18 березня 2025 року Справа № 480/10298/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10298/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 056650008639 від 28.05.2024 щодо відмови в призначенні йому пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати йому: до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.08.2020 по 27.07.2021, до страхового стажу - періоду роботи з 10.01.1998 по 21.03.2000, та призначити і виплачувати позивачу пенсію згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.04.2023 (дати подання заяви про призначення пенсії).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2023 з метою оформлення пенсії на пільгових умовах позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії та всіма необхідними документами.
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області № 056650008639 від 10.04.2023 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з рішенням № 056650008639 від 10.04.2023 позивач оскаржив його до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 200/5833/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 056650008639 від 10.04.2023 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.04.2023 з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.05.1994 по 13.05.1995 та наявність у позивача страхового та пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Сумській області було повторно розглянуто заяву про призначення пенсії на пільгових умовах від 02.04.2023 та рішенням № 056650008639 від 28.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач не погоджується з такими діями управління, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до участі у справі у якості співвідповідача.
Відповідачі у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не надали, про причини неподання відзивів суд не повідомили, тому суд визнає можливим вирішити справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, яка передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України, відповідно до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02 квітня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
10 квітня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі заяви та наданих документів винесено рішення № 056650008639 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Законом № 1058-IV.
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 2 місяці 12 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 9 років 8 місяців 29 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 10.05.1994 по 13.05.1995, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу;
- в російській федерації з 10.01.1998 по 21.03.2001 у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 російської федерації участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружбі Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону заявник набуде після досягнення 51-річного віку, з 23.03.2024, або після надходження інформації про сплату внесків по червень 2023.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 200/5833/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 056650008639 від 10.04.2023 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.04.2023 з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.05.1994 по 13.05.1995 та наявність у позивача страхового та пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Сумській області було повторно розглянуто заяву про призначення пенсії на пільгових умовах від 02.04.2023 та рішенням № 056650008639 від 28.05.2024 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи - 31 рік 9 місяців 16 днів, з них на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 9 років 0 місяців 3 дні.
Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зарахований період роботи за записом у трудовій книжці НОМЕР_1 10.01.1998 по 21.03.2000, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
До пільгового стажу роботи не зарахований період з 01.08.2020 по 27.07.2021 згідно довідки № 26/61 від 13.03.2023, оскільки відсутня сплата страхових внесків в Державному реєстрі застрахованих осіб. Отже, право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України № 1058 за заявою від 22.08.2023 відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України № 1058 заявник матиме при досягненні 51 року тобто з 23.03.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Згідно п.2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Щодо не врахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.08.2020 по 27.07.2021 згідно довідки № 26/61 від 13.03.2023 з підстав несплати роботодавцем єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.
Згідно копії трудової книжки позивача № НОМЕР_2 позивач у період з 01.08.2020 по 27.07.2021 працював на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем у шахті Державного підприємства "Добропіллявугіллявидобуток".
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.
Так, зокрема статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону № 1058).
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача в частині не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.08.2020 по 27.07.2021 на посаді гірника очисного вибою з повним робочим днем у шахті Державного підприємства "Добропіллявугіллявидобуток" з підстав відсутності відомостей про сплату ЄСВ за цей період роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача не прийнятого відповідачем зазначеного вище спірного періоду роботи позивача є неправомірною і цей період мав би бути зарахований до страхового та пільгового стажу позивача.
Щодо не врахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду роботи за записом у трудовій книжці НОМЕР_1 10.01.1998 по 21.03.2000, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд зазначає наступне.
Згідно з записами копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , у період з 10.01.1998 по 21.03.2000 позивач працював на посаді машиніста компресора та водія Виробничої дорожньо-будівельної фірми "Агродорспецбуд" (м. Іркутськ).
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 № 1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивачки на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Щодо належного способу захисту прав позивача, то суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд визнає, що необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.04.2023, з урахуванням висновків суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 056650008639 від 28.05.2024 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи з 01.08.2020 по 27.07.2021, до страхового стажу - періоду роботи з 10.01.1998 по 21.03.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах і прийняти рішення по вказаній заяві відповідно до діючого законодавства, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 гривень.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал