18.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2109/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/2109/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна"
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" заборгованості у сумі 116 245 грн. 80 коп.
В поданій заяві посилається на виникнення заборгованості на підставі актів наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/2109/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" заборгованості в сумі 116 245 грн. 80 коп.
Ухвала мотивована тим, що вимоги заявника грунтуються на підставі актів наданих послуг, тоді як письмовий договір відсутній. Вказане не відповідає вимогам ч. 3 ст. 150 ГПК України та є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/2109/24, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник посилається, що законодавством передбачена можливість укладення суб'єктами господарської діяльності договорів у письмовій формі у спрощений спосіб у вигляді кількох документів, підписаних з обох сторін. Вимоги щодо надання копії договору, укладеного у письмовій формі, були виконані Стягувачем шляхом надання копій підписаних і скріплених печатками сторін Актів надання послуг. Відсутність договору укладеного у вигляді єдиного документа не позбавляє особу можливості звернутися з вимогою про стягнення заборгованості у порядку наказного провадження, оскільки визначальним є дотримання саме вимоги щодо того, що заборгованість виникла за договором, укладеним у письмовій формі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РБО Україна" своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось; про розгляд справи повідомлене належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Коваль Л.А., та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024р., визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження новим складом суду для розгляду у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у сумі 116 245 грн. 80 коп. Посилається, що договір між сторонами було укладено у письмовій формі, проте у спрощений спосіб шляхом підписання актів наданих послуг.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.148, п.3 ч.3 ст.150, п.1 ч.1 ст.152 ГПК України та дійшов висновку, що до заяви не додано доказів, підтверджуючих підписання між сторонами договору в письмовій формі або його укладення в електронній формі обома сторонами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом статей 147 і 148 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Згідно з пунктом 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Стаття 181 ГК України передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Досліджуючи подану ТОВ "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, господарським судом не виявлено укладеного у письмовій формі договору (в тому числі електронного), укладеного з відповідачем. Більш того, сам заявник в заяві зазначає, що сторони уклали між собою договір у спрощений спосіб.
Наявність зобов'язальних правовідносин між сторонами за фактом надання послуг чи оренди не заперечується судом, але в такому випадку стягнення заборгованості має вирішуватися із необхідністю доведення виникнення господарських зобов'язань та грошової заборгованості боржника в порядку позовного провадження.
Суд звертає увагу заявника, що вимоги частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України передбачають видачу наказу саме за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, а не за договором, що укладений у спрощений спосіб.
Надані заявником акти є лише первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції на виконання правочину і не можуть вважатись договором у розумінні ст. 148, 150 ГПК України.
У даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування. Тоді як процесуальний закон встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Таким чином, при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу заявник не дотримався вимог пункту 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
За змістом пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
За таких обставин, висновки місцевого суду, наведені в оскаржуваній ухвалі, про відмову у видачі судового наказу відповідають вимогам процесуального права.
На підставі викладеного, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що у даному випадку є правові підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/2109/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 у справі № 904/2109/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖ-СЕРВІС".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов