26.02.2025 року м. Дніпро Справа № 908/802/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Сербулов О.В. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: Щербак Р.І. (поза межами суду) - адвокат;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 (повний текст рішення складено 30.08.2024, суддя Боєва О.С.) у справі № 908/802/24
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація річкових портів», м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ
про стягнення суми 1307415,05 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот» заборгованості за Угодою про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів від 17.05.2018 по платі за сервітут, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13, на майно, яке знаходиться у місті Запоріжжя, за період з вересня 2022 року по травень 2023 року в загальній сумі 1307415,05 грн, яка складається з: суми 1213140,09 грн основного боргу, суми 51962,29 грн інфляційних втрат та суми 42312,67 грн - 3% річних.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024, у даній справі, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що з огляду на специфіку нерухомого майна - гідротехнічні споруди (причали), на яке встановлений сервітут, а також набутих ПрАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот» прав щодо користування таким майном для здійснення основної діяльності, перелік яких встановлений у судовому рішенні у справі № 910/13850/13, враховуючи загальновідомі обставини щодо повномасштабної військової агресії проти України та введений у зв'язку із цим з 24 лютого 2022 року воєнний стан на території України, який триває і до теперішнього часу, через що, зокрема, введені заходи щодо заборон/обмежень у судноплавстві задля збереження безпекової ситуації на ділянках внутрішніх водних шляхів, що в цілому безумовно впливає на можливість вільного перевезення вантажів суднами класу “річка-море», річковими суднами та баржо-буксирним складом з виходом у напрямку до/з річкових портів, розташованих на ділянці річки Дніпро, суд дійшов до висновку, що відповідачем доведено наявність обставин, які зумовили неможливість використання ним за призначенням нерухомого майна (гідротехнічних споруд), на яке встановлено сервітут, в тому числі й того, яке знаходиться у місті Запоріжжя (причали №№ 1-7, мол на вул. Леонова 1а, контейнерний причал № 3 на вул. Глісерна, 26-а), через обставини, за які він не відповідає, протягом всього часу, за який позивачем нараховано та заявлено до стягнення сервітутні платежі: вересень 2022 року - травень 2023 року. Отже, оскільки саме з правомочністю користування майном, відносно якого було встановлено сервітут, пов'язаний обов'язок здійснювати оплату сервітутних платежів, то в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України доведений відповідачем факт неможливості використання відповідного нерухомого майна звільняє останнього від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми 1 213 140,09 грн основного боргу по платі за сервітут за період з вересня 2022 року по травень 2023 включно. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу, похідні позовні вимоги про стягнення нарахованих 3% річних у розмірі 42312,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 51962,29 грн задоволенню також не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему “Електронний суд», Державне підприємство “Адміністрація річкових портів» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити державному підприємству «Адміністрація річкових портів» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі №908/802/24; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі №908/802/24 та прийняти нове, яким стягнути з приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на користь державного підприємства «Адміністрація річкових портів» заборгованість за угодою про визначення порядку та розміру сервітутних платежів від 17.05.2018 по платі за сервітут, встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13, на майно яке знаходиться у місті Запоріжжя, за період з вересня 2022 року по травень 2023 року, в сумі 1307415,05 грн, яка складається з 1213140,09 грн. основного боргу, 51962.29 грн. інфляційних втрат та 42312.67 грн. 3 % річних. Судові витрати покласти на приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник вважає, що приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції не надав належної оцінки сертифікату Волинської ТПП №0700-23-3044, зокрема і поясненням Позивача з цього приводу: Сертифікат Волинської ТПП №0700-23-3044 не відповідає вимогам ЗУ «Про торгово-промислові палати України», оскільки не містить висновку щодо того, що ПрАТ «Судноплавна компанія «УКРРІЧФЛОТ» порушує (порушувало) зобов'язання щодо плати за сервітут внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), отже, не може бути належним і допустимим доказом у цій справі.
Судом не було враховано, що ні Рішенням суду про сервітут, ні будь-якими договорами між Позивачем та Відповідачем не встановлено можливості застосування до правовідносин положень законодавства про форс-мажор і порядок повідомлення про такі обставини. Окрім зазначеного, документи, надані Відповідачем до суду та які були покладені в основу сертифікату Волинської ТПП №0700-23-3044, з якою погодився суд, не доводять неможливість виконання Відповідачем виконання зобов'язання щодо внесення плати за сервітут за майно у м. Запоріжжя за період з вересня 2022 року по травень 2023 року включно.
З огляду на заперечення Відповідачем обов'язку внесення плати за сервітут, останній, у випадку наявності правових підстав для застосування аналогії закону, зобов'язаний був довести неможливість реалізації сервітутних прав, визначених п. 3 рішення суду про сервітут, щодо кожного об'єкту державного нерухомого майна, на який встановлено сервітут, з причин, що не залежать від Відповідача. Суд першої інстанції не досліджував питання реалізації Відповідачем всього обсягу прав у спірний період, як і не досліджував питання можливості використання кожного з об'єктів, на який встановлено сервітут. Судом також не надано оцінку аргументам позивача про те, що жоден з документів, наданих відповідачем, не містив заборони відповідачу у здійсненні господарської діяльності та/або заборони судноплавства річкою Дніпро, зокрема, у м. Запоріжжя.
Суд надав оцінку копіям заяв ПрАТ «СК «Укрріфлот» про кримінальні правопорушення через пошкодження/знищення майна, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань і дійшов до висновку, що надані відповідачем документи є належними доказами на підтвердження наявності обставин через які протягом спірного періоду (з вересня 2022 року по травень 2023 року включно) відповідач був позбавлений можливості використовувати нерухоме майно (гідротехнічні споруди) щодо якого встановлений сервітут і за які (обставини) він не відповідає. У даному випадку, судом не враховано, що доказове значення в господарському процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Скаржник вважає, що судом невірно встановлено правову природу відносин, які виникли між сторонами, та оцінював такі відносини як договірні, та застосовував до них правові норми, які регулюють договірні відносини. Оскільки правовідносини виникли на підставі рішення суду, що прийняте відповідно до закону, суд мав оцінити виключно права та обов'язки сторін, які визначені таким рішенням суду.
Пунктом 5 резолютивної частини Рішення суду про сервітут встановлено, що ПрАТ «СК «Укррічфлот» вносить річну плату за користування майном у розмірі 15 % (п'ятнадцять відсотків), що встановлюється на підставі критеріїв викладених у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786. Тобто, рішенням суду на підставі статті 403 ЦК України встановлено, що ПрАТ «СК «Укррічфлот» зобов'язане вносити плату за користування майном. Жодних виключень щодо обов'язку внесення плати за користування майном рішення суду не встановлює. Застосувавши принцип jura novit curia, суд вдався до переоцінки обставин, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 по справі № 910/13850/13 помилково кваліфікував відносини сторін як орендні (глава 58 ЦК України).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
06.11.2024 від Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить: залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі № 908/802/24 без зміни, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» без задоволення.
Відзив обґрунтований наступним.
Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції ч. 6 ст. 762 ЦК України та зазначає, що відносини, які виникають на підставі сервітуту спрямовані на задоволення тих чи інших потреб за рахунок певної речі, але без набуття права власності на неї та надають особі, на користь якої встановлено сервітут, право користуватись (використовувати) майном. Саме з правомочністю користування (використання) пов'язаний обов'язок здійснювати сплату сервітутних платежів. Вказані доводи підтверджується і рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 по справі № 910/13850/13 в п. 3 резолютивної частині якого зазначено, що Відповідача: «(…) набуває право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності (…)» та п. 1 та п.п. 3.4 п. 3 Угоди, які відповідно передбачають, що: «АСК «Укррічфлот» користується на праві сервітуту нерухомим майном (гідротехнічні споруди) (…).»; «Розмір плати за користування майном(…).». Тож, оплата сервітутних платежів передбачає, що їх сплата здійснюється саме за користування майном відносно якого було встановлено сервітут.
Відповідач зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції АСК «Укррічфлот» неодноразово відзначало про те, що державне нерухоме майно відносно якого було встановлено сервітут, з моменту встановлення сервітуту і по теперішній час, з володіння Позивача не вибувало та перебуває у його володінні. Вказані твердження підтверджуються тим, що між Позивачем та Відповідачем жодних актів приймання-передачі майна ні за судовим рішенням, ні за Угодою не оформлювалось та не підписувалось. Зазначені обставини Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не спростовані, доказів зворотного ДП АРП не надано.
У зв'язку з введення в Україні воєнного стану зумовленого повномасштабною військовою агресією РФ проти України у Відповідача виникли обставини непереборної сили, які об'єктивно унеможливили реалізацію правомочності по використанню та експлуатації майна в сервітуті, що стало наслідком неможливості отримання прибутку від майна. Неможливість використання майна стосовно якого встановлено сервітут зумовлена наступними об'єктивними, незалежними від Відповідача, обставинами: 1) Наявності обставин, що впливають на безпеку судноплавства. 2) Проведення бойових дій у районах розташування майна. 3) Відчуження та передання частини майна ЗСУ. 4) Захоплення та знищення частини майна військовими формуваннями РФ. 5) Затоплення та пошкодження суден в портах Відповідача, що виключає можливість використання майна, в тому числі і майна стосовно якого було встановлено сервітут. 6) Підривом Каховської ГЕС та інші. Оскільки Відповідач не здійснює використання майна, щодо якого було встановлено сервітут, що зумовлено обставинами, за які АСК «Укррічфлот» не відповідає, то, відповідно, у Відповідача відсутній і обов'язок щодо сплати сервітутних платежів.
Доводи Позивача про те, що між Позивачем та Відповідачем не встановлено можливості застосування до правовідносин положень законодавства про форс-мажор, не відповідають дійсності, оскільки у випадку виникнення форс-мажору такі правовідносини регулюються нормами законодавства. Угода про визначення порядку сплати сервітутних платежів від 17.05.2018 та додаткові угоди до неї не передбачають положення про певний письмовий порядок інформування Позивача про настання форс-мажорних обставин. Враховуючі зазначене та норми законодавства, наявні підстави стверджувати, що повідомлення Відповідача про форс-мажор, що було розміщено ним на сайті https://urf.ua/documents являється належним способом інформування Позивача про форс-мажор, оскільки воно було адресоване всім суб'єктам у спосіб, який був можливий з урахуванням ситуації, що склалась внаслідок військових дій на території України, а угода та додаткові угоди до неї не містять умов щодо порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, додержання якого було б обов'язковим.
Сертифікат Волинської ТПП № 0700-23-3044 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) долучався Відповідачем до матеріалів справи в якості одного із доказів, який виданий уповноваженим та компетентним органом, та який в сукупності з іншими доказами підтверджує наявність у Відповідача форс-мажорних обставин, що позбавляють його можливості використовувати надане в сервітут майно. Саме з правомочністю користування (використання) пов'язаний обов'язок здійснювати сплату сервітутних платежів. Оскільки Відповідач втратив можливість користування (використання) гідротехнічними спорудами, що знаходяться у місті Запоріжжя і щодо яких встановлено сервітут, то, відповідно, зобов'язання зі сплати Позивачу сервітутних платежів за заявлений Позивачем період у Відповідача не виникло.
25.02.2025 від Міністерства розвитку громад та територій України до ЦАГС надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, якими просить: апеляційну скаргу державного підприємства «Адміністрація річкових портів» задовольнити; рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі № 908/802/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов державного підприємства «Адміністрація річкових портів» у справі № 908/802/24 повністю. Розгляд справи № 908/802/24 у судовому засіданні, призначеному на 26.02.2025 здійснити за відсутності представника Міністерства розвитку громад та територій України.
Пояснення обґрунтовані наступним.
Мін'розвитку вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення суду про встановлення сервітуту, сервітут є платним, ПАТ «СК «Укррічфлот» вносить річну плату за користування майном у розмірі 15 %, що встановлюється на підставі критеріїв викладених у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за № 786. 17.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено угоду про визначення порядку сплати сервітутних платежів (далі - Угода), пунктом 2 якої встановлено, що річна плата за користування майном на підставі сервітуту становить 1894995,90 грн., що складає 15% від ринкової вартості майна. В Угоді встановлено плату за сервітут за все майно, наведене в пункті 5 резолютивної частини Рішення суду про встановлення сервітуту. Відповідно до підпункту 3.4 Угоди, розмір плати за користування майном щомісячно коригується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком. Останній місяць, за який Відповідачем сплачено плату за сервітут за майно, у складі, визначеному в пункті 2 резолютивної частини Рішення суду про встановлення сервітуту «Запорізька область» (м. Дніпрорудне, м. Запоріжжя та м. Нікополь) є лютий 2022 року в розмірі 122985,64 грн. (копію банківської виписки додано позивачем до позову). З огляду на вищенаведене, у розумінні статтей 2, 20 ГПК очевидним є те, що ПрАТ «СК «Укррічфлот» не виконує з 2022 року умов по платі за сервітут, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13 та Угодою про визначення порядку та розміру сервітутних платежів від 17.05.2018.
Матеріали справи № 908/802/24 не містять документів на підставі яких встановлений рішенням суду сервітут у справі № 910/13850/13 припинено, призупинено, скасовано, зокрема, у частині нерухомого майна у м. Запоріжжя, а отже, відсутні правові підстави щодо невиконання ПрАт «СК «Укррічфлот» умов сервітуту.
Мін'розвитку зазначає, що державне майно не може бути передано в користування юридичним особам безоплатно, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Проте ні Закон України «Про оренду державного та комунального майна», ні умови сервітуту, встановлені рішенням суду від 05.08.2013 у справі 910/13850/13 та Угоди від 17.05.2018 не передбачають передачу державного майна в безоплатне користування. Відтак, що у ПрАТ «СК «Укррічфлот» відсутні правові підстави для звільнення його від оплати сервітутних платежів згідно Рішення суду про встановлення сервітуту та Угоди від 17.05.2018, зокрема в частині сервітутних платежів за державне нерухоме майно у Запорізькій області (м. Дніпрорудне, м. Запоріжжя та м. Нікополь).
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/802/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/802/24.
04.10.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою ЦАГС від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі № 908/802/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 26.02.2025 об 11 год. 40 хв.
11.02.2025 від представника відповідача до ЦАГС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
12.02.2025 від представника позивача до ЦАГС надійшла заява, якою просить: провести судове засідання Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/802/24 призначене на 26.02.2025 об 11:40 год. та всі подальші судові засідання в режимі відеоконференції.
25.02.2025 від Мінрозвитку до ЦАГС надійшла заява, якою просить: розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 26.02.2024 о 11 год. 40 хв. здійснити за відсутності представника Міністерства розвитку громад та територій України, так як останній перебуватиме в іншому судовому засіданні по справі № 916/271/25 призначеному на 26.02.2024 о 12:00 хв. Надати можливість представнику Міністерства розвитку громад та територій України взяти участь в наступних судових засіданнях у справі № 908/802/24, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 26.02.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. У призначений час 11:40 год. представник третьої особи не вийшов на зв'язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що було складено Акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 26.02.2025. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 26.02.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 по справі № 910/13850/13, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень у вільному відкритому доступі, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот» задоволено повністю. Встановлено Публічному акціонерному товариству “Судноплавна компанія “Укррічфлот» сервітут щодо об'єктів нерухомого майна, яке знаходиться у Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях згідно з докладним наведеним у резолютивній частині рішення переліком відповідного майна із зазначенням його назв, місцезнаходження, реєстрових номерів майна відповідно до єдиного реєстру об'єктів державної власності, інвентарних номерів, дат введення в експлуатацію або побудови.
Встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Судноплавна компанія “Укррічфлот» з моменту набрання чинності рішенням суду набуває наступних прав щодо користування майном:
- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності, а саме: виконання вантажно-розвантажувальних робіт на вантажних районах порту, пристанях, причалах, як власних, так і контрагентів; приймання, видача та зберігання вантажів, в тому числі паливно-мастильних матеріалів; здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів всіма видами транспорту, агентування та фрахтування морського та торгового флотів; агентування та фрахтування повітряних, морських і річкових суден; надання послуг з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів, вантажів повітряним транспортом; надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом та змішаним транспортом “річка-море»; надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом; виконання робіт з ремонту, переобладнання, модернізації кораблів та суден, плавзасобів, будівництво важких плавучих кранів та суден інших типів та призначення, виготовлення виробів машинобудування, суднового, загально промислового та іншого призначення, нестандартного обладнання, відливок, штамповок, товарів народного споживання з високою якістю та властивостями, що відповідають попиту споживачів; виконання комплексу робіт з виготовлення та ремонту підйомно-транспортного та іншого нестандартного обладнання; виконання комплексу робіт з очищення та фарбування суден, металевих каркасів, цистерн, танків, резервуарів, тощо; очищення поверхні акваторії порту від забруднень, організація прийому нафтопродуктів, стічних вод, лояльних (підстанцевих) вод з об'єктів, що ремонтуються та інших об'єктів; послуги з надання механізованих вантажних причалів під стоянку та відстій кораблів та суден, а також виконання функцій портосховища; нафтоперевалювальні роботи; виконання монтажних та ремонтних робіт електричних кабелів різної напруги та трансформаторних підстанцій; виконання монтажних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт для технологічного обладнання, вантажопідйомних засобів, механізмів та вентиляційних систем; перевірка конструкторсько-технологічних засобів електрозахисту кораблів та контролю захисту суден від електрокорозії; проектування спеціальних об'єктів; проектні роботи з будівництва споруд та будівель виробничого призначення, соціально-побутового, житлового призначення, а також інженерних комунікацій до них; здійснення всіх видів загально-будівельних робіт; виконання ремонтних, монтажних, будівельних робіт, ремонтних робіт будівель промислового та цивільного призначення, а також інженерних комунікацій до них; організація та надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення вантажів різними видами транспорту (морським, автомобільним, річним та залізничним) в тому числі і в зовнішньоекономічній діяльності; вантажно-розвантажувальні роботи та транспортно-складська діяльність; послуги з прийому, передачі, накопичення, сортування, комплектуванню, доопрацювання вантажів; фрахтування національних та іноземних суден; облік вантажів, та інші види діяльності, необхідні для виконання робіт з транспортно-експедиційного обслуговування; виконання буксирувальних та водолазних робіт, зокрема в доках; пошук (розвідка) корисних копалин, видобування корисних копалин; проведення днопоглиблювальних робіт на землях водного фонду; операції у сфері поводження з небезпечними відходами; надання послуг на СЛІПі на надання послуг по докуванню суден стороннім організаціям;
- право використовувати майно для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-яких інших вантажів;
- право здійснювати власними силами та за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна до експлуатації за призначенням у випадках, коли власник (володілець, орган управління, балансоутримувач) не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійсненні невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот» з наступним відшкодуванням за рахунок власника (володільця, органу управління, балансоутримувача) обґрунтованих витрат, понесених ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот» у зв'язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством;
- право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна, пред'явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;
- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників/представників інших підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах, біля причалів та іншого майна;
- право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;
- право вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот».
Сервітут встановлено на 49 років.
Вищезазначеним рішенням в тому числі встановлено умови щодо внесення Публічним акціонерним товариством “Судноплавна компанія “Укррічфлот» річної плати за користування майном - у розмірі 15 %, що встановлюється на підставі критеріїв викладених у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за № 786. Встановлено що: даний сервітут не підлягає відчуженню; сервітут не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном; сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, поділу майна, перейменування майна, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, зміни інвентарного номеру, а також у разі поєднання в одній особі власника майна та володільця майна.
Також вказаним рішенням встановлені й інші умови, пов'язані з сервітутом.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013у справі № 910/13850/13 залишено без змін.
17 травня 2018 між Приватним акціонерним товариством “Судноплавна компанія “Укррічфлот» (надалі - АСК “Укррічфлот», Компанія) (відповідач у даній справі) та Державним підприємством “Адміністрація річкових портів» (надалі - ДП “Адміністрація річкових портів», Підприємство) (позивач у даній справі) з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі №910/13850/13 було укладено Угоду про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів (далі - Угода).
В пункті 1 Угоди визначено, що АСК “Укррічфлот» користується на праві сервітуту нерухомим майном (гідротехнічні споруди), а ДП “Адміністрація річкових портів» є належним отримувачем сервітутних платежів за користування нерухомим майном, перелік якого наведений в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13, що перебуває на балансі на праві господарського відання Підприємства, за виключенням майна, яке перебуває на балансі державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт».
Відповідно до п. 2 Угоди, річна плата за користування майном на підставі сервітуту становить 1 894 995,90 грн, що складає 15% (п'ятнадцять відсотків) від ринкової вартості майна (станом на грудень 2015 року), та розрахована на підставі інформації про ринкову вартість майна, яка визначена в Звітах про оцінку майна № 01/07-212/1, № 01/07-212/2, №01/07-212/3, № 01/07-212/4, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр оцінки власності “Парето» та підтверджена рецензіями ГО “Всеукраїнське об'єднання “Українське товариство оцінювачів» від 05.12.2016 (№ 95-ЕР, № 96-ЕР, № 97-ЕР, № 98-ЕР), з урахуванням висновку експертного оціночно-будівельного дослідження № 1410 від 02.03.2018 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. Н.С. Бокаріуса.
Згідно з п. 3 Угоди, сплата сервітутних платежів, за періоди часу, які починаються з моменту укладання цієї угоди, здійснюється в наступному порядку:
- ДП “Адміністрація річкових портів» до 10 числа кожного наступного місяця складає та надає АСК “Укррічфлот» оригінал рахунку та два оригінальних примірника акту приймання-передачі користування майном на підставі сервітуту, в яких зазначається сума сервітутних платежів за попередній місяць за користування майном (п. 3.1).
- АСК “Укррічфлот» в продовж 2 днів після отримання документів, що зазначені в п.3.1. цієї Угоди, підписує акти приймання-передачі користування майном на підставі сервітуту та повертає ДП “Адміністрація річкових портів» один примірник такого акту (п.3.2).
- АСК “Укррічфлот» в продовж 2 днів після підписання акту приймання-передачі користування майном на підставі сервітуту сплачує на розрахунковий рахунок ДП “Адміністрація річкових портів» вказаний у виставленому підприємством рахунку суму сервітутних платежів за попередній місяць (п. 3.3).
Рахунки виставляються у строки та порядку, встановлені п. 2 цієї Угоди (п. 4.3. Угоди).
В п. 5 Угоди передбачено, що у випадку, якщо Компанія з будь-якої причини не отримає від Підприємства рахунок для здійснення платежу, АСК “Укррічфлот» самостійно розраховує та сплачує платіж, згідно з п.4.2 цієї Угоди та поточну плату за користування майном в термін до 15 числа місяця, що йде за звітнім, на розрахунковий рахунок ДП Адміністрація річкових портів, вказаний у цій Угоді.
У випадку неналежного виконання або невиконання зобов'язань за даною Угодою, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (п. 8 Угоди).
За змістом п. 9 Угоди, остання набирає чинності з дати її підписання та діє протягом строку, на який встановлено сервітут.
31.07.2018 сторонами було укладено Угоду про припинення сервітуту на частину нерухомого майна, що розташоване у Херсонській області. У п. 4. даної угоди сторонами підтверджено, що АСК “Укррічфлот» продовжує користуватися на праві сервітуту нерухомим майном (гідротехнічні споруди), перелік якого наведений в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13, за виключенням майна, перелік якого зазначений в пункті 2 цієї Угоди.
Як зазначив позивач у позовній заяві, в порушення умов Угоди про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів відповідач не виконав зобов'язання з оплати за сервітут щодо майна, яке знаходиться у місті Запоріжжя, за період з вересня 2022 року по травень 2023 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 1213140,09 грн, а саме: за вересень 2022 року - 128761,38грн, за жовтень 2022 - 131980,42 грн, за листопад 2022 - 132904,28 грн, за грудень 2022 - 133834,60 грн, за січень 2023 - 134905,28 грн, за лютий 2023 - 135849,62 грн, за березень 2023 - 137887,37 грн, за квітень 2023 - 138163,16 грн, за травень 2023 - 138853,98 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вищезазначених сервітутних платежів стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 ст. 509 ЦК України ).
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).
Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Речовими правами на чуже майно є право користування ( сервітут ) ( п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України ).
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ст. 401 ЦК України).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1-3 ст. 403 ЦК України).
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч. 1 ст. 404 ЦК України).
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) ( ч. 3 ст. 404 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з Відповідача плати за сервітут за період з вересня 2022 по травень 2023, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.
Судом надано оцінку представлених відповідачем доказів (групі доказів), які містяться в матеріалах справи (в копіях: Сертифікату № 0700-23-3044 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Волинської торгово-промислової палати, наказів військових частин Міністерства оборони України про примусове відчуження майна на потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, актів про примусове відчуження/вилучення майна (належного відповідачу нерухомого майна та плавзасобів (суден)), актів про знищення/пошкодження такого майна внаслідок ворожих обстрілів, в т.ч. суден та нерухомого майна із місцезнаходженням у м. Запоріжжя, копії заяв ПрАТ “СК “Укррічфлот» про кримінальні правопорушення через пошкодження/знищення майна, витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, листа Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 5083/02-3/15-22 від 10.10.2022 (т. 1, а.с.130)), та за результатами дослідження та аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що надані відповідачем документи є належними доказами на підтвердження наявності обставин через які протягом спірного періоду (з вересня 2022 року по травень 2023 року включно) відповідач був позбавлений можливості використовувати нерухоме майно (гідротехнічні споруди) щодо якого встановлений сервітут і за які (обставини) він не відповідає. Оскільки саме з правомочністю користування майном, відносно якого було встановлено сервітут, пов'язаний обов'язок здійснювати оплату сервітутних платежів, то в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України доведений відповідачем факт неможливості використання відповідного нерухомого майна звільняє останнього від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.
Згідно із частиною 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 ст. 762 ЦК України: наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає; обставини, зазначені у нормі частини 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними; відсутність у частині 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 р. у справі № 911/3067/20 виклав наступні висновки щодо застосування частини 6 ст. 762 ЦК України: підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає; при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати; при цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Згідно із частиною 1 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Згідно із частиною 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні": ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Відповідно до наданої відповідачем копії Сертифікату № 0700-23-3044 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Волинська Торгово-промислова палата на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5), із змінами та доповненнями, засвідчила Приватному акціонерному товариству “Судноплавна компанія “Укррічфлот» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: використання у власній господарській діяльності на праві сервітуту державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд), перелік якого наведений в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 р. у справі № 910/13850/13, що перебуває на балансі на праві господарського відання Державного підприємства “Адміністрація річкових портів», за виключенням майна, яке перебуває на балансі державного підприємства “Адміністрація морських портів України», у термін: з 24.02.2022 р., за угодою про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів, укладеної з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 у справі № 910/13850/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 р. та постановою Вищого Господарського суду України від 02.04.2014 № б/н від 17.05.2018 р., що була укладена з Державним підприємством “Адміністрація річкових портів», відповідно до: наказу “Про простій та дистанційну роботу у підрозділах АСК “Укррічфлот» від 24.02.2022 р. № 43/опф; наказу “Про простій та дистанційну роботу у підрозділах АСК “Укррічфлот» від 24.02.2022 р. № 42/опф; наказу “Про організацію роботи у підрозділах АСК “Укррічфлот» від 28.02.2022 р. №53/опф; листа Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрації судноплавства) № 5083/02-3/15-22 від 10.10.2022 р., в якому зазначено, що основними фактор, який перешкоджає забезпечити належний рівень безпеки судноплавства, є відкрита агресія рф, що розпочалась 24.02.2022 р. РФ окупувала значну територію на півдні України з обох боків р. Дніпро. Неодноразово зафіксовано випадки вчинення відвертих військових злочинів проти цивільного судноплавства, а саме нападів, захоплень та обстрілів цивільних суден. За інформацією ДУ “Держгідрографії» з 24.02.2022 морські води північніше паралелі 45-21N, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, оголошено зоною військової загрози (Warrisk area, прибережні попередження (далі - ПРИП) 92/22, 108/22 ); листа Миколаївської обласної військової адміністрації від 28.12.2022 № 05-57/2859/5-22 про те, що 24.02.2022 р. м. Миколаїв постійно знаходилось під ракетними обстрілами та бомбардуваннями; приписів про небезпеку 100/22 та 101/22, якими оголошено про закриття водного простору по річках Інгул та Південний Буг, заборону руху суден від першого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (далі - БДЛК) до третього коліна Спаського каналу, заборону відходу всіх суден, буксирів та інших плавзасобів від причалів Миколаївського регіону; оперативної інформації про зміни навігаційних умов і режиму плавання на ВВШ ДУ Держгідрографія від 30.11.2022 р., в якій зазначалось, що Р. Південний Буг , р. Інгул: Водний простір на річках закрито. Всі дії на цих річках погоджувати з військовими (захід в Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот здійснюється саме через р. Південний Буг та р. Інгул); розпорядження капітана Миколаївського МТП № 15/1 від 09.03.2022 р., яким було видано припис про небезпеку 101/22, яким заборонено рух суден від першого коліна БДЛК то третього коліна Спаського каналу, заборонено відхід всіх суден, буксирів і інших плавзасобів від причалів Миколаївського регіону; листа Управління транспорту Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 18.04.2023 р. № 04-396/0/110-23 про діючі заборони та обмеження; листа НГУ від 10.06.2022 р. № 6/10/3-652 про розміщення підрозділів вч; копій 5-ти актів комісійного обстеження об'єктів пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації від 03.05.2023 р.; копій 12-ти актів комісійного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації від 05.05.2023 р.; копій 5-ти актів огляду від 05.05.2022 р.; наказу “Про примусове відчуження» від 17.10.2022 р. № 71; Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 738 від 27.10.2022 р.; Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 736 від 27.10.2022 р.; Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 737 від 27.10.2022 р.; Акту про примусове відчуження або вилучення майна № 735 від 27.10.2022 р.; Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 27.10.2022 р.; наказу “Про примусове відчуження» від 28.09.2022 р. № 34; Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 25.08.2022 р. (теплохід “Борислав»); Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 25.08.2022 р. (буксир БТ-466 ); Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 25.08.2022р. (судно “Івано-Франковськ»); Акту приймання-передачі транспортних засобів від 20.05.2022 р. (екскаватор Борекс-2201 ); витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22022080000000019 від 28.02.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22022080000000021 від 28.02.2022.; витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22023080000000664 від 26.04.2023; Актів про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 05 жовтня 2022 з додатками; Актів про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 15 жовтня 2022 з додатками; тринадцяти актів про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії російської федерації від 22 березня 2023 з додатками; дев'яти актів про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії російської федерації від 26 квітня 2023 з додатками; заяви при вчинення кримінального правопорушення від 11.10.2022 № 1-1-23/139; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12022041340000942 від 24.08.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12022041340000800 від 22.07.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12022041340000771 від 18.07.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12022041340000916 від 16.08.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12022041340001013 від 11.09.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12022041340000857 від 04.08.2022; витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22022040000000264 від 03.10.2022; протоколу прийняття заяви про злочин від 04.09.2022: 24.08.2022; листа Нікопольської РВА від 26.12.2022 № 669 про включення Нікопольської МТГ до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій; листа Нікопольської РВА від 16.03.2022 № 39 про розміщення особового складу; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 04 серпня 2022; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 16 серпня 2022; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 11 вересня 2022; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 19 липня 2022; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 22 липня 2022 р.; Акту про знищення/пошкодження/викрадення майна, що було спричинене внаслідок збройної агресії рф від 25 травня 2023; Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., із змінами внесеними Указами від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, від 17.05.2022 р. № 341/2022, від 12.08.2022 р. № 573/2022, від 07.11.2022 р. №757/2022, від 06.02.2023 р. № 58/2023; від 01.05.2023 р. № 254/2023, які унеможливили його виконання в зазначений термін.
У Сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): - дата настання: 24.02.2022 року; - дата закінчення: тривають на 30 червня 2023 року.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування сервітутних платежів у спірний період (з вересня 2022 по травень 2023) є необґрунтованим та безпідставним, оскільки внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, які засвідчені сертифікатом Волинської Торгово-промислової палати № 0700-23-3044, - Приватне акціонерне товариство “Судноплавна компанія “Укррічфлот» з 24.02.2022 було позбавлено об'єктивної можливості використовувати у власній господарській діяльності на праві сервітуту державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди), перелік якого наведений в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 р. у справі № 910/13850/13, що перебуває на балансі на праві господарського відання Державного підприємства “Адміністрація річкових портів», за угодою про визначення порядку сплати та розміру сервітутних платежів, укладеної з метою забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. у справі № 910/13850/13.
Доводи апеляційної скарги про те, що лише вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, має доказове значення в господарському процесі, колегією суддів взято до уваги, проте, зазначене не спростовує правильність висновку суду про доведеність різними групами доказів обставин, через які відповідач був позбавлений можливості використовувати нерухоме майно щодо якого встановлений сервітут і за які (обставини) він не відповідає.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, водночас не доводячи його незаконності та необґрунтованості, а тому не можуть бути підставами для його скасування.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача плати за сервітут (основного боргу), відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість зі сплати плати за сервітут є також необґрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню як похідні від основної вимоги.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними доказами.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі № 908/802/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.08.2024 у справі № 908/802/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.03.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін