Номер провадження 2/754/2974/25
Справа №754/1810/25
Іменем України
19 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.,
при секретарі - Сарнавському М.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 р. ТОВ "Коллект Центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75136966. Згідно п.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 14 281,00 грн. Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається строком на 30 днів з 30.08.2021 року. Відповідно до п.2.3 процентна ставка (базова) / день становить 1,99% (фіксована). 22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75136966 від 30.08.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 в тому числі за Договором № 75136966 від 30.08.2021, укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно із Реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за Договором №75136966 від 30.08.2021 із загальною сумою заборгованості 48 386,37 грн. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ "Коллект Центр" має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №75136966 від 30.08.2021 в розмірі 48 386,37 грн., з яких: 14 281,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 34 103,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відсуплення права вимоги; 2,34 грн. - нараховані 3% річних. Таким чином, Позивач звертається до суду з позовом та просить стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 48 386,37 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. і судовий збір.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 05.02.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.
20.02.2025 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення в яких зазначає наступне. Зазначає, що договір позики між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», з яким було укладено договір, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , а разом дані «Сторони» уклали 30.08.2021 року, з датою повернення ( останній день ) 29.09.2021 року. Сума Позики 14281, 00 грн під 0.70% строком на 30 днів ( до 29.09.2021 року ). Враховуючи Статтю 257 ЦКУ п.1 - загальна позовна давність встановлюється три року. Станом на 05 лютого 2025 року пройшло більше трьох років, що є підставою для відмови в задоволенні даного позиву. Керуючись Статтею 259 ЦКУ п.1 - позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовий формі, але даної домовленості між Позикодавцем і Позичальником не було не в усному не в письмовому форматі. Виходячи зі Статті 261 ЦКУ п.5 - за зобов'язаннями, строк виконання яких. визначений моментом вимоги в даному випадку по договору момент вимоги оплати по кредитуванню встановлено 29.09.2021 року, то перебіг позовної давності розпочався від дня, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу до виконання зобов'язання кредитодавцем, тобто, в даному випадку, строк моменту вимогу розпочався з 30.09.2021 року. Термін позову був завершений 30.09.2024 року, що є підставою для відмови даного позову. Також, керуючись Статтею 267 ЦКУ п.4, просить відмовити, так як сплив термін позовної давності, про застосування якого заявлено стороною Кредитовця у спорі, є підставою для відмови у позові. Також зазначає, що станом на 05 лютого 2025 року, вона Відповідач ОСОБА_1 , знаходиться в стані вагітності на терміні 36-37 тижнів, і вже є офіційно не працездатною особою, на що надає підтвердження - виписку з медичної карти вагітної з датою відкриття листа непрацездатності в зв'язку з вагітністю від 01.01.2025 року, також, датою пологів з 26.02.2025 року по 01.03.2025 року, що унеможливлює її здатність до фінансових оплат так як не маю офіційного доходу, як вище сказано по стану вагітності. Допомогу від держави по вагітністю і пологам не отримує. Доходу не має. В зв'язку з вище зазначеною ситуацією унеможливлюється її фізична здатність відвідувати суд, так як почуває себе незадовільно. Також, відзначає, що має ще на вихованні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких виховує сама без батька і являється матір'ю одиначкою, на підтвердження чого додає свідоцтва про народження дітей та витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, в зв'язку з чим виникла в свого чергу ситуація з фінансовим положенням в родині і унеможливила виконання свої фінансових зобов'язань. У зв'язку із усім вищевикладеним просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.02.2025 року заперечення було повернуто відповідачці без розгляду у зв'язку із не наданням до суду доказів направлення позивачу даних заперечень.
25.02.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку, визначеного та погодженого сторонами Договору. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також вважає, що не заслуговують на увагу посилання Відповідача на вагітність, розмір доходу та кількість осіб на утриманні, оскільки дані обставини не звільняють сторону від обов'язку щодо виконання договору. Щодо строку позовної давності, то з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останньої про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. У зв'язку з вищевикладеним просить позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі, відмовити Відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.
Оскільки, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, суд приймає заперечення відповідачки та долучає до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася про час, день та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, у запереченнях просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.
Судом встановлено, що 30.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75136966.
Згідно п.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 14 281,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається строком на 30 днів з 30.08.2021 року.
Відповідно до п.2.3 процентна ставка (базова) / день становить 1,99% (фіксована).
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладеного Договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 75136966 від 30.08.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеного між клієнтом і боржниками.
Згідно із Реєстру боржників до Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, ОСОБА_1 є боржником за Договором № 75136966 від 30.08.2021 із загальною сумою заборгованості 48 384,03 грн.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 в тому числі за Договором № 75136966 від 30.08.2021, укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках до Договору.
Згідно із Реєстру боржників ОСОБА_1 є боржником за Договором №75136966 від 30.08.2021 із загальною сумою заборгованості 48 386,37 грн.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ "Коллект Центр" має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №75136966 від 30.08.2021 в розмірі 48 386,37 грн., з яких: 14 281,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 34 103,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відсуплення права вимоги; 2,34 грн. - нараховані 3% річних.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Судом установлено, що відповідно до Договору ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів'зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах встановлених договором.
Згідно з Договором, клієнт зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Договорі. У разі порушення терміну сплати обов'язкового платежу, сплатити Банку неустойку (пеня, штраф) у розмірі визначеному в Договорі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачці кредит в розмірі 14 281,00 грн, що підтверджуєтьсчя Довідкою вих.№ КД-000003875/ТНПП від 17.12.2024 р. та не заперечується і самою Відповідачкою.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Підписанням Договору відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що він повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за договором № 75136966 від 30.08.2021 в розмірі 48 386,37 грн., з яких: 14 281,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 34 103,03 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відсуплення права вимоги; 2,34 грн. - нараховані 3% річних.
У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 14 281,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної заборгованості у сумі 14 281,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами у сумі 34 103,03 грн.
Однак згідно із умовами договору строк кредитування до 29 вересня 2021 року (30 днів), при цьому згідно з графіком платежів проценти за користування кредитом за період з 30.08.2021 по 29.09.2021 становлять 2 984,10 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості, 30.09.2021 ОСОБА_1 було сплачено процентів на суму 2 074,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у період строку кредитування з 30.08.2021 по 29.09.2021 у розмірі 909,50 грн.
Решта нарахованих відсотків позивачем, починаючи з 30.09.2021 не підлягає стягненню з відповідача, оскільки нарахування здійснено за межами строку кредитування, і позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
Щодо стягнення суми нарахованих 3% річних у розмірі 2,34 грн. - суд відмовляє у зв'язку з необгрцнтованістю та недоведеністю.
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором про споживчий кредит № 75136966 від 30 серпня 2021 року у розмірі 15 190,50 грн., яка складається з: 14 281,00 грн. - основного боргу ; 909,50 грн. - процентів за користування позикою.
Щодо посилання Відповідачки стосовно строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено.
Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
Щодо розподілу судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «Коллект Центр» здійснювало адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024; Заявка на надання юридичної допомоги № 168 від 02.12.2024, Витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024; Прайс-листа АО Лігал Ассістанс».
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Однак, беручи до уваги, що судом задовольняються позовні вимоги частково, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 760,50 грн. (15 190,50*2422,40/48 386,37 = 760,50), а витрати на правничу допомогу у розмірі 4 081,24 грн. (15 190,50*13 000,00/48 386,37 = 4 081,24).
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 553, 554, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, - ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306) заборгованість за кредитом у сумі 14 281,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом у сумі 909,50 грн., а разом 15 190,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ: 44276926, 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306) витрати на правничу допомогу у розмірі 4 081,24 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 760,50 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко