Справа № 345/5353/24
Провадження № 22-ц/4808/447/25
Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.
Суддя-доповідач Луганська
18 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Максюти І.О., Мальцевої Є.Є.
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року, яке ухвалено судом у складі судді Гапоненко Р.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (Далі - ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС») звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №214495446 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яклю продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Позивач зазначив, що право вимоги за кредитним № 214495446 від 25.12.2022 перейшло TOB «Таліон Плюс» відповідно до рееєстру прав вимоги № 222 від 28.03.2023 року.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року на суму 69997,80 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 17.07.2024 року .
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року яка на момент подання позовної заяви становить 69997,80 грн, в тому числі: 14399,20 грн - заборгованість по кредиту; 55598,60 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 69997, 80 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000, 00 грн.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року у розмірі 69997,80 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково. ОСОБА_1 не заперечує у задоволенні позову в частині повернення по кредитному договору тіла кредиту у розмірі 14400, 00 грн та процентів у розмірі 19819, 20 грн в іншій частині позовних вимог просить відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів щодо направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості, оригінали розрахункового документу про надання послуг поштового зв'язку та опис вкладення, що підтверджують надіслання ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів та погашення кредиту, позичальнику від ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» необхідним було звернення з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов'язаний сплатити на користь позивача належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором.
Скаржник зазначає, що у договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не зазначено ціна за яку відбулося відступлення права вимоги, ні у договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ні у додатковій угоді до договору не зазначений розмір вимоги до боржника, яка відступається. Окрім цього, позивачем додано тільки форма Реєстру прав вимог від 28.11.2018 року і у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення. Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.12.2022 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості у розмірі 55598,60 грн. Відповідно до п.2.3 договору позики від 25.12.2022 року орієнтовною датою повернення кредиту є - 24.01.2023 року. Згідно розрахунку заборгованості - 28.02.2023 року визначено останнім днем нарахування процентів за активацію продовження строку дисконтного періоду у сумі 19 819,20 грн, а загальна сума заборгованості згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25.12.2022 року становить - 34 219,20 грн.
Скаржник звертає увагу на те, що в межах строку кредитування (з 25 грудня 2022 року по 24 січня 2023 року) відповідач мав, зокрема, повернути позивачу кредитні кошти і проценти. 24 січня 2024 року відбулась пролонгація договору позики від 25.12.2022 року шляхом сплати ОСОБА_1 1123,20 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дисконтний період міг бути продовжений відповідно до положень п.3.1 та 3.2 договору не більше 30 днів. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1015 ЦПК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, що судом не враховано.
Скаржник зазначає, що судом не враховано, що кредитний договір укладено в період карантинних обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, тому в даному випадку слід враховувати п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, вважає вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу не співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та такою, що не відповідає критерію реальності витрат та розумності їхнього розміру.
Представник ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов'язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 222 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 33 095,20 грн. Оскільки Реєстр прав вимоги № 222 підписано 28.03.2023, а кредитний договір № 214495446 - 25.12.2022, право вимоги існувало на момент відступлення до ТОВ «Таліон Плюс», а отже ТОВ «Таліон Плюс» отримало дійсне право вимоги яке передало ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та в подальшому позивачу.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалось. Дані документи є належними доказами заборгованості.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 69997,8 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний договір, згідно якого отримав грошові кошти у розмірі 14400,00 грн. Взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, відповідач належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого 28.03.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне право вимоги до відповідача за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року. Право вимоги за кредитним договором № 214495446 від 25.12.2022 перейшло TOB «Таліон Плюс» відповідно до реєстру прав вимоги № 222 від 28.03.2023 року. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. 17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року на суму 69997,80 грн.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 214495446 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 14400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV8RW54.
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 14400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно з п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 14400, 00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 24.01.2023 року.
Відповідно до умов п. 8.3. договору за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає - 69 997,80 з яких 14 399 грн тіло кредиту, 55 598,60 грн - несплачені відсотки за користування кредитом за період 28.03.2023 року по 22.06.2023 року.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 за якою строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2020 року, інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, дата укладення і номер договору залишено попередні.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 27, № 31, № 32, останньою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
З витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу № 17/07/2024 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року на суму 69997,80 грн.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що 25.12.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 214495446 за яким кредитодавець - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 14400, 00 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8RW54.
Згідно умов п. 2.3. кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 14400 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 24.01.2023 року.
Згідно п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В пункті 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1123, 20 грн.
Згідно п 7.1. договору на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 24.01.2023 року, а саме протягом: 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до п. 8.3. договору за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від сума залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 ( п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання , що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжне доручення від 25.12.2022 року відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 14400, 00 грн із призначенням платежу - переказ коштів згідно договору № 214495446 від 25.12.2022 року
В матеріалах справи наявна довідка № 07_1/2024 ПАТ КБ «Приват Банк», видана відповідно до договору №1336 від 26.09.2013 року, укладеного між ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога та АТ КБ ПриватБанк про те, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay на карти клієнтів, серед яких 25.12.2022 року платіж на суму 14400 грн на картку НОМЕР_1 .
Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свого обов'язку за кредитним договором №214495446.
Доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу від 28 листопада 2018 року фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов'язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його .
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору факторингу, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).
28.11.2019 року додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом і фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 .11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте дата укладення його укладення залишено 28.11.2018.
31.12.2021 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року сторони факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 22 від 28.03.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 33095, 20 грн
Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника - ОСОБА_1 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 28 березня 2023 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 222 від 28 березня 2023 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 відповідно до якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до договору факторингу№ 30/1023-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 69997, 80 грн.
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/07/2024 відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача - ОСОБА_1 на загальну суму 69997, 80 грн
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а саме п.5.3.3 передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, №17/07/2024 від 17 липня 2024 року містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів.
Копії витягів з Реєстру прав вимоги № 222 від 28 берзня 2023 року, № 2 від 20 грудня 2023 року та реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 відповідають додатку №1 - формі Реєстру прав вимог, укладених договорів факторингу.
З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод №19, №26, №27, № 31, №32 до даного договору ( строк договору пролонговано до 31 грудня 2024 року) на момент укладання кредитного договору ( 25 грудня 2022 року) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 222 від 28.03.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Ейс». Висновок суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року правильний та відповідає вимогам закону.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув право вимоги за кредитним договором спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 заперечуючи в апеляційній скарзі проти розрахунку та розміру отриманих кредитних коштів, доказів, які б спростовували кредитну заборгованість, не надав.
Між тим, позивачем надано розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 28.03.2023 року , яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14399, 20 грн та відсотків за період з 25.12.2023 року по 28.03.2023 року у розмірі 32666, 10 грн.
Надано розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» з якого вбачається, що заборгованість за кредитним договором №214495446 від 25.12.2022 року складає 69 997, 80 грн, з яких: тіло кредиту - 14399, 20 грн; відсотки - 55598, 60 грн.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право вимоги на суму 69997, 80 грн.
Доводи скаржника про те, що нарахування процентів відбулось поза межами строку кредитування не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Договором кредитної лінії №214495446 від 25.12.2022 року сторони погодили та встановили порядок погашення кредиту та сплати процентів.
Пунктом 7.1 договору сторони дійшли згоди, що на момент укладення договору орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 24.12.2023 року, а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п.7.2 договору основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2, або п.9.1.1.7, або п.9.2.1.5 договору.
Відповідно до пункту 7.3 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно правил цього договору (пункт 7.3.1); після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за щоденно (пункт 7.3.1).
Тобто, сторони кредитного договору встановили, що термін повернення кредиту повинен бути не пізніше 5 календарних днів після настання обставин, які визначені пунктами 7.2.1-7.2.2. договору. Враховуючи умови кредитного договору, строк повернення кредиту збігається із строком дії договору, який визначено п.11.1 кредитного договору, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та спростовуються умовами кредитного договору.
Посилання скаржника про те, що позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості не заслуговує на увагу, оскільки, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» звернулось про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту та відсотків. Вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені чи інших платежів позивачем не заявлено, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи. Так на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правничої допомоги від 26.07.2024, додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2024, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2024.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2024 Адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» надано правові послуги: складання позовної заяви - 5000 грн (2 години), вивчення матеріалів справи - 500 грн (1 година), надання усної консультації - 500 грн (1 година).
Заперечень щодо зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача в суді першої інстанції не надходило.
Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може бути самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу (постанова ВС у справі № 463/2001/19, провадження № 61-1893св23 від 28.06.2023 року). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: І.О. Максюта
Є.Є. Мальцева