Справа № 752/6256/25
Провадження №: 2/752/4993/25
про залишення позовної заяви без руху
18.03.2025 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів за договором,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів за договором.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено таке.
Статтею 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви позивачі подали клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до статей 6, 7, 8, 9 Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо-переміщених осіб», обґрунтоване тим, що позивачі є внутрішньо переміщеними особами та мають скрутне матеріальне становище.
Зміст статей Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо-переміщених осіб» полягає в наступному.
Положення статті 6 зазначеного Закону регулюють забезпечення права внутрішньо переміщених осіб на отримання документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Положення статті 7 регулюють забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту.
Згідно із статті 8 зазначеного Закону внутрішньо переміщена особа реалізує своє право голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень статті 9 Закону, яка містить інші права внутрішньо переміщеної особи та її обов'язки. Внутрішньо переміщена особа має право на: єдність родини; сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права у пошуку та возз'єднанні членів сімей, які втратили зв'язок внаслідок внутрішнього переміщення; інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім'ї та близьких родичів; безпечні умови життя і здоров'я; достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров'я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод; створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено; сприяння у переміщенні її рухомого майна; сприяння у поверненні на попереднє місце проживання; забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я; влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади; отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування; проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування; безкоштовний проїзд для добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення; отримання гуманітарної та благодійної допомоги; інші права, визначені Конституцією та законами України.
Внутрішньо переміщена особа зобов'язана:1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; 3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду; 4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов'язана виконувати інші обов'язки, визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, наведені положення Закону України «Про забезпечення прав та свобод внутрішньо-переміщених осіб» не містять підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів за договором.
Посилання позивачів на правовий висновок комітету НААУ, відповідно до якого звільнення від сплати судового збору внутрішньо переміщених осіб є доцільним, не є підставою для звільнення позивачів від сплати судового збору, оскільки такий висновок не є нормативно-правовим актом, а законами України не передбачено, що статус позивачів як внутрішньо-переміщених осіб є підставою для їх звільнення від сплати судового збору.
Також позивачі посилаються на скрутне матеріальне становище як підставу звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, згідно приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому сторона повинна довести існування, передбачених законом підстав.
В постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року по справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
Суд зазначає, що скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності: продуктів харчування, медичних ліків, одягу тощо.
Незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, довідки про склад сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Як зазначалось вище, на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачі зазначили, що є внутрішньо переміщеними особами та мають скрутне матеріальне становище.
Водночас, враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що позивачами не надано довідки про склад сім'ї, довідки про відсутність доходів у членів сім'ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає своєчасній сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Дослідивши надані матеріали суд приходить до висновку, що клопотання позивачів не підлягає задоволенню.
Таким чином, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачами заявлено такі вимоги:
1)розірвати договір оренди житлового приміщення від 01 квітня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (вимога немайнового характеру)
2)стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 7500,00 грн на кожного (майнова вимога)
3)стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 16 017,55 грн, з яких: 13 000,00 грн сплачені за договором оренди грошові кошти, 2 251,44 грн інфляційні втрати, 766,11 грн - 3% річних (майнова вимога).
Будь-яких документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Частиною сьомою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Підпунктом другим пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом другим пункту другого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить
3 028 гривень.
Таким чином, з урахуванням ціни позову та заявлених вимог, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогу немайнового характеру (розірвання договору оренди) та 292,87 грн за вимогу майнового характеру з урахуванням пропорційності заявлених вимог (24,18%). Позивач ОСОБА_2 має сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за вимогу немайнового характеру (розірвання договору оренди) та 918,33 грн за вимогу майнового характеру з урахуванням пропорційності заявлених вимог (75,82%).
Позивачі мають надати суду відповідні підтверджуючі документи.
Сплата судового збору має бути здійснена за наступними реквізитами:
отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Голосіїв.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувача UA488999980313131206000026002
Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);
Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Голосіївський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
У прохальній частині позовної заяви, позивачі зазначають, що у разі відмови у задоволенні їх клопотання про звільнення від сплати судового збору, вони просять стягнути судовий збір з відповідача ОСОБА_3 .
Однак, стягнення судових витрат з відповідача на стадії відкриття провадження у справі приписами ЦПК України не передбачено.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачам строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів за договором - залишити без руху.
Встановити позивачам строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять дні з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду документа про сплату судового збору або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачам, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Кирильчук