(в порядку судового контролю за виконанням судового рішення)
17 березня 2025 року м. Житомир
права № 240/28270/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановити судовий контроль,-
встановив:
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі №240/28270/21 позов ОСОБА_1 задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 20 березня 2021 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 20 березня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 908 (дев»ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп.
13.03.2025 позивач подала до суду заяву, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.
Аргументуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою, позивач (стягувач) вказує, що пенсійним органом до його пенсії нараховувалося і виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, починаючи з 01.01.2025 виплату такого підвищення відповідачем протиправно припинено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заперечення на заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заяви.
Вказує, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, дата реєстрації за місцем проживання позивача у с.Слобода-Шоломківська, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, визначений з 14.01.1988 по 25.04.1990, з 19.11.1992 по 15.06.1994, з 06.06.2016 по даний час, оскільки в період з 15.06.1994 по 05.06.2016 не проживав у зоні, а тому з 01 січня 2025 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлено, в силу вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
З урахуванням приписів частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зважаючи на непорушення позивачем питання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач у заяві зазначає, що у вказаній справі за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі, виплаті підлягають пенсійні виплати, у вигляді додаткової пенсії як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру, саме тому просить ухвалити рішення, яким зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого його постановлено, у передбачені законодавством строки подати звіт про виконання його виконання.
Відповідач подав до суду письмові пояснення щодо предмета розгляду, в яких зазначив, що на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінетом Міністрів України 27 грудня 2024 року прийнято постанову №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», якою установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Також зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 №1524, проведено звірку з Єдиним державним демографічним реєстром, відомості якого надано Державною міграційною службою у порядку обміну інформацією щодо постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення встановлено, що позивач згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрований в зоні гарантованого добровільного відселення визначено з перериванням періоду.
Саме тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні підстави для встановлення доплати до пенсії.
Суд зазначає, що статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі Закон України №4059-IX) визначено:
«Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.».
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року №1524 (далі Постанова №1524), відповідно до статті 45 Закону України №4059-IX постановлено:
«Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.».
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
(1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
(2) умова «постійного» проживання в цих зонах:
(3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року;
(4) дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат;
(5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року».
Суд наголошує, що відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства.
У розглядуваному випадку має місце настання такої обставини, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплати.
Відповідно, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання спірного питання, яке передбачає встановлення, зокрема, безперервного проживання пенсіонерів у зоні гарантованого добровільного відселення після 01 січня 1993 року.
Серед іншого, слід зауважити, що подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є подання інформації про виконання такого судового рішення, однак із заяви позивачки є очевидним, що інформацією про хід та результати виконання судового рішення вона володіє. Подана заява позивачки зведена виключно до протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, однак встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не передбачає обов'язок суду надавати оцінку правомірності діям суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Крім того, слід вказати, що прийняття рішення про виключення із пенсійного забезпечення заявниці підвищення передбаченого положеннями ст. 39 Закону №796-XII свідчать лише про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи, а тому вказані вимоги безпідставні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин які б свідчили про необхідність встановлення Пенсійному фонду судом строку для подання звіту про виконання судового рішення.
З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов"язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Горовенко