ЄУ№ 712/1415/25
Провадження №2/712/1670/25
18 березня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дубини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути: заборгованість за кредитним договором №2919308166-514949 від 11.11.2021 у сумі 40 647,48 грн., з яких 7 500,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 19 012,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, 11 864,34 грн. - інфляційні втрати за період з 10.03.2022 по 15.01.2025, 2 270,63 грн. - 3% річних за період з 10.03.2022 по 15.01.2025, та витрати на сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 11.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №2919308166-514949,відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 7 500,00 грн.
Відповідно до п. 1.3.2. Договору проценти за користування кредитом складають 4 309,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.3.3. Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом - 2,2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, позивачем згідно зі ст. 625 ЦК України на суму боргу нараховані інфляційні втрати та 3% річних. У зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_1 становить 40 647,48 грн., з яких: 7 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 162,50 грн. - заборгованість за відсотками за початковий строк користування позикою, 14 850,00 грн. - заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою, 11 864,34 грн. - інфляційні втрати за період з 10.03.2022 по 15.01.2025, 2 270,63 грн. - 3% річних за період з 10.03.2022 по 15.01.2025.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 27 лютого 2025 року, яке відкладено на 18 березня 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, зустрічний позов до суду не пред'явила.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 11.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір №2919308166-514949 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 7 500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).
Пунктом 1.3.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом складають 4 309,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.3.3. Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом - 2,2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 2.1. Договору кредит надається строком на 30 днів (Лояльний період).
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до графіку розрахунків визначено дату видачі кредиту - 11.11.2021, дату платежу - 10.12.2021, реальну річну процентну ставку - 676%, загальну вартість кредиту - 11 663,00 грн.
ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором №2919308166-514949 від 11.11.2021 належним чином не виконала, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 26 512,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 500,00 грн., заборгованості за відсотками в межах Лояльного періоду - 4 162,50 грн., заборгованості за відсотками за продовжений строк користування позикою - 14 850,00 грн., що відображено у розрахунку заборгованості.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом з довідки ПАТ «МТБ Банк» від 09.01.2025 №04/642-04/110 встановлено, що відповідач 11.11.2021 отримала кошти у сумі 7 500,00 грн., що також підтверджується повідомленням XPAY Group LLC.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач користувалася отриманими кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернула.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 11.11.2021 по 10.12.2021 (Лояльний період) у сумі 4 162,50 грн. та за період з 11.12.2021 по 10.03.2022 (за продовжений строк користування позикою) у сумі 14 850,00 грн.
Згідно договору №2919308166-514949 від 11.11.2021 встановлений строк кредитування - 30 днів, отже дата повернення кредиту - 10.12.2021, що також відображено у графіку розрахунків, що є Додатком №1 до договору.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду, але не більш ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Позивачем не надано доказів продовження позичальником Лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, а отже відсотки, нараховані позивачем за період з 11.11.2021 по 10.12.2021 (Лояльний період) за ставкою 1,85% на день у сумі 4 162,50 грн., обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача.
Що стосується нарахування відсотків у сумі 14 850,00 грн. за період з 11.12.2021 по 10.03.2022 (за продовжений строк користування позикою) за ставкою 2,2% на день, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, договором (п. 2.1. Договору) та паспортом кредиту встановлено строк користування кредитом - 30 днів.
Згідно п. 2.3. Договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.
Отже, відповідач мала повернути кредит не пізніше 10.12.2021.
Таким чином, кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
Суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків у період з 11.12.2021 по 10.03.2022 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором.
Кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом з 11.11.2021 по 10.12.2021.
Ураховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховані за період з 11.12.2021 по 10.03.2022, слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за період з 11.11.2021 по 10.12.2021 у сумі 4 162,50 грн. (7 500,00 грн.* 1,85%*30 днів).
У задоволенні стягнення відсотків за період з 11.12.2021 по 10.03.2022 слід відмовити.
З урахуванням зазначеного вище, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, нарахування позивачем процентів здійснено згідно умов договору, з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором №2919308166-514949 від 11.11.2021 у сумі 26 512,50 грн., з яких 7 500,00 грн. - тіло кредиту, 4 162,50 грн. - відсотки за початковий строк користування позикою.
Що стосується вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 11 864,34 грн. та 3% річних у сумі 2 270,63 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на день розгляду справи.
Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Ураховуючи те, що на момент розгляду цієї справи згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України діє воєнний стан, на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позивач не мав права нараховувати відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, отже вимога про їх стягнення необґрунтована і задоволенню не підлягає.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням зазначеного вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за договором №2919308166-514949 від 11.11.2021 у сумі 11 662,50 грн., з яких 7 500,00 грн. - тіло кредиту, 4 162,50 грн. - відсотки за початковий строк користування позикою.
У решті позовних вимог слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги у сумі 11 662,50 грн., що становить 28,70% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 695,23 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №2919308166-514949 від 11.11.2021 сумі 11 662,50 грн. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок) та судовий збір у сумі 695,23 грн. (шістсот дев'яносто п'ять гривень двадцять три копійки).
У решті позовних вимог відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місце знаходження за адресою: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.
Суддя: О.С. Стеценко