17.03.2025 Справа№ 914/588/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Харків
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 97841,80 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення 97841,80 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства є підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду Харківської області, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Суд відзначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .
Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом, при визначенні територіальної підсудності справи Господарському суду Львівської області, посилається на те, що однією із позовних вимог є зобов'язання відповідача прийняти виконанні роботи та надані послуги по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу, яке має відбуватися за місцем знаходження позивача-підрядника. Одночасно, позивач покликається на те, що у зв'язку із ненаданням відповідачем підтвердження та згоди із переліком робіт, послуг, поставлених запасних частин у даній справі наявний спір про виконання робіт, які виконуються за місцем знаходження позивача.
Представник позивача до матеріалів позовної заяви долучає копію заказу-наряду №Д000125640 від 27.02.2023, що складений у місті Львові. Однак, позивачем не надано доказів того, що виконанні роботи були надані позивачем за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 і можуть бути виконанні ним лише у Львові. Так як, однією із робіт згідно такого заказу є послуга щодо евакуатора, судом не вбачається, куди саме було транспортовано транспортний засіб, де саме можуть бути виконанні позивачем роботи (або були виконанні), письмового договору сторонами не укладено, адреса виконання спірних робіт за замовленням-нарядом №Д000125640 від 27.02.2023 не визначена у такому. З фотокопій транспортного засобу не вбачається місце перебування такого. При цьому, позивач самостійно наголосив на тому, що відповідачем не надано підтвердження та згоди на виконання робіт за особливістю їх виконання, тобто за місцем знаходження позивача.
Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем).
Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 може бути прописаний (зареєстрований) в одному місці, а здійснювати свою підприємницьку діяльність - в іншому місці. З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що місце здійснення позивачем підприємницької діяльності може збігатися з місцем його реєстрації, а може бути іншим (право власності, найму (оренди) на офіс, приміщення, будівлю тощо, у якій позивач може надавати свої послуги). Відтак, позивач міг здійснювати господарську діяльність за іншою адресою, ніж місце реєстрації, або в декількох місцях по всій території України та навіть за її межами. Законом також не обмежено кількість місць, за якими позивач як фізична особа-підприємець може проводити свою діяльність.
Отже, у позовній заяві не зазначено інших підстав, якими позивач керувався для визначення територіальної юрисдикції (підсудності) саме до Господарського суду Львівської області. Крім того, судом також не вбачається, що сторони узгодили між собою місце виконання таких робіт, за якими тепер позивач просить суд зобов'язати відповідача прийняти фактично виконанні роботи щодо ремонту транспортного засобу. У матеріалах справи відсутні відповідні докази, що підтверджували б відповідні обставини, на які покликається позивач.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 97841,80 грн вартості виконаних робіт.
Суд зауважує, що матеріали справи не містить договірних відносин, які б визначали, що відшкодування вартості робіт відбувається у певному визначеному сторонами місці. З наявних копій доказів, на які покликається представник позивача також не вбачається, що такі роботи були виконанні у місті Львові, а письмово погодженого договору, що міг би врегульовувати відповідні питання, сторонами не укладено.
Сплата заборгованості не містить прив'язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору, оскільки така заборгованість, за наявності достатніх правових підстав для її стягнення, буде оплачена відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або буде стягнута виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.
Аналогічна правова позиція, що позов може бути подано за правом вибору позивача за місцем виконання договору лише у випадку окремого зазначення у договорі місця виконання, викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №442/3250/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання з відшкодування вартості наданих позивачем робіт та зобов'язання щодо прийняття таких робіт, не є такими виключними підставами, які належить, через їх особливість, виконання яких залежить тільки у певному місці.
Отже, оскільки в даному випадку спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, то переданий на вирішення спір має бути розглянутий за загальними правилами підсудності, тобто в суді за місцезнаходженням відповідача - у Господарському суді Харківської області.
Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до положень ч.ч. 6, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на вищенаведене, відповідно до пункту 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи слід скерувати за підсудністю до Господарського суду Харківської області (61000, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5/1).
З урахуванням перебування судді Гоменюк З.П. на листку непрацездатності з 10.03.2025 по 14.03.2025, згадана ухвала датована 17.03.2025, тобто у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.
Керуючись ст. ст. 27, 29, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення 97841,80 грн з доданими до неї документами, передати за підсудністю до Господарського суду Харківської області (61000, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5/1).
Ухвала набирає законної сили у порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.