ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/270/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Коломійчук І.О.,
від Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області: не з'явився
від Південного офісу Держаудитслужби: не з'явився
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 про забезпечення позову, суддя в І інстанції Волков Р.В., в м. Одесі
у справі №916/270/25
за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод»
про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій у розмірі 74496,11 грн
В січні 2025 року заступник керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод», в якому просив суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 29.12.2023 до договору закупівлі №306 від 19.10.2023, укладеного між Окнянською селищною радою та ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод»;
- стягнути з ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод» на користь Окнянської селищної ради штрафні санкції у сумі 74 496,11 грн.
В обґрунтування позову посилається на факт неналежного виконання умов договору про виконання робіт, укладеного із залученням бюджетних коштів.
Зазначає, що відповідач прострочив терміни виконання робіт на 163 дні (період з 01.01.2024 по 11.06.2024), що є підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у загальному розмірі 74 496,11 грн. На переконання прокурора, посилаючись на додаткову угоду № 1, якою необґрунтовано продовжено строк дії договору та термінів виконання робіт, відповідач намагався уникнути виконання передбачених договором зобов'язань, а саме відповідальності, передбаченої п.п.4.1.- 4.2. договору.
Разом із позовною заявою прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
1) накладання арешту на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод», в розмірі 74 496,11 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;
2) накладання арешту на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.
Заяву про забезпечення позову прокурор мотивує тим, що запропоновані заходи забезпечення позову, з урахуванням предмета позову, є співмірними та обґрунтованими, спрямованими на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову. При цьому вказує, що відповідач, у випадку невжиття відповідних заходів, матиме безумовну можливість у будь-який момент розпорядитись коштами та відчужити своє майно, що фактично призведе до неможливості поновлення прав позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/270/25 заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову - задоволено частково; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод» та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, - в межах ціни позову в розмірі 74 496,11 грн.
Ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову є гарантією того, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.
Заява прокурора в частині накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, поряд з арештом грошових коштів, саме в межах ціни позову, оскільки лише в такому випадку буде дотримано співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, що передбачено ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод» на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/270/25 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що вимоги позивача, наведені в заяві про забезпечення позову, не є співмірними з позовними вимогами та не співвідносяться з предметом позову, оскільки на адресу ТОВ «КОТОВСЬКИЙ АБЗ» не було надіслано жодної претензії або вимоги щодо необхідності погашення нібито виниклої заборгованості, зі змісту згаданої заяви не вбачається реальної загрози унеможливлення або значного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Зазначає, що судом не враховано того факту, що ТОВ «КОТОВСЬКИЙ АБЗ» є постійно діючим підприємством, яке здійснює свою господарську діяльність протягом майже 11 років, є учасником великої кількості публічних закупівель, має велику кількість контрагентів. Тобто здійснення дій, спрямованих на унеможливлення або значного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому (ціна якого складає 74496,11 грн), є невиправданим з боку відповідача, тобто спричинить відповідачеві значно більш збитки, аніж можливе рішення Господарського суду Одеської області про задоволення позову у майбутньому.
Вказаний факт підтверджується, зокрема, довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, №707/АП/15-32-08-20 від 15.01.2025 та платіжною інструкцією про сплату ПДВ за грудень 2024 року на суму 615000 грн. №9167 від 30.01.2025. Тобто, на переконання скаржника, ТОВ «КОТОВСЬКИЙ АБЗ» є відповідальним платником податків, який не допускає виникнення будь-яких заборгованостей.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що Товариством надано довідку про відсутність заборгованості з платежів та копія інструкція щодо сплати ПДВ, що жодним чином не підтверджує відсутність можливість у Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном та грошовими коштами, що в подальшому унеможливлюватиме виконання рішення суду, у випадку задоволення позову прокуратури. Крім того, будь яких інших доказів того, що захід забезпечення позову, вибраний окружною прокуратурою, створюють реальні перешкоди у здійсненні товариством своєї господарській діяльності не надано. Крім того, захід забезпечення позову застосований в межах предмету спору, тобто щодо забезпечення стягнення тільки суми штрафних санкцій - 74496,11 грн.
Додатково зазначає, що направлення претензій, вимог або висновків щодо діяльності та виконання функцій, визначених Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» не передбачено жодним нормативно-правовим актом.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №916/270/25 до розгляду на 18.03.2025 о 10:30.
В судовому засіданні 18.03.2025 брав участь представник прокуратури. Інші учасники справи участі не приймали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Так, у даному випадку, заступник керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод», в якому просив суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.12.2023 до договору закупівлі №306 від 19.10.2023, укладеного між Окнянською селищною радою та ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод»;
- стягнути з ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод» на користь Окнянської селищної ради штрафні санкції у сумі 74 496,11 грн.
В обґрунтування позову посилався на факт неналежного виконання умов договору про виконання робіт, укладеного із залученням бюджетних коштів.
Прокурор зазначив, що відповідач прострочив терміни виконання робіт на 163 дні (період з 01.01.2024 по 11.06.2024), що є підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у загальному розмірі 74 496,11 грн.
На переконання прокурора, посилаючись на додаткову угоду № 1, якою необґрунтовано продовжено строк дії договору та термінів виконання робіт, відповідач намагався уникнути виконання передбачених договором зобов'язань, а саме відповідальності, передбаченої п.п.4.1.- 4.2. договору.
Отже, у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема й майнова вимога прокурора до ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 74 496,11 грн.
А тому, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 74496,11 грн у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод» необхідну суму грошових коштів.
В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, прокурор зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 74 496,11 грн на користь Окнянської селищної ради, якими Відповідач, у випадку не накладення на них арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись, що фактично призведене до непоновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.
Отже, на переконання заявника невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, а саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разу задоволення позову та виконанню постановленого судового рішення, що повністю відповідає принципам Європейського суду.
Колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Судова колегія звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/8671/22.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Судова колегія наголошує, що у разі пред'явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду. Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти.
Також судова колегія зазначає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.
Отже, накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 74496,11 грн є співмірним заявленим позовним вимогам.
Аргументи скаржника, що зі змісту заяви не вбачається реальної загрози унеможливлення або значного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у майбутньому, жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду прокурором не надано, судова колегія не приймає до уваги, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №915/577/22.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що належать та знаходяться у нього, у межах ціни позову - 74 496,11 грн.
Разом з цим, прокурор також просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача саме в межах ціни позову - 74 496,11 грн.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що у даному випадку відсутні підставі для задоволення заяви в цій частині, з огляду на таке.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у спірному випадку саме на заявника покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з цим, прокурором до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як арешт об'єктів нерухомого майна відповідача.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач фактично послався на те, що вжиття таких заходів забезпечення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, проте вказане, в розумінні приписів чинного законодавства, не є підставою для вжиття таких заходів забезпечення позову.
Саме по собі твердження прокурора про те, що відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов'язань не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
Судова колегія звертає увагу, що прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 74496,11 грн, проте в заяві про забезпечення позову прокурор просить накласти арешт на грошові кошти, а також на все нерухоме майно відповідача.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до підстав виникнення спору (неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань), що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті, а отже не може оцінюватися судом як достатні доводи для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який продовжує здійснювати свою господарську діяльність буде ухилятися (або наразі має намір ухилятись) від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що сам лише посилання на можливість розпорядження відповідачем належним їм майном не свідчить про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог, так як матеріали справи не містять доказів, які б надали змогу встановити наявність чи відсутність у відповідача необхідним для виконання судового рішення коштів та/або іншого майна та, відповідно, встановити що відповідач не має достатньо коштів для виконання своїх зобов'язань, тобто надані позивачем докази не свідчать про те, що відповідач, у випадку задоволенні цього позову, не буде мати можливості виконати рішення суду, при цьому враховуючи факт накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Слід окремо зауважити на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів вартості наявного відповідачу майна, враховуючи незначну ціну позову в 74496,11 грн і того, що відповідач вчиняє дії щодо зменшення належного йому майна.
Так само, заява не містить посилань на будь-які інші обставини, що з більшою вірогідністю свідчили б про те, що в майбутньому відповідач має намір ухилятись від виконання рішення суду (у разі задоволення позову), а подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Отже, заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача не стосуються виконання судового рішення у межах заявлених позивачем в позовній заяві вимог про стягнення 74 496,11 грн., що свідчить про неспівмірність таких заходів забезпечення позову позовним вимогам.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд дійшов невірного висновку про те, що невжиття заявлених прокурором у заяві заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, оскільки саме лише посилання прокурора на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Зважаючи на викладені обставини, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.
Таким чином, заява прокурора про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод», які знаходяться в банківських установах на рахунках відповідача - в межах ціни позову в розмірі 74 496,11 грн, а в решті заяви необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову та відмові у задоволенні решти заяви.
Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/270/25 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/270/25 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:
Заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківських установах на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Котовський асфальтобетонний завод», в межах ціни позову в розмірі 74 496,11 грн.
В решті заяви про забезпечення позову відмовити.
Стягувач: Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області (67900, Одеська обл., Подільський район, с-ще Окни, вул. Незалежності, буд. 2; код ЄДРПОУ 04379924).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» (66303, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 281; код ЄДРПОУ 39103990).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.
Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складено 19.03.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська