Номер провадження: 22-ц/813/904/25
Справа № 947/26711/23
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Драгомерецький М. М.
18.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
переглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мальцева Ірина Валеріївна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
24 серпня 2023 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (-далі ПрАТ «СК «АРКС») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 80 169,47 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №гк116698ак0ф, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 .
29 травня 2021 року в м. Одеса на вул. провулок Гвоздичний, 4, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля марки «LEXUS», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля марки «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , що був застрахований у ПАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту №гк116698ак0ф від 14.09.2020 (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).
Представник позивача вказує, що згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2021, дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 положень ПДР України, він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У подальшому, страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АRX2813622 від 05.07.2021 та умов договору страхування №гк116698ак0ф від 14.09.2020, розмір страхового відшкодування склав 80 169,47 грн, яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на підставі заяви страхувальника на СТО згідно платіжного доручення.
Відповідно до п. 26.13 Договору страхування №гк116698ак0ф від 14.09.2020 року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.
Таким чином, до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.05.2021 в м. Одеса на вул. провулок Гвоздичний, 4.
Крім того, представник позивача зазначає, що станом на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована не була.
З урахуванням викладеного, ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду із відповідним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року позов ПАТ «СК «АРКС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 80 169,47 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
Не погодившись із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мальцева І.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» задовольнити частково, стягувану з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі зменшити до 31 815,64 грн, посилаючись на порушення судом вимог процесуального та матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2021 по справі №522/10567/21 було встановлено, що ОСОБА_1 29.05.2021 о 20 год 25 хв, за адресою: м. Одеса, вул. провулок Гвоздичний, 4, керуючи автомобілем «LEXUS», д/н НОМЕР_2 , не надав дорогу автомобілю «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , в результаті чого допустив з ним зіткнення, у зв'язку з чим в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Зазначеною постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривні.
Також встановлено, що 14 вересня 2020 року між ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №гк116698ак0ф, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АRX2813622 від 05.07.2021 та умов договору страхування №гк116698ак0ф від 14.09.2020, розмір страхового відшкодування склав 80 169,47 грн, яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на підставі заяви страхувальника на СТО згідно платіжного доручення.
Згідно п. 26.13 Договору страхування №гк116698ак0ф від 14.09.2020 при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.
Таким чином, до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 29.05.2021 в м. Одеса на вул. провулок Гвоздичний, 4.
Станом на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 застрахована не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що оскільки ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ПАТ «СК «АРКС» визнало подію страховим випадком, виплатило суму страхового відшкодування за ремонт автомобіля, у зв'язку з чим, право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 суми страхового відшкодування перейшло до ПАТ «СК «АРКС», відповідач повинен відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування в прядку регресу у розмірі 80 169,47 грн.
Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, в частинах 1, 3 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником
і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18).
Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Така правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року по справі №572/2976/19, від 19 липня 2023 року по справі №758/9052/19, від 02 жовтня 2024 року по справі №175/4710//16-ц
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПАТ «Страхова компанія «АРКС», після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду.
Ураховуючи викладене, вимога ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», до відповідача, як завдавача шкоди, не є регресною, а правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Отже, суд першої інстанції помилково визначено правову природу права вимоги позивача, як регресну, оскільки стягненню з відповідача підлягає шкода у порядку суброгації у розмірі 80 169,47 грн.
Фактично суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір та вірно задовольнив позов страховика, проте дійшов помилкового висновку щодо мотивів такого частково задоволення.
Доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу №2302 від 01.06.2021 ніяким чином не доводить факт необхідності в замінні диска колеса автомобіля «Audi RS Q8», д/н НОМЕР_1 , з урахуванням пошкоджень отриманих під час ДТП, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки такий Акт відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. Самі по собі фотознімки пошкоджених дисків, не можуть спростувати висновок зазначений у вищезгаданому акті.
Жодних належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку, саме в розмірі 31 815,64 грн відповідачем не надано, клопотань про проведення експертизи ним не заявлялося.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доводи наведені в апеляційні скарзі щодо невідповідності тверджень, викладених в рішенні суду, суттєвими не являються і не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, оскільки, в позовній заяві ПрАТ «СК «АРКС» просило стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 80 169,47 грн, посилаючись, зокрема і на статтю 993 ЦК України та на статтю 27 Закону України «Про страхування», й враховуючи що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, і визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору і самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, тому апеляційний суд, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції щодо його мотивів.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Згідно ч. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мальцева Ірина Валеріївна, задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року змінити з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено: 18 березня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк