопада 2005 року №4, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України, який діяв до 17.09.2019 та Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169, який є чинним на теперішній час.
Підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 №830 споживачу надано право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.
Листом ДРІМ виконкому Криворізької міської ради від 29.03.2024 за №12/15/1091, надано відповідь, в якій зазначено що комісією не надавався дозвіл на відключення приміщень від системи централізованого опалення за адресами: вул. Українська, буд. 120, прим. 1 та вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56.
Доказів на підтвердження відключення зазначеного приміщення у встановленому законом порядку від мереж централізованого опалення житлового будинку за вказаною адресою відповідачем не надано. Докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача відповідно до ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» з претензіями щодо кількості та/або якості наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.»
«Документи про відключення відповідача від мережі централізованого опалення, які ним надано до матеріалів справи суд сприймає критично, оскільки акти були складені та підписані поза межами процедур, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.
Відтак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення належних йому приміщень від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури.
Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Враховуючи відсутність встановленого факту відключення нежитлового приміщення відповідача розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56, позивач вказує на те, що протягом періоду з 13.02.2016 по 04.11.202 здійснювалось постачання теплової енергії на користь відповідача - Фізичної особи - підприємця Пошнакян А.А. без договору на таке постачання.
Так, позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання за період з 13.02.2016 по 04.11.2021, що підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська (колишня вул. Рязанова), 11, а саме:
- акт № 1544 від 20.10.2015 про подачу теплоносія; акт № 1330 від 05.04.2016 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 137 від 20.10.2016 про подачу теплоносія; акт № 416 від 25.03.2017 про припинення подачі теплоносія;
- акт №874 від 30.10.2017 про подачу теплоносія; акт № 1235 від 03.04.2018 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 56 від 10.11.2018 про подачу теплоносія; акт № 288 від 06.04.2019 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 759 від 01.11.2019 про подачу теплоносія; акт № 1066 від 15.04.2020 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 121 від 01.11.2020 про подачу теплоносія; акт № 622 від 06.04.2021 про припинення подачі теплоносія;
- акт № 110 від 01.11.2021 про подачу теплоносія; акт від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія.
В підтвердження обліку спожитої теплової енергії позивачем надано звіти за період споживання теплової енергії зафіксованої приладом обліку теплової енергії, встановленого ОСББ на багатоквартирний будинок №11.
Теплове навантаження на опалення об'єкту за адресою по вул. Святогеоргіївська, буд. 11, приміщення 56, визначено розрахунковим методом, виходячи з опалювальної площі та теплового навантаження житлового, що підтверджується довідкою щодо розрахунку теплового навантаження та розрахунком теплового навантаження на опалення.
Тариф на послуги теплопостачання для нежитлових приміщень передбачені: за період з 01.02.2016 по 05.05.2016 тариф за 1 Гкал 1703,53 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 54 від 28.01.16 для потреб інших споживачів); за період з 01.10.2016 по 29.12.2016 тариф за 1 Гкал 1465,97 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 1757 від 29.09.16 для потреб інших споживачів); за період з 30.12.2016 по 23.02.2017 тариф за 1 Гкал 1761,66 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2126 від 02.12.16 для потреб інших споживачів); за період з 24.02.2017 по 04.01.2018 тариф за 1 Гкал 1917,64 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 151 від 01.02.17 для потреб інших споживачів); за період з 05.01.2018 по 27.10.2018 тариф за 1 Гкал 2018,00 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1529 від 28.12.17 для потреб інших споживачів); за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 тариф за 1 Гкал 2040,05 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.18 для потреб інших споживачів); за період з 01.01.2019 по 09.09.2020 за 1 Гкал 1715,15 грн (з ПДВ) ( згідно постанови НКРЕКП № 1715 від 10.12.18 для потреб інших споживачів). за період з 10.09.2020 по 30.11.20 тариф за 1 Гкал 1502, 30 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1672 від 09.09.20 для потреб категорії «інші споживачі»); за період з 01.12.2020 по теперішній час тариф за 1 Гкал 1814, 34 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2264 від 30.11.20 для потреб категорії «інші споживачі»); за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 № 530 п.1.1.2 для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем спожито теплову енергію за період з 13.02.2016 по 04.11.2021 на загальну суму 37 900, 87 грн.
Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію у розмірі 37 900, 87 грн, що і є причиною виникнення спору.
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок укладання договору покладено на споживача.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно.
Враховуючи відсутність встановленого факту відключення нежитлового приміщення відповідача розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 11, прим. 56, відповідач користувався послугами з постачання теплової енергії, тому у відповідача виникли зобов'язання перед КПТМ «Криворіжтепломережа».
Щодо суми заборгованості за поставлену теплову енергію
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
За змістом ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).
Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.
Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходяться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
При цьому, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15.
Оскільки, відповідач, який є власником нежитлового приміщення, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно з п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідач, в силу закону, повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги з теплопостачання не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тож починаючи з 21 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, відбулось прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 13.12.2016 по 04.11.2021 у розмірі 37 900, 87 грн.
Щодо доводів відповідача з приводу відсутні розрахунків нарахування плати за теплову енергію.
Позивачем було здійснено розрахунок спожитої Фізичній особі - підприємцю Пошнакян Анжелою Арутюновною теплової за період з 13.02.2016 по 04.11.2021 у розмірі 37 900, 87 грн.
До позову надано подобові відомості показників приладу комерційного обліку теплопостачання за спірний період до будинків, в яких знаходяться є нежитлове приміщення відповідача, в яких зазначено період звіту та дату формування звіту; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції - відомість реєстрації параметрів, одиницю виміру господарської операції - Гкал, в т.ч. вказано відомості щодо самого приладу обліку.
Нежитлове приміщення відповідача № 56 є невід'ємною частиною житлового будинку №11 по вул. Святогеоргіївській, який оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії 38К-3 заводський №018684 згідно Свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №237215 чинне до 12.08.2024. Акт вводу в експлуатацію приладу обліку від 22.09.2016 та акт прийняття на абон.облік приладу обліку після здійснення повірки від 07.10.2020.
Доказами надання послуг з постачання теплової енергії є акти подання та припинення подачі теплоносія на будинок №11 по вул. Святогеоргіївська в м. Кривому Розі на виконання Рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради “Про початок опалювального сезону або його припинення в м. Кривому Розі».
Договором між КПТМ “Криворіжтепломережа» та ОСББ “Рязанова 11» №8637 від 01.01.2011, позивач бере на себе обов'язок щодо постачання теплової енергії в багатоквартирний будинок №11 по вул. Святогеоргіївській (Рязанова).
Позивачем надано детальні пояснення щодо нарахування за послуги з постачання теплової енергії на спірне нежитлові приміщення (розподіл послуг між споживачами обсягу теплової енергії, зафіксованої будинковими вузлами). До суду позивачем також надано розрахунок за кожен місяць спірного періоду наданих послуг з формулами.
Зазначеними доказами підтверджується безперебійне постачання теплової енергії мешканцям будинку по вул. Святогеоргіївська, будинок 11, як і відповідачу, як власнику спірного нежитлового приміщення № 56 у цьому будинку, згідно з площею приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених міською радою. Для відповідача тариф обрано вірно - для потреб категорії "інші споживачі", оскільки він не відноситься ні до категорії населення, ні до категорії бюджетні організації, ні до категорії релігійні організації.
Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав та в матеріалах справи не міститься.
Посилання відповідача на неможливість надання власних контррозрахунків через відсутність вихідних даних для обчислення обсягів нарахування не заслуговують на увагу. Відповідач є співвласником багатоквартирних будинків і мав змогу письмово звернутись до надавача послуг для отримання відповідної запитуваної та необхідної йому інформації.
Однак, відповідач таких звернень не здійснював, доказів таких звернень суду надано не було.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо строків позовної давності
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11 березня 2020 року у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).
Отже, вищевказаним законом позовна давність, встановлена статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
Суд погоджується з тим, що позовна давність по заборгованості за період з лютого 2016 (строк оплати до 20.03.2016) по січень 2017 (строк оплати до 20.02.2017) сплив.
У зв'язку із вищевикладеним суд відмовляє у стягненні заборгованості з відповідача, нарахованої позивачем за період з лютого 2016 по січень 2017.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з лютого 2017 (строк оплати до 20.03.2017) по листопад 2021 на суму 29 776, 71 грн.
Щодо зауважень відповідача про надання позивачем нових доказів.
Частинами 2, 4-5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд погоджується з відповідачем щодо порушення позивачем норм ст. 80 ГПК України, однак суд звертає увагу, що обставини справи викладені позивачем у відповідь на відзив, а також долучені ним, в підтвердження вказаних обставин, доказі досліджувались під час розгляду справи № 904/844/24 та встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, та не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 903, 15 грн.
Відповідач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині відзиву на позовну заяву, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пошнакян Анжели Арутюновни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; код ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 29 776,71 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 903, 15 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко