18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 2а-11901/10/1370 пров. № А/857/21571/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, ухвалене суддею Мричко Н.І. у м. Львові, повний текст якого складений 29 липня 2024 року,у справі № 2а-11901/10/1370 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
13 грудня 2010 року позивач - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова звернулась до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 78220,00 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-2163/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації автомобіля.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 суд поновив провадження у справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року здійснено заміну первісного позивача у справі Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова її правонаступником- Головним управління ДПС у Львівській.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням,позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що проведенню державної реєстрації транспортного засобу обов'язково передує попередня сплата за нього податку з власників транспортних засобів. Реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб, які здійснили таку реєстрацію. На момент реєстрації транспортних засобів на ім'я відповідача, діяв єдиний на території України «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388. Вказує, що відповідно абзацу першого пункту 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Львівський відділуреєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМУСУ у Львівській області листом від 31.08.2010 № 9/2074 подав ДПА у Львівській області додаткову інформацію про фізичних осіб, якими протягом 2008-2010 років здійснювалась перша реєстрація вантажних автомобілів в Україні та сплата податку по яких підлягає перевірці органами державної податкової служби.
Відповідно до наданої інформації ОСОБА_1 проведено першу реєстрацію в Україні транспортних засобів:
- 23.09.2009 автомобіля FIAТ DUCATO 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- 05.08.2009 автомобіля MERSEDES-BENS SPRINTER 312 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- 07.10.2009 автомобіля MERSEDES-BENS VITO 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів при першій реєстрації транспортного засобу, сума податку, що підлягає сплаті відповідачем, становить 78220,00 грн (за реєстрацію автомобіля FIAТ DUCATO 1999 року випуску - 28000,00 грн, автомобіля MERSEDES-BENS SPRINTER 312 1998 року випуску - 28740,00 грн, автомобіля MERSEDES-BENS VITO 1998 року випуску - 21480,00 грн.
Відповідно до довідки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 03.11.2010 року №29835/9/19-023/1448 на рахунок відкритий у ВДК у Залізничному районі по коду бюджетної класифікації 12020200 «Податок з власників транспортних засобів» надходжень від ОСОБА_1 08.10.2009 в сумі 21480,00 грн, 06.08.2009 в сумі 28740,00 грн, 25.09.2009 в сумі 28000,00 не було.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 78220,00 грн.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно зі ст.3 вказаного Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» ( в редакції на час звернення позивача до суду )встановлено, що вказаний вид податку сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. При цьому сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками, встановленими цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно з ч.6 ст.5 вказаного Закону у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Згідно із ч.ч.5-8 ст.6 Закону № 1963-ХІІ, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Колегія суддів зазначає, що на момент реєстрації транспортних засобів на ім'я відповідача, діяв єдиний на території України «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку, такий є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Згідно з частиною четвертою пункту 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів, а також внесення в установленому порядку інших платежів.
Відповідно до п.3.4 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, працівниками РЕП ДАІ здійснюється контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів, у тому числі податку з власників транспортних засобів.
За правилами п. 3.11 зазначеної вище Інструкції після проведення всіх перевірок у заяву про реєстрацію транспортного засобу уповноваженою посадовою особою РЕП ДАІ, яка приймає рішення, вноситься чіткий запис про прийняте щодо реєстрації транспортного засобу рішення, яке підтверджується підписом із зазначенням П.І.Б. та дати.
Варто зазначити, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 червня 2018 року (справа №2а-2883/11/1370), від 04 травня 2018 року (справа №2а-2920/11/1370), від 18 грудня 2018 року (справа №2а-144/11/1370), від 04 квітня 2019 року (№2а-3545/11/1370).
Апеляційний суд вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що особа не може здійснити першу державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів, оскільки безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після такої реєстрації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб РЕП ДАІ, які здійснили таку реєстрацію. Тому, відсутність надходження такого податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Разом з тим, вказуючи на наявність факту несплати відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податковий орган не надав належних доказів проведення перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання ним податкового законодавства та в разі виявлення порушення - його фіксування контролюючим органом у відповідному акті, складеному за наслідками проведення такої перевірки, а також доказів визначення суми податкового зобов'язання шляхом надіслання відповідачу податкового повідомлення-рішення.
Слід зазначити, що праву на звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу передує надіслання (вручення) ним платнику податків (відповідачу) першої та другої податкових вимог. Обставини, з настанням яких податкова вимога вважається надісланою (врученою) особі, були визначені у підпункті 6.2.4 пункті 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ. Однак, доказів скерування відповідачу податкових вимог на розгляд суду не надано.
Такі дії (бездіяльність) податкового органу унеможливили використання платником податків встановлених законом способів захисту своїх прав шляхом оскарження в адміністративному/судовому порядку податкових повідомлень-рішень та/або податкових вимог.
Аналіз положень наведених норм свідчить про законодавчо визначений порядок узгодження сум податкового зобов'язання контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, шляхом прийняття податкових повідомлень. В межах спірних правовідносин контролюючим органом відповідного рішення не приймалось, що виключає визнання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів податковим боргом, та як наслідок, звернення позивача до суду за його стягненням.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року (справа №2а-6598/11/1370, пров. №К/9901/3141/18), від 20 грудня 2018 року (справа №2а-942/11/1370), які в силу ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права підлягають врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.
Таким чином, в даному випадку податковий орган звернувся до суду про стягнення з відповідача суми, яка не набула статусу податкового боргу, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 78220,00 грн.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі 2а-11901/10/1370 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний