Ухвала
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 344/13977/24
провадження № 61-2147ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_1 , який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області 17 липня 2004 року.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області заочним рішення від 17 жовтня 2024 року позов задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 липня 2004 року у Тисменицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис № 31.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 січня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 липня 2004 року у Тисменицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 31.
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу, отже, справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для заявниці.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Посилання заявника в касаційній скарзі на підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України не є доводом, який у розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов