про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 березня 2025 року м. РівнеСправа №460/303/25
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доДубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання рішення, дій та бездіяльності незаконними та протиправними, стягнення моральної шкоди, матеріальної шкоди та інфляційних втрат, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому (з урахуванням оновленого позову) просить:
визнати рішення, дії та бездіяльність відповідача (які полягають у незаконному арешті та у відібранні грошових коштів, які перебували на пенсійному рахунку позивача, які полягають у неналежному розгляді звернення від 21.10.2024) незаконними та протиправними;
стягнути з Державного бюджету України на користь позивача:
- грошові кошти в розмірі 30000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- завдану майнову шкоду в розмірі 76,00 грн та інфляційні втрати;
зобов'язати відповідача повернути забрану у позивача пенсію в розмірі 2256,48 грн та завдані збитки у зв'язку з інфляцією на пенсійний рахунок позивача.
Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, який продовжено ухвалою від 17.02.2025.
Позивач недоліки позовної заяви усунула шляхом подання суду оновленої позовної заяви.
Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суд встановив, що предметом спору є дії відповідача, вчинені при виконанні виконавчого провадження №69634173 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.02.2022 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області у справі №№559/2197/21, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» заборгованості за спожиту електроенергію та судовий збір у розмірі 11149,36 грн, а саме: арешту коштів позивача на пенсійному банківському рахунку на підставі відповідної постанови від 07.10.2024 (ВП №69634173) та стягнення з позивача коштів.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч. 1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч. 3 ст. 19 КАС України).
Відтак, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі №761/8033/16-а (№11-1234апп18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Оскільки оспорювана поведінка органу державної виконавчої служби виникла в ході виконання виконавчого документа, виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області в межах цивільної справи, то відповідно і заявлені вимоги повинні вирішуватися таким судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
При вирішенні даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, суддею застосовано положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Керуючись статтями 170, 241, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу складено 17 березня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко