18 березня 2025 року м. Рівне №460/2662/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідачі), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.02.2025 №172050006832 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 09.01.2025 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати з 09.01.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та має право на призначення пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 04.02.2025 №172050006832 відмовило позивачу в призначенні, внаслідок чого порушено його гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
21.02.2025 та 28.02.2025 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що позивач станом на 01.01.1993 проживав в зоні гарантованого добровільного відселення 02 роки 02 місяці 06 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу прийнято правомірно, підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Заболоття Володимирецького району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 14.07.1993 - село Заболоття, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 18.07.1996.
Позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Довідкою від 09.09.2024 №405 підтверджено, що позивач дійсно зареєстрований з дня народження по (без дати) 1985 року, з вересня 1985 року по (без дати) 1988 року та з 14.07.1993 по даний час на території с.Заболоття Вараського району Рівненської області.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.11.2024 у справі №556/3137/24, яке набрало законної сили 31.12.2024, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав в с.Заболоття Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, в наступні періоди:
- з 26.04.1986 по 31.08.1988, період проживання до вступу до Українського інституту інженерів водного господарства, правонаступником якого є Національний університет водного господарства та природокористування, який не уточнений днем та місяцем у довідці щодо зареєстрованого місця проживання;
- з 02.01.1989 по 14.01.1989 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах;
- з 03.08.1989 по 31.08.1989 (29 днів) - період проживання на літніх канікулах;
- з 01.01.1990 по 13.01.1990 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах;
- з 28.07.1990 по 31.08.1990 (35 днів) - період проживання на літніх канікулах;
- з 07.01.1991 по 19.01.1991 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах;
- з 26.08.1991 по 21.09.1991 (27 днів) - період проживання на літніх канікулах;
- з 20.01.1992 по 01.02.1992 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах;
- з 24.08.1992 по 03.10.1992 (41 день) - період проживання на літніх канікулах;
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав в смт.Клесів Сарненського району Рівненської області, з 08.06.1992 по 23.08.1992 (77 днів) - період перебування на практиці в ПМК-177 смт.Клесів Сарненського району Рівненської області.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
09.01.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням від 16.01.2025 №172050006832 позивачу було призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заява позивача та додані до неї документи повторно розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Так, 04.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №172050006832 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років.
У цьому рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви:
- при визначенні періодів проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення встановлено, що згідно із дипломом НОМЕР_3 від 29.06.1993 заявник в період з 01.09.1988 по 22.06.1993 навчався в Українському інституті інженерів водного господарства, який знаходився в м.Рівне. місто Рівне не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тому, період навчання виключено з періоду проживання в зоні;
- наявне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.11.2024 у справі №556/3137/24 про встановлення факту проживання в с.Заболоття Володимирецького (Вараського) району Рівненської області в періоди знаходження на канікулах та в смт.Клесів Сарненського району Рівненської області в період проходження практики не містить зобов'язань до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії. Документи про проживання в зазначені періоди на території радіоактивного забруднення, передбачені Порядком №22-1, не надано;
- період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення визначено за даними довідки від 09.09.2024 №405 та становить 33 роки 07 місяців 24 дні (з 26.04.1986 по 01.07.1988, з 14.07.1993 по 31.12.2024), а тому числі, станом на 01.01.1993 - 02 роки 02 місяці 06 днів (з 26.04.1986 по 01.07.1988).
Листом від 06.02.2025 за №1700-0205-8/8295 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.
Суд встановив, що згідно з довідкою від 09.09.2024 №405 позивач дійсно зареєстрований та проживає з дня народження по (без дати) 1985 року, з вересня 1985 року по (без дати) 1988 року та з 14.07.1993 по даний час на території с.Заболоття Вараського району Рівненської області.
Позивач не заперечує той факт, що з 01.09.1988 по 29.06.1993 навчався в Українському інституті інженерів водного господарства.
Водночас, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.11.2024 у справі №556/3137/24, яке набрало законної сили 31.12.2024, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав в с.Заболоття Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, в наступні періоди: з 26.04.1986 по 31.08.1988, період проживання до вступу до Українського інституту інженерів водного господарства, правонаступником якого є Національний університет водного господарства та природокористування, який не уточнений днем та місяцем у довідці щодо зареєстрованого місця проживання; з 02.01.1989 по 14.01.1989 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах; з 03.08.1989 по 31.08.1989 (29 днів) - період проживання на літніх канікулах; з 01.01.1990 по 13.01.1990 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах; з 28.07.1990 по 31.08.1990 (35 днів) - період проживання на літніх канікулах; з 07.01.1991 по 19.01.1991 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах; з 26.08.1991 по 21.09.1991 (27 днів) - період проживання на літніх канікулах; з 20.01.1992 по 01.02.1992 (13 днів) - період проживання на зимових канікулах; з 24.08.1992 по 03.10.1992 (41 день) - період проживання на літніх канікулах; та в смт.Клесів Сарненського району Рівненської області, з 08.06.1992 по 23.08.1992 (77 днів) - період перебування на практиці в ПМК-177 смт.Клесів Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991"Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", с.Заболоття Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області та смт.Клесів Сарненського району Рівненської області дійсно відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд нагадує відповідачу, що згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А також, наголошує, що за сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, судовим рішенням від 28.11.2024 у справі №556/3137/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: постійного проживання позивача в періоди зазначені у такому рішенні в с.Заболоття Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області та смт.Клесів Сарненського району Рівненської області та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
Таким чином, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення (по співставленню періодів проживання відповідно до довідки 09.09.2024 №405 та рішення суду) з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) та станом на 01.01.1993 становить 3 роки 27 днів.
Відтак, твердження Пенсійного органу про те, позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше 3 років є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема в період з 14.07.1993 по 09.09.2024 (дату видачі довідки №405).
Такий строк проживання в зоні гарантованого добровільного відселення надає позивачу право на зниження пенсійного віку на 6 років (на максимальну величину, передбачену статтею 55 Закону № 796-XII).
При цьому, суд зауважує, що жодних інших підстав (недостатність страхового стажу, недосягнення пенсійного віку) відповідачем ні у спірному рішенні, ні у відзивах на позовну заяву не вказується.
З урахуванням викладеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.02.2025 №172050006832 підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку останній звернувся 09 січня 2025 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення ним 54-річного пенсійного віку.
Відтак, для відновлення порушених прав та інтересів позивача належним способом захисту, з урахуванням ст. 5, 9 КАС України, а також дискреційних повноважень відповідача, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 жовтня 2024 року.
Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зауважує, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після здійснення такого призначення пенсії будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішення якого судом визнано протиправним і скасовано.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 968,96грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправності прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 04.02.2025 №172050006832.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 12 жовтня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області витрати у виді судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл.,54008. ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159)
Повний текст рішення складений 18.03.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО