(розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю.
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 2а-16636/12/2670
провадження № 11-161зва24
у справі за позовом Київської міської державної адміністрації до Громадської організації «Інститут фінансових експертиз», Громадської організації «Інститут соціально-економічного моделювання» та Приватного підприємства «Виробничо-дистриб'юторська компанія «Дім вина «Скала» про обмеження реалізації права на мирні зібрання
за заявою Приватного підприємства «Виробничо-дистриб'юторська компанія «Дім вина «Скала» та ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2013 року
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 є директором Приватного підприємства «Виробничо-дистриб'юторська компанія «Дім вина «Скала» (далі - ПП «ВДК «Дім вина «Скала»).
2. ПП «ВДК «Дім вина «Скала» направило до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) письмове повідомлення (заяву) про намір провести мітинг під стінами Національного банку України, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Інститутська, 9, починаючи з 18 жовтня 2012 року та кожного наступного четверга, метою якого є привернення уваги до діяльності Національного банку України. Під час проведення мітингу будуть використовуватися звукопідсилювальна апаратура, мегафони, плакати і транспаранти.
3. КМДА звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо).
4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, встановив обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони, зокрема, ПП «ВДК «Дім вина «Скала» проведення таких заходів із 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 квітня 2013 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «ВДК «Дім вина «Скала» на зазначені судові рішення.
6. ОСОБА_1 (директор ПП «ВДК «Дім вина «Скала») звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у якій зазначив про порушення приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що полягало в тому, що йому створювали перешкоди у проведенні публічних заходів.
7. ЄСПЛ розглянув названу заяву і 27 червня 2024 року ухвалив рішення у справі «Цімейко проти України» (Tsimeyko v. Ukraine, заява № 32960/13) (далі - Рішення), яким оголосив, зокрема, про прийнятність скарги стосовно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, та постановив, що були порушені:
- стаття 11 Конвенції - право заявника на мирні зібрання через відсутність чіткої та передбачуваної процедури організації та проведення таких зібрань;
- стаття 13 Конвенції - право заявника на ефективний захист свого права на проведення мирних зібрань під час і у зв'язку з розглядом національними судами його скарг на судові рішення, якими були запроваджені обмеження з проведення мирних зібрань.
8. До Великої Палати Верховного Суду 23 липня 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 та ПП «ВДК «Дім вина «Скала» про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 2а-16636/12/2670. Заявники просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2013 року та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Як підставу для перегляду судових рішень у справі заявники зазначили встановлення ЄСПЛ у рішенні від 27 червня 2024 року в справі «Цімейко проти України», яке набуло статусу остаточного, порушення Україною статей 11 та 13 Конвенції під час вирішення судом спору у справі № 2а-16636/12/2670.
9. Заявники переконували, що виконати Рішення ЄСПЛ можна лише шляхом відновлення судового розгляду справи.
10. Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 лютого 2025 року задовольнила заяву ПП «ВДК «Дім вина «Скала» і ОСОБА_1 .
Скасувала судові рішення у справі № 2а-16636/12/2670, що були предметом перегляду.
Ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову КМДА про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
11. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що ЄСПЛ уже неодноразово ухвалював рішення про порушення Україною статті 11 Конвенції з огляду на те, що парламент не ухвалив закон на виконання вимог Конституції України, а суди у цій справі мотивували обмеження права на мирні зібрання актами, які не є законом.
12. Наголосила, що право громадян на мирні зібрання є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.
13. Зазначила, що застосування правил статті 39 Конституції України в системному зв'язку з приписами статті 92 Основного Закону України переконує в тому, що порядок організації проведення зборів має бути встановлений Верховною Радою України і винятково на підставі закону.
14. Зауважила, що суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі мотивували свої рішення передусім Указом 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» та рішенням Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 317/418, яким затверджено Порядок організації та проведення в місті Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру (далі - Порядок).
15. Дійшла переконання, що як Указ 1988 року, так і Порядок не відповідають ідеї забезпечення такого фундаментального права, як право на мирні зібрання, гарантоване Конституцією України.
16. Виснувала, що суди при вирішенні справи не врахували конституційних приписів, що регламентують право громадян на мирні зібрання, зокрема й того, що обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися виключно законом.
17. На основі наведеного вирішила, що зміст та суть доводів заяви ОСОБА_1 та ПП «ВДК «Дім вина «Скала», директором якого є ОСОБА_1, про перегляд судових рішень за виключними обставинами, законодавче визначення, за яких підстав може відбутися втручання в судові рішення за наслідками їхнього перегляду за такими обставинами (зокрема, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила порушення Україною конвенційних зобов'язань саме під час розгляду конкретної судової справи), - у сукупності дають підстави ухвалити рішення про задоволення заяви про перегляд судових рішень, про які йдеться у ній, за виключними обставинами.
ІІ. ЗМІСТ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
18. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна з огляду на таке.
19. Статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.
Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
20. Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
21. Перегляд судових рішень у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним з механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
22. Метою цього механізму є виконання остаточного рішення ЄСПЛ у справі, в якій національний суд допустив порушення норм Конвенції.
23. Звертаючись із заявою про перегляд судових рішень у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, в якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.
24. Усунення наслідків шляхом перегляду судових рішень національних судів забезпечується, наскільки це можливо, відновленням попереднього правового становища, яке особа (заявник) мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
25. Водночас Комітет міністрів Ради Європи у своїй Рекомендації від 19 січня 2000 року N R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» зауважив, що у виняткових випадках повторний розгляд справи або поновлення провадження є найбільш ефективним, якщо не єдиним засобом досягнення restitutio in integrum, та наголосив, що компетентні органи держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні в національній правовій системі засоби, є найбільш відповідними для досягнення зазначеного принципу.
26. По-перше, відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення ЄСПЛ «встановлення порушення саме собою становить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, завданої заявнику».
27. Отже, висновків про необхідність чи можливість застосування будь-яких інших засобів індивідуального характеру, зокрема поновлення судового розгляду, там немає.
28. По-друге, повертаючись до справи, в якій за висновками ЄСПЛ національні суди допустили порушення норм Конвенції, варто наголосити, що вона стосувалася заборони проведення мирних зібрань на вулиці Інститутській у місті Києві з 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року.
29. Отже, є безпредметним скасування за зверненням заявника постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2013 року, оскільки таке скасування у жодному випадку не надасть йому можливості провести мирне зібрання на вулиці Інститутській у місті Києві з 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року.
30. По-трете, у своєму Рішенні ЄСПЛ провів аналіз законодавчих положень, на які послався Окружний адміністративний суд міста Києва у постанові від 05 грудня 2012 року, зробив висновок, що вони не відповідають вимогам Конвенції щодо якості закону, та наголосив, що нормотворче право органів місцевого самоврядування щодо такого важливого питання, як свобода зібрань, не має законних підстав в українському законодавстві.
31. Ці законодавчі положення не є чинними. Так, Указ 1988 року № 9306-ХІ «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» не підлягає застосуванню на території України від 07 травня 2022 року на підставі Закону України «Про дерадянізацію законодавства України», а рішення Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 317/418, яким затверджено Порядок, втратило чинність на підставі рішення цієї ради від 19 грудня 2019 року № 470/8043. Тому оцінка цих актів Великою Палатою Верховного Суду у 2025 році не мала жодного змісту.
32. Правова оцінка ЄСПЛ цих актів є сигналом насамперед для законодавця з метою приведення національного законодавства у відповідність з нормами Конвенції, а не суду, який застосував «неякісний закон», позаяк ЄСПЛ навіть не досліджував скаргу в частині ствердження заявником порушення статті 11 Конвенції на предмет дотримання державою таких елементів, як законна мета та необхідність втручання.
33. По-четверте, щодо ефективності здійснення повторного перегляду справи для досягнення restitutio in integrum слід зазначити, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року вже виконана, а поворот її виконання [за відсутності механізму «повернення у часі»] неможливий.
34. Скасування цього судового рішення не призведе до досягнення restitutio in integrum та не є справедливою сатисфакцією для заявника, оскільки порушення його права встановив ЄСПЛ, тобто будь-якої необхідності дублювання цих висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду немає.
35. Констатуючи порушення статті 13 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективного засобу юридичного захисту означало, що заявник повинен був мати можливість домогтися розгляду судами його скарг, зокрема, на постанову від 05 грудня 2012 року до дати запланованих подій [див. рішення від 03 травня 2007 року у справі «Бьончковський та інші проти Польщі» (Baczkowski and Others v. Poland), заява № 1543/06, пункти 83 і 84].
36. Скасування судових рішень у справі № 2а-16636/12/2670 у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом не надасть заявникові ефективного способу захисту, тому що не забезпечить розгляду його скарг, зокрема, на постанову від 05 грудня 2012 року до дати запланованих подій.
37. Підсумовуючи зазначене вище, вважаю, що основною метою перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом є ефективне забезпечення відновлення порушених прав заявника, такий перегляд необхідний у виняткових випадках, коли повторний розгляд справи або поновлення провадження є найбільш ефективним, якщо не єдиним засобом досягнення restitutio in integrum.
38. Скасування судових рішень національних судів, які виконані та поворот виконання яких неможливий, задля дублювання висновків ЄСПЛ жодним чином не впливає на права заявника [порушення яких констатував ЄСПЛ], тому належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду з урахуванням принципу правової визначеності була б відмова в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ПП «ВДК «Дім вина «Скала» про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Суддя С. Ю. Мартєв