вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" березня 2025 р. Cправа № 902/4/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни
за участю секретаря судового засідання Ломачко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального закладу Погребищенський ліцей № 1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, 22200, Вінницька область, Вінницький район, місто Погребище, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 102, ідентифікаційний код юридичної особи 24895711
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, 21015, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок, 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218
про стягнення 39 175,14 гривень
за участю представників:
від позивача - Носова Т.А., керівник (у режимі відеоконференції)
від відповідача - Попатенко С.В., у порядку самопредставництва
До Господарського суду Вінницької області 03.01.2025 надійшла позовна заява № 819 від 30.12.2024 (вх. № 4/25 від 03.01.2025) Комунального закладу Погребищенський ліцей № 1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення заборгованості за договором тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.05.2022 в частині відшкодування витрат за електричну енергію за вересень-грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 08.01.2025 судом постановлено позовну заяву № 819 від 30.12.2024 (вх. № 4/25 від 03.01.2025) Комунального закладу Погребищенський ліцей № 1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
17.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками № б/н від 17.01.2025 (вх. № 01-34/495/25 від 17.01.2025).
22.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з додатками № б/н від 22.01.2025 (вх. № 01-34/692/25 від 22.01.2025).
Ухвалою від 27.01.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/4/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи № 902/4/25 по суті призначено на 25 лютого 2025 року об 11:00.
05.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від (вх. №01-34/1212/25 від 05.02.2025).
У судовому засіданні 25.02.2025 судом судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/4/25 по суті до 11:00 13.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
07.03.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 07.03.2025 (вх. № 01-34/2442/25 від 07.03.2025).
11.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 11.03.2025 (вх. № 01-34/2541/25 від 11.03.2025).
На визначену судом дату у судове засідання з'явились представники обох сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про визнання обставин використання майна, обсягу та вартості спожитої електричної енергії у спірний період та зазначив про несплату боргу з огляду на відсутність бюджетних коштів.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Комунальний заклад Погребищенський ліцей № 1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про відшкодування витрат за електричну енергію за вересень-грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень
На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між Комунальним закладом "Погребищенський-Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1" Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області як балансоутримувачем та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця як користувачем укладено договір тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.05.2022, відповідно до умов якого сторонами погоджено, що балансоутримувач передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно частина нежитлових приміщень та що користувач згідно з пунктами 3.1., 3.6., 3.8. договору здійснюватиме заходи та нести витрати, пов'язані з утриманням майна.
Позивач зазначив, що згідно з Актом приймання-передачі нерухомого майна від 18.05.2022 позивачем передано, а відповідачем прийнято нерухоме майно у користування.
Позивач зауважив, що між ним та ТОВ "Енера Вінниця" та між ним та АТ "Вінницяобленерго" укладено відповідно договір про постачання електричної енергії споживачу № ПО-133300 від 17.01.2023 та договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії за державні кошти № ПО-133300 від 08.02.2023.
Як зазначено позивачем, представником позивача комунального закладу "Погребищенський ліцей № 1" Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області та представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено зняття контрольних показників приладу обліку електролічильника (№471550) за спірний період, на підтвердження понесених витрат позивачем додано акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за вересень - грудень 2023 року та за твердженням позивача за період з вересня 2023 по грудень 2023 згідно з показниками лічильника № 471550, наявними у справі актами сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем за користування електричною енергією за період з вересня 2023 по грудень 2023 складає 39 175,14 гривень.
З огляду на несплату відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію в період з вересня 2023 по грудень 2023 позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 39 175,14 гривень боргу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив укладення між сторонами договору тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.02.2022 та зазначив, що відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат пов'язаних з обслуговуванням спірного майна здійснюється на підставі рахунків, однак такі відповідачу не надсилались, умови договору відповідачем не порушувались.
Також відповідач зазначив, що бюджетний період у якому мало здійснюватися відшкодування закінчився, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України та зауважив, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
На обгрунтування своїх правових позицій позивачем та відповідачем на пропозицію суду подавалися додаткові письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
18 травня 2022 між Комунальним закладом «Погребищенський - Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - балансоутримувач, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (далі - користувач, відповідач) укладено договір № 3605 тимчасового безоплатного користування майном (далі - договір) (т. 1 а.с. 9, 10).
Відповідно до пункту 1.1. договору балансоутримувач передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно найменування та місцезнаходження якого знаходяться у договорі (далі - майно).
Згідно з пунктами 1.2. - 1.4 договору визначено, що майно є власністю позивача, стан майна на момент укладання договору визначається у акті та визначено особу, яка має право користуватися майном за договором.
За умовами пункту 2.1. договору користувач вступає у тимчасове безоплатне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (додаток № 1).
Відповідно до пункту 2.3. договору передача майна в тимчасове користування здійснюється безоплатно.
Пунктом 2.8. договору сторонами передбачено, що користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати на комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація, електропостачання, газопостачання), інші платежі за утримання будівлі та приміщень, у разі необхідності здійснює компенсацію земельного податку.
Згідно з пунктами 3.1., 3.6., 3.8. договору користувач зобов'язується використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору; здійснювати заходи та нести витрати, пов'язані з утриманням майна; відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням даного майна на підставі виставлених рахунків.
Цей договір укладено строком з 01 березня 2022 року і до закінчення воєнного стану в Україні (пункт 8.1. договору).
Згідно з пунктом 8.7. договору реорганізація балансоутримувача чи користувача, або перехід права власності на майно третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника майна (його правонаступників).
Відповідно до пункту 8.13 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додано додаток 1 - Акт приймання-передачі нерухомого майна.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
18 травня 2022 року між Комунальним закладом «Погребищенський-Опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця підписано акт приймання-передачі нерухомого майна відповідно до якого на виконання договору тимчасового безоплатного користування майном від 18.05.2022 № 3605 балансоутримувачем передано, а користувачем прийнято у тимчасове безоплатне користування нерухоме майно за договором (т. 1 а.с. 11).
Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.
04 серпня 2022 року Погребищенською міською радою на 31 сесії 8 скликання прийнято рішення № 945 "Про перепрофілювання (зміну типу), найменування Комунального закладу "Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти I- III ступенів №1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області", відповідно до пункту 1 якого вирішено перепрофілювати (змінити тип) Комунального закладу "Погребищенський опорний заклад загальної середньої освіти 1-111 ступенів №1" Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, змінити його найменування на Комунальний заклад "Погребищенський ліцей № 1" Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України, змінити місцезнаходження закладу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з Погребищенського району на Вінницький район та змінити найменування відокремлених підрозділів закладу (т. 1 а.с. 56).
16 листопада 2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору тимчасового безоплатного користування № 3605 від 18.05.2022 відповідно до пунктів 1, 2 якої сторонами, у зв'язку із перепрофілюванням позивача погоджено внести зміни в частині найменування балансоутримувача за договором, вказавши зокрема - Комунальний заклад «Погребищенський ліцей № 1» Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 12).
17 січня 2023 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" було укладено договір №110-133300 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого сторонами погоджено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (т. 1 а.с. 13-19).
Відповідно до пункту 3.5. договору місце постачання електричної енергії за цим договором відповідає адресі місцезнаходження прийнятого Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця у тимчасове безоплатне користування нерухомого майна за договором тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 1805.2022.
Згідно з пунктом 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
За пунктом 5.8. договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (пункт 13.1. договору).
Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" було укладено ряд додаткових угод до договору №110-133300 від 17.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу, у яких сторонами погоджено ціну електричної енергії, кількість товару (т. 1 а.с. 20-24).
08.02.2023 між позивачем як замовником та Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" як учасником укладено договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії за державні кошти №ПО-133300 (т. 1 а.с. 25, 26).
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., цього договору предметом договору є послуги з розподілу електричної енергії (ДК 021:2015 код - 65310000-9). Учасник зобов'язується у 2023 році надати замовникові послуги з розподілу електричної енергії (далі - послуга), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору розрахунки за розподіл проводяться згідно із умовами розподілу електричної енергії, що зазначені у додатку №1 до цього договору. До рахунка додається акт прийняття - здачі наданих послуг та податкова накладна.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31.12.2023р., але в будь якому разі - до проведення повних розрахунків за фактичн розподілену електроенергію. Сторони, користуючись правом, наданим їм ч. 3 ст. 631 ЦК України і домовились, що умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2023 року (пункт 9.1. договору).
Як вбачається із матеріалів справи 01.11.2023 та 01.01.2024 представниками комунального закладу "Погребищенський ліцей № 1" Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, балансоутримувача та ІНФОРМАЦІЯ_1 , користувача було проведено зняття контрольних показників приладу обліку електролічильника №471550 та складено акти зняття показників лічильника електроенергії (т. 1 а.с. 29, 35).
Відповідно до вказаних актів балансоутримувачем та користувачем були зняті початкові та кінцеві показники лічильника та встановлено таке:
- електроенергія з 01.09.2023 по 30.09.2023 за точкою обліку №471550: початковий показник: 7545, кінцевий показник: 7630, одиниця виміру: кВт*год., різниця: 85;
- електроенергія з 01.10.2023 по 31.10.2023 за точкою обліку №471550: початковий показник: 7630, кінцевий показник: 7736, одиниця виміру: кВт*год., різниця: 106;
- електроенергія з 01.11.2023 по 30.11.2023 за точкою обліку №471550: початковий показник: 7736, кінцевий показник: 7848, одиниця виміру: кВт*год., різниця: 112;
- електроенергія з 01.12.2023 по 31.12.2023 за точкою обліку №471550: початковий показник: 7848, кінцевий показник: 7992, одиниця виміру: кВт*год., різниця: 144.
Акти зняття показників лічильника електроенергії спільно підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до наявних у справі актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії постачальником передано, а споживачем прийнято активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № ПО-133300 від 17.01.2023, зокрема згідно акту №2810433-2309-1 від 11.10.2023 за вересень 2023 активну електричну енергію у кількості 6932 на загальну суму 54526,12 гривень; згідно акту №2810433-2310-1 від 13.11.2023 за жовтень 2023 активну електричну енергію у кількості 9669 на загальну суму 76054,96 гривень; згідно акту №2810433-2311-1 від 11.12.2023 за листопад 2023 активну електричну енергію у кількості 14133 на загальну суму 111168,14 гривень; згідно акту №2810433-2312-1 від 20.12.2023 за грудень 2023 активну електричну енергію у кількості 20338 на загальну суму 167297,46 гривень (т. 1 а.с. 30, 31, 36, 37).
Згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії складеними між оператором системи розподілу та споживачем плата за перетікання електричної енергії згідно умов договору про постачання електроенергії № ПО-133300 від 08.02.2023 є такою: за актом № 7 від 23.10.2023 плата за перетікання реактивної електричної енергії складає 1265,92 гривень; за актом № 8 від 20.11.2023 плата за перетікання реактивної електричної енергії складає 1457,87 гривень; за актом № 9 від 11.12.2023 плата за перетікання реактивної електричної енергії складає 10072,30 гривень (т. 1 а.с. 32, 33, 38).
Відповідно до розрахунку відсотку відшкодування комунальних витрат електроенергії за вересень - жовтень 2023 року відповідачу підлягає до відшкодування вартість спожитої активної та реактивної електричної енергії у розмірі 15 820,29 гривень та за листопад - грудень 2023 року у розмірі 23 354,85 гривень, що загалом складає 39 175,14 гривень (т. 1 а.с 28, 34).
Як убачається із листів № 4/1867 від 12.12.2023 та № 4/168 від 23.01.2024 зазначені акти зняття показників лічильника електроенергії, акти прийняття-передавання товарної продукції, розрахунки відсотку відшкодування витрат електричної енергії позивачем було передано та надалі відповідачем було отримано 01.03.2024 (т. 1 а.с. 126 - 130).
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання за договором тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.05.2022 в частині відшкодування витрат за електричну енергію за вересень-грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень відповідач звернувся із цим позовом до суду про стягнення вказаної суми у примусовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 39 175,14 гривень відшкодування вартості спожитої активної та реактивної електричної енергії за період з вересня 2023 по грудень 2023 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом установлено, що 18 травня 2022 між позивачем як балансоутримувачем та відповідачем як користувачем укладено договір № 3605 тимчасового безоплатного користування майном.
Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.05.2022 в частині відшкодування витрат за електричну енергію за вересень-грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень.
Враховуючи зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором позички, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення про позичку, визначеними главою 60 ЦК України.
Відповідно до статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 833 ЦК України визначено, що користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування.
Згідно з пунктами 3.6., 3.8. договору тимчасового безоплатного користування майном № 3605 від 18.05.2022 користувач зобов'язався здійснювати заходи та нести витрати, пов'язані з утриманням майна; відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням даного майна на підставі виставлених рахунків.
Суд зауважує, що заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування витрат за електричну енергію за період з вересня по грудень 2023 року розрахована з урахуванням первинних документів щодо спожитої електричної енергії та наданих послуг з розподілу електричної енергії, які містяться у матеріалах справи.
Обсяг електричної енергії, спожитий користувачем у період з вересня по грудень 2023 року підтверджується актами зняття показників лічильника електричної енергії за вказаний період, складеними та спільно підписаними сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
У наданих суду додаткових поясненнях відповідачем підтверджено обставину укладення договору, споживання відповідачем у вересні-грудні 2023 електричної енергії, надання у 2024 році документів для відшкодування витрат за електричну енергію та зазначено, що відшкодування не здійснювалось у зв'язку із закінченням бюджетного періоду та відсутності фінансування.
Обставина щодо надіслання переданих позивачем для відшкодування витрат за електричну енергію за вересень - грудень 2023 року документів (актів зняття показників лічильника електроенергії, актів прийняття-передавання товарної продукції, розрахунків відсотку відшкодування витрат електричної енергії за вересень - грудень 2023 року, актів на відшкодування вартості послуг за споживання електроенергії) відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи листами № 4/1867 від 12.12.2023 та № 4/168 від 23.01.2024.
Із матеріалів справи вбачається, що зазначені листи отримані відповідачем 01.03.2024.
Будь-яких доказів із запереченнями відповідача щодо розміру заявлених до відшкодування сум, обсягу спожитої електроенергії матеріали справи не містять.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу всі комунальні та експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням переданого йому у користування майна за договором №3605 від 18.05.2022.
Споживання відповідачем електричної енергії не заперечується.
Доказів здійснення відповідачем відшкодування витрат за електричну енергію за спірний період матеріали справи не містять.
Суд також зауважує, що доказів розірвання/припинення дії договору №3605 від 18.05.2022 чи повернення позивачу нерухомого майна у порядку визначеному пунктами 2.6., 2.7., 8.10. договору за спірний період відповідачем суду не надано.
За змістом статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
З огляду на приписи договору тимчасового безоплатного користування майном №3605 від 18.05.2022 та зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання та отримання відповідачем 01.03.2024 документів для відшкодування витрат за електричну енергію за вересень - грудень 2023 року (актів зняття показників лічильника електроенергії, актів прийняття-передавання товарної продукції, розрахунків відсотку відшкодування витрат електричної енергії за вересень - грудень 2023 року, актів на відшкодування вартості послуг за споживання електроенергії), строк оплати за фактично спожиту електричну енергію за вересень - грудень 2023 року на переконання суду є таким, що настав.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань, суд відхиляє, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Положеннями частини 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у статті 617 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Державної казначейської служби з метою проведення оплати нарахованої позивачем суми відшкодування вартості комунальних витрат з електроенергії за вересень - грудень 2023 року у сумі 39 175,14 гривень, відмови органу казначейської служби у реєстрації бюджетних зобов'язань, а також вжиття відповідачем інших належних заходів з метою виконання зобов'язання перед позивачем та недопущення виникнення його прострочення.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та своєчасного відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за вересень - грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Доказів сплати заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 39 175,14 гривень повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за вересень - грудень 2023 року у розмірі 39 175,14 гривень.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 175,14 гривень відшкодування витрат за електричну енергію за вересень - грудень 2023 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 949 від 20.12.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (21015, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок, 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218) на користь Комунального закладу Погребищенський ліцей № 1 Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (22200, Вінницька область, Вінницький район, місто Погребище, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 102, ідентифікаційний код юридичної особи 24895711) 39 175,14 гривень (тридцять дев'ять тисяч сто сімдесят п'ять гривень, 14 копійок) відшкодування витрат за електричну енергію за вересень-грудень 2023 року за договором № 3605 від 18.05.2022 тимчасового безоплатного користування майном та 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 18 березня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - сторонам, до електронного кабінету у системі ЄСІТС.