18 березня 2025 року м. Рівне №460/16068/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.11.2024 №172050005590 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 , з 01 січня 2024 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.01.2024 подала заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте у призначенні пенсії було відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №460/4590/24 рішення про відмову у призначенні пенсії було скасовано та зобов'язано орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії. 18.11.2024 відповідач, на думку позивача, повторно безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки остання відповідає всім необхідним умовам для призначення цього виду пенсії.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
22.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що документами підтверджено період проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 1 рік 6 місяців 27 днів, що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідному відзиві відповідач заяви клопотання про залучення до участі у розгляді справи №460/16068/24 як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою суду від 27.02.2025 в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про залучення у справі співвідповідача відмовлено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою суду від 27.02.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області всі документи, які були додані ОСОБА_1 до заяви від 12.11.2024 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі й копію свідоцтва про навчання в Рівненській обласній бухгалтерській школі м.Рівне №14/7 від 26.02.1990, копію трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1988.
04.03.2025 та 18.03.2025 відповідні докази надійшли до суду.
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ромейки Володимирецького району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 01.01.1994 - с.Ромейки, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 03.07.1998.
Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 17.10.1998.
Довідкою Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 09.01.2024 №27 підтверджується, що позивач дійсно була зареєстрована та проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з 03.01.1970 по 25.08.1987, з 30.08.1989 по даний час в с.Ромейки Вараського району Рівненської області.
15.01.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
За результатами розгляду відповідної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 22.01.2024 було прийнято рішення №172050005590 про відмову у призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підставою такої відмови зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано: період роботи у колгоспі імені Фрунзе з 1985-1986 роки, згідно довідки від 03.01.2024 № 5/04-02, оскільки у трудовій книжці відсутні запис про цей період роботи, період догляду за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки про народження відсутній штамп про видачу паспорту, інформація щодо догляду за дитиною також відсутня.
Листом від 02.02.2024 за №1700-0205-8/7157 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення.
Не погоджуючись з цим рішенням позивач оскаржила його до суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №460/4590/24, яке набрало законної сили 26.10.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 172050005590 від 22.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до трьох років з 26.03.1996 по 24.03.1999 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.
Поряд з цим, відповідно до змісту зазначеного рішення суду факт роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не перевірявся та не встановлювався судом у межах розгляду справи №460/4590/24.
12.11.2024 позивач повторно звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.11.2024 №172050005590 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки 10 місяців 09 днів, страховий стаж - 26 років 01 місяць 16 днів. Період проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 06 місяців 27 днів.
При цьому, у рішенні також зазначено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що відповідно до свідоцтва №14/17 від 26.02.1990, заявниця навчалася в Рівненській обласній бухгалтерській школі м. Рівне з 01.09.1989 по 26.02.1990 та до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1988 №6-№9 працювала на Рівненському заводі «ім.50-річчя Жовтня» з 22.05.1990 по 03.03.1994, тому зазначені періоди виключено з періоду проживання на території зони гарантованого добровільного відселення.
Листом від 28.11.2024 за №1700-0205-8/67624 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про прийняте рішення за її заявою від 12.11.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Суд встановив, що згідно з довідкою Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області від 09.01.2024 №27 позивач дійсно була зареєстрована та проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з 03.01.1970 по 25.08.1987, з 30.08.1989 по даний час в с.Ромейки Вараського району Рівненської області.
Разом з цим, згідно з свідоцтвом №14/17 від 26.02.1990 позивач в період з 01.09.1989 по 26.02.1990 навчалася в Рівненській обласній бухгалтерській школі.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1988 позивач працювала на Рівненському заводі «ім.50-річчя Жовтня» з 22.05.1990 по 03.03.1994.
Отже, позивач фізично не міг постійно проживати у с.Ромейки Вараського району Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення у вказаний період, оскільки м.Рівне не відносяться до зон радіоактивного забруднення згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991.
Відтак, вказані періоди навчання та роботи не враховується в період постійного проживання в зоні забруднення, оскільки норма статті 55 Закону № 796-ХІІ чітко передбачає постійне проживання/працю у відповідній зоні.
Періодичні приїзди на вихідні, канікули чи відпустки додому у період навчання чи роботи не є підтвердження факту постійного проживання у відповідній зоні.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Позивачем не надано доказів того, що навчальний заклад та завод, де позивач навчалася та працювала знаходилися на території радіоактивного забруднення.
Отже, періоди навчання та роботи в м.Рівне не підтверджують факту постійного проживання у вказаний період позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено період її постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку на 6 років позивач не має.
Судом не заперечується твердження позивача, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Більше того, вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Однак, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на зменшення пенсійного віку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6,м. Херсон,Херсонська обл.,70036. ЄДРПОУ/РНОКПП 21295057)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
Повний текст рішення складений 18.03.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО