19 березня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12025262020000800, -
Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11 години 00 хвилин 08 травня 2025 року.
На вказане рішення слідчого судді захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.03.2025 р. про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає, що ухвала слідчого судді є такою, яка постановлена із порушенням норм процесуального права, без з'ясування усіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
На думку апелянта, жодних ризиків, наведених в ухвалі слідчого судді, не існує.
Стверджує, що до ОСОБА_7 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки він є особою молодого віку, має міцні соціальні зв'язки, одружений, на вихованні має одну малолітню дитину, перебуває на службі «Українська служба порятунку», вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся.
ЄУНСС:725/2044/25
НП:11-сс/822/74/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ст. 309 КПК України Доповідач: ОСОБА_1
Також вважає, що у даному випадку слідчий суддя безпідставно не визначив ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
До початку апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 не подавав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі, а тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, яка просила рішення слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається із апеляційної скарги, захисником не оскаржується обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому висунуто підозру, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорені, та вважає висновки слідчого судді у цій частині правильними.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, то, всупереч доводам апелянта, такі обґрунтовано існують.
Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду і ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у нього немає постійного джерела доходу.
Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) , відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, доводи захисника про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує доведеність передбачених ст.177 КПК України ризиків та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його особу, а також встановлені слідчим суддею ризики. Крім того, на думку колегії суддів, такий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного в майбутньому.
Посилання адвоката на те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, має міцні соціальні зв'язки, одружений, на вихованні має одну малолітню дитину, враховані апеляційним судом, проте такі не свідчать про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Також як вбачається із ухвали, слідчий суддя, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 183 КПК України, правильно не визначив альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому і в цій частині доводи апелянта є безпідставними.
За таких обставин, апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції - без змін.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_10