Справа № 161/24069/24
Провадження № 2/161/749/25
18 березня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
31.12.2024 представник Близнюк В.О. в інтересах ТзОВ «Іннова Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обгрунтований тим, що 05.09.2023 ТзОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання грошових коштів у позику №1502370923, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 6 000 грн., а позичальник зобов'язалася повернути його разом з процентами за користування кредитом на умовах та в строк, встановлений договором.
Відповідачка своїх зобов'язань за договором не виконала, суму кредиту не повернула, процентів за користування ним не сплатила, у зв'язку з чим у неї станом на дату подання позову утворилася заборгованість в розмірі 69 130,80 грн., з них: 6 000 грн. - тіло кредиту, 63 130,80 грн. - проценти за користування кредитом.
Позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
17.03.2025 представник відповідачки, адвокат Цокало Т.М., через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, який мотивувала таким.
Визнала обставину укладення з позивачем договору про надання грошових коштів у позику №1502370923 від 05.09.2023. Визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн. та в частині стягнення процентів за користування кредитом в межах строку кредитування в розмірі 5 382 грн.
Заперечила право позивача стягувати відсотки поза межами строку користування кредитом.
Представник відповідачки просила суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 11 382 грн., в іншій частині - відмовити за безпідставністю, а також покласти на позивача понесені судові витрати.
Ш.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 06.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позивач подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
18.03.2025 представник відповідачки, адвокат Цокало Т.М., через систему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
05.09.2023 ТзОВ «Іннова Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання грошових коштів у позику №1502370923 (далі - Договір позики), за умовами якого (п. 1.1) кредитодавець зобов'язався надати позичальнику позику у розмірі 6 000 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3, 1.4 та/або 1.5 цього договору (а.с. 18-22).
Основні умови кредитування згідно договору про надання грошових коштів у позику №1502370923 від 05.09.2023:
- тип позики - кредит (п. 1.1.1);
- мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 1.1.2);
- процентна ставка - фіксована (п. 1.1.3);
- дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується відповідно до умов програми лояльності) - 1,5 % на день (547,5 % річних) (п. 1.1.4);
- процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99 % на день (1 091,35% річних) (п. 1.1.5);
- строк позики (строк дії договору) - 30 днів (п. 1.2);
- дата надання позики - 05.09.2023 (п. 1.3.1);
- дата повернення позики - 05.10.2023 (п. 1.3.2);
- на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,5 % (з урахуванням програми лояльності) від суми позики за кожний день користування позикою (п. 1.4);
- у межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до п. 1.3 цього договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка, визначена у пункті 1.1.5 цього договору, з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, та відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п. 1.4.1);
- у випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2 договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в п. 1.2 цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5 % на день перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору (п. 1.5);
- позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю позику, нараховані проценти згідно умов договору не пізніше строку, вказаного в п. 1.2 та/або 1.3 договору (п. 1.7).
05.09.2023 ТзОВ «Іннова Фінанс» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 000 грн. (анкета клієнта, а.с. 7, договір про надання послуг з приймання та переказу коштів №160523/1 від 16.05.2023, а.с. 8-12, квитанція до платіжної інструкції №19605-1354-62244660 від 05.09.2023, а.с. 23).
За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику №1502370923 від 05.09.2023 становить 69 130,80 грн., з них: 6 000 грн. - тіло кредиту, 63 130,80 грн. - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-5, розрахунок заборгованості, а.с. 40).
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором сторони не надали.
Відповідачка визнала позовні вимоги частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн. та за процентами в розмірі 5 382 грн. (на загальну суму 11 382 грн).
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Щодо стягнення тіла кредиту
ТзОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали договір про надання грошових коштів у позику №1502370923 від 05.09.2023, який за своєю правовою природою є кредитним договором.
На підставі цього договору відповідачка отримала кредитні кошти (тіло кредиту) в сумі 6 000 грн., однак їх у встановлений договором строк не повернула. А тому позивач вправі вимагати їх повернення.
Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом в межах строку кредитування
Позивач нарахував відповідачці заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 63 130,80 грн., виходячи з бази нарахування - 6 000 грн. (тіло кредиту), періоду нарахування - з 05.09.2003 по 23.12.2024 (475 днів) та процентної ставки - 2,5 % в день.
Суд не погоджується з розрахунком позивача з таких мотивів.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.2 договору позики). Обставини пролонгації строку позики згідно з розділом 4 договору позики позивачем не доведені (ч. 1 ст. 81 ЦПК України) та судом не встановлені.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування.
За обставинами справи, протягом погодженого строку кредитування, визначеного в п. 1.2 договору, тобто 30 днів, нарахування процентів здійснюється за базовою процентною ставкою в розмірі 2,99 % на день, оскільки настала відкладальна обставина, передбачена п. 1.5 договору позики, - користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору.
Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 5 382 грн. (6 000 грн. (тіло кредиту) х 2,99 % (процентна ставка) х 30 днів (строк кредитування).
Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування
Пунктом 1.5 договору позики сторони погодили, що у випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2. договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в п. 1.2 цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5 % на день перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору.
Тобто сторони унормували такий випадок і передбачили можливість нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 115-116, 128):
«Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Здійснивши тлумачення умов договору позики, суд дійшов висновку, що передбачаючи можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, сторони не мали на увазі встановлення такого нарахування як міри відповідальності згідно ст. 625 ЦК України, а визначили його саме як плату за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), що законом не передбачено.
Такий висновок опосередковано підтверджується і тим, що сам позивач нараховує проценти саме за «користування кредитом», а не як відповідальність за порушення зобов'язання.
Отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
VI.Судові витрати
Щодо судового збору
Враховуючи результат вирішення спору та обставину визнання позову відповідачкою в частині задоволених вимог (16,46 % ціни позову), керуючись ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 199,50 грн. Крім того, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (виходячи з 16,46 % ціни позову), а саме - в розмірі 199,50 грн.
Щодо витрат відповідачки на професійну правничу допомогу
Представник відповідачки заявила до стягнення 9 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надала ордер на надання правничої допомоги від 17.03.2025, договір про надання правничої допомоги №1217 від 06.03.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 від 17.03.2025, квитанцію №1217 від 06.03.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 17.03.2025 (а.с. 60-68).
Такі витрати складаються з сум: 1 500 грн. - надання усної консультації, 1 000 грн. - ознайомлення із матеріалами позовної заяви, 7 000 грн. - підготовка та написання заяв по суті спору.
Вивчивши заяву представника відповідачки про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на позовну заяву у справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах щодо стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат відповідачки на професійну правничу допомогу до 2 500 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 142, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №1502370923 від 05.09.2023 в розмірі 11 382 грн. (одинадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні), з них: 6 000 грн. - тіло кредиту, 5 382 грн. - проценти за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір в розмірі 199,50 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» з державного бюджету судовий збір в розмірі 199,50 грн. (сто дев'яносто дев'ять гривень, 50 коп.), сплачений згідно платіжної інструкції №4 від 26.12.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, пов. 9; код в ЄДРПОУ 44127243.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного рішення суду - 18.03.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін