18 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/1058/25
Провадження № 22-ц/4815/420/25
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Харечко С.П.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено
поза межами судового засідання 22 січня 2025 року в м. Рівне
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ;
заінтересована особа: Міністерство оборони України;
за участі: учасники справи не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України; про встановлення факту, що має юридичне значення,
У січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт виключення його з військового обліку станом на 31 травня 2012 року. адже заявнику вже виповнилось 40 років, у редакції Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон) від 02 березня 2012 року на підставі пункту 2 частини 2, частини 4 ст.28 та пункту 4 частини 6 статті 37 цього Закону та факту переведення у відставку згідно з ч.1 ст. 32 Закону. Від цих фактів залежало право до 01 квітня 2014 року бути відставником відповідно до ч.1 ст.32 Закону у редакції від 25 березня 2014 року з можливістю користуватись та застосовувати даний статус (відставника) до різних юридичних правовідносин.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за його заявою.
Приходячи до такого висновку, суд ураховував, що з огляду на чинне законодавство виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), органах Служби безпеки України, підрозділах Служби зовнішньої розвідки відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" із застосуванням механізмів, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Тому законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення тих фактів, що особа є такою, яка виключена з військового обліку і не є військовозобов'язаною, а це унеможливлює використання судового порядку встановлення означених фактів, що мають юридичне значення.
На ухвалу суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про неврахування судом того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військово-обліковою спеціальністю (ВОС 100915) "рядовий - стрілець" у редакції Закону від 02 березня 2012 року станом 15 травня 2012 року при досягненні 40 річного віку на підставі пункту 2 частини 2,4 ст.28 та пункту 4 частини 6 статті 37 Закону, був виключений з військового обліку як громадянин (рядовий запасу), який досяг граничного віку перебування в запасі та згідно з ч.1 ст. 32 Закону у зазначеній редакції був переведений у відставку.
Тобто заявнику потрібно встановити факт, який мав місце в минулому часі, який відбувся з огляду на Закон у попередній редакції, без оспорювання теперішнього статусу за чинним законодавством. Отже, відсутній будь-який предмет спору. Крім того, на той час, за який заявнику потрібно встановити факт, який мають юридичне значення, не було створено ТЦК та СП, а існували військові комісаріати, які тепер ліквідовані і не можуть дати запитувану інформацію заявнику.
Крім того, ОСОБА_1 26 липня 2024 року відправляв на офіційну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву з метою отримання інформації про виключення з військового обліку станом на травень 2012 року та переведення у відставку, однак відповіді не отримав. При цьому через телефонний зв'язок ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомило ОСОБА_1 , що в них інформація про факти (події) 2012 року відсутня через те, що такий орган військового управління не був утворений та порекомендовано заявнику звернутись до суду для встановленням такого факту.
З наведених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду в Рівненський міський суд.
У поданому відзиві представник Міністерства оборони України - Ільчик О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначалось про те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту виключення з військового обліку, а це унеможливлює судовий порядок встановлення юридичного факту.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення ( пункт 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: - згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 і від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява може розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Отже, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні процесуального питання норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 16 Закону для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії. На районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема, звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку. Рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином України до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, зокрема, які визнані особами з інвалідністю або за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено і діє на цей час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану визначено у статті 181 Закону, відповідно до частин першої та третьої якої під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.
Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо, зокрема, організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 33 Закону загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок).
Згідно з цим Порядком військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави, який ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Районні (міські) ТЦК та СП, серед іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством. Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку). У разі виключення громадянина з персонального військового обліку робиться відмітка "Виключено з обліку" в облікових записах списку персонального обліку призовників (пункти 79, 81 Порядку та додаток 5 до Порядку).
Аналіз наведеного законодавства свідчить, що виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється у районних (міських) ТЦК та СП, органах Служби безпеки України, підрозділах Служби зовнішньої розвідки відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" із застосуванням механізмів, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Тобто чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення фактів того, що особа є такою, що виключена з військового обліку і не є військовозобов'язаною, що унеможливлює використання судового порядку встановлення означених фактів, що мають юридичне значення.
З висловлених міркувань колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що встановлення фактів про те, що заявник є таким, який виключений з військового обліку і не є військовозобов'язаним, підлягають вирішенню судами в межах цивільного судочинства в окремому порядку.
Правильність відмови у відкритті провадження у справі узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 953/2790/23, на яку покликався суд попередньої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поготів, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц зазначив про недопустимість ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Правовідносини заявника з системою управління мобілізаційною підготовкою є публічними та вирішуються в позасудовому порядку, а у випадку порушень з боку суб'єктів владних повноважень - в порядку адміністративного судочинства.
При цьому й зміна законодавства, що регулює порядок виключення з військового обліку, утворення нових державних інститутів, органів військового управління тощо не може спонукати до використання такого інструменту окремого судового провадження.
Апеляційний суд зважає також на те, що відповідні зміни вносились, зокрема, для надання можливості громадянам України реалізувати конституційний обов'язок щодо захисту Батьківщини та її територіальної цілісності, врегулювання питань призову на військову службу при мобілізації приватних підприємців без припинення їх підприємницької діяльності, підвищення соціальних гарантій військовозобов'язаних, які призиваються на військову службу при мобілізації, покращення комплектування Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших військових формувань резервістами, збільшення кількості громадян, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, встановлення на законодавчому рівні вимог щодо розрядів запасу та граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, забезпечення рівних можливостей різним категоріям громадян України щодо виконання військового обов'язку в запасі (пояснювальні записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації", до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Положень, які б містили ознаки дискримінації, у проектах законів були відсутні.
Не заслуговують на увагу покликання автора апеляційної скарги на те, що в зв'язку із ліквідацією військових комісаріатів він позбавлений змоги здобути заявлений юридичний факт у позасудовий спосіб.
Так, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" установлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
Отже, аргументи заявника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судового рішення, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при її ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків