ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 березня 2025 року Справа № 902/16/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі № 902/16/24 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в особі Міністерства освіти і науки України та Любарського професійного ліцею
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл В"
про стягнення збережених коштів без достатньої правової підстави в розмірі 2 886 811, 56 грн
за участю представників сторін:
прокурор - Рункевич І.В.;
позивача - 1 - не з'явився;
позивача - 2 - не з'явився;
відповідача - Шевчук О.В.;
Керівник Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області (далі - прокурор) в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач-1) та Любарського професійного ліцею (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл В" (далі - відповідач) про стягнення збережених коштів без достатньої правової підстави в розмірі 2 886 811, 56 грн на підставі положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що договір № 1 від 25.05.2022, укладений між Любарським професійним ліцеєм та ТОВ "Дабл В" за яким відповідач мав виконати комплекс сільськогосподарських робіт щодо обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 1823187300:07:005:0002 площею 41,4 га та 1823180200:01:001:0001 площею 58,2 га в судовому порядку визнано недійсним. Тобто, відповідач без правової підстави набув у користування дані земельні ділянки та використовував їх для отримання прибутку шляхом вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.01.2024, яка залишена без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 передано справу № 902/16/24 на розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що Любарський професійний ліцей не наділений повноваженнями органу державної влади чи місцевого самоврядування та не здійснює владних управлінських функцій, що виключає можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі навчального закладу. Ураховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), суд першої інстанції вказав, що відповідач отримав майно на певній правовій підставі - за договором № 1 від 25.05.2022, і ця підстава відпала лише згодом, з визнанням його недійсним на підставі судового рішення. Тобто, кондикція у даному випадку, могла виникнути лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.03.2023 у справі № 906/1075/22 про визнання недійсним договору на виконання комплексу сільськогосподарських робіт щодо обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур № 1 від 25.05.2022. Водночас, в процесі розгляду справи № 906/1075/22, земельні ділянки були повернуті Любарському професійному ліцею на підставі акту від 06.12.2022, що вказує на те, що кондиційні зобов'язання у відповідача, внаслідок прийняття рішення, не виникли. Враховуючи встановлений судом факт відсутності безпідставного набуття (збереження) належного позивачу майна, відсутні підстави для застосування норм ст. 1214 ЦК України щодо відшкодування отриманих доходів.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі № 902/16/24, в якій прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- прокурором у даній справі позивачами визначено Міністерство освіти і науки України - орган, який уповноважений управляти земельними ділянками (і повинен погоджувати такого роду договори), які відповідач без достатніх правових підстав використовував для вирощування сільськогосподарських культур та їх реалізації; Любарський професійний ліцей - як орган, який є постійним землекористувачем земельних ділянок, які незаконно передані в користування відповідачу для сільськогосподарської діяльності з метою отримання прибутку. Оскільки саме землекористувач, який на праві постійного користування використовує земельну ділянку, має право власності на врожай, прокурором визначено Любарський професійний ліцей одним із позивачем;
- прокурор звертає увагу на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2023 у справі № 906/1075/22, яким задоволено позов керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області та визнано недійсним договір № 1 від 25.05.2022, який укладений між Любарським професійним ліцеєм та ТОВ "Дабл В" про виконання комплексу сільськогосподарських робіт. Будь-який недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК України);
- кондикція у даному випадку виникла не після набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.03.2023 у справі № 906/1075/22 про визнання недійсним договору №1 від 25.05.2022, а з моменту його укладення.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Коломис В.В.
Листом від 23.12.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
17.01.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі №902/16/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.03.2025 о 15:30 год.
ТОВ "ДАБЛ В" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:
- позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного закладу освіти, не підлягають задоволенню по суті; навчальний заклад не здійснює владних повноважень, отже прокурор не має правових підстав звертатися до суду в інтересах держави в особі ліцею;
- прокурором ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не наведено обґрунтування, які саме цивільні права чи інтереси Міністерства освіти і науки України порушені, а також не заявлено вимог, задоволення яких призвело б до поновлення порушених прав. Звертає увагу суду, що в прохальній частині позову зазначена лише вимога про стягнення з ТОВ "Дабл В" коштів в сумі 2 886 811, 56 грн на користь Любарського професійного ліцею, будь-які вимоги на користь Міністерства освіти і науки України, відсутні;
- Любарський професійний ліцей не є органом, а навчальним закладом. Міністерство освіти і науки України не є органом, уповноваженим здійснювати управління чи розпорядження земельними ділянками державної форми власності, в т.ч. такими, що передані в постійне користування навчальним закладам, підпорядкованим Міністерству;
- безпідставними є посилання прокурора на положення Закон України "Про управління об'єктами державної власності";
- прокурор безпідставно наполягає, що саме дохід, отриманий з урожаю, вирощеного на земельних ділянках повинен бути сплачений постійному користувачу - Любарському професійному ліцею. При цьому, прокурор ігнорує положення абзацу 2 ч. 2 ст. 1214 ЦК України;
- єдиним доказом, на якому ґрунтується розрахунок прокурора щодо розміру сум, які підлягають стягненню з відповідача є лист ГУ статистики у Житомирській області від 15.08.2023 № 13-07/78-23, юридична сила якого є сумнівною;
- безпідставним є посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 761/34307/21.
В судовому засіданні 12.03.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачі не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, зазначає наступне.
При розгляді судом справи № 906/1075/22 було встановлено, що розпорядженням голови Любарської районної державної адміністрації №104 від 02.06.2014 Любарському професійному ліцею передано в постійне користування земельні ділянки загальною площею - 110,8 га на території Авратинської сільської ради (Авратинський старостинський округ) площею 60,0 га та на території Юріївської сільської ради (Юріївський старостинський округ) площею - 50,8 га, для дослідних і навчальних цілей.
25.05.2022 між Любарським професійним ліцеєм (замовник) та ТОВ "Дабл В" (виконавець) укладено договір № 1, за умовами якого виконавець за завданням замовника бере на себе зобов'язання виконати комплекс сільськогосподарських робіт щодо обробітку ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках з кадастровими номерами 1823187300:07:005:0002 площею 41,4 га та 1823180200:01:001:0001 площею 58,2 га, які на праві постійного користування належать Любарському професійному ліцею, та передати зібраний урожай, а замовник прийняти вказаний урожай та провести розрахунки в обсягах та у порядку, визначеному договором.
Згідно з п. 2.1. договору, послуги, передбачені цим договором надаються виконавцем в період з 25.05.2022 по 31.12.2022.
Пунктом 3.3 договору визначено, що до виконавця переходить право власності на частину вирощеного урожаю в рахунок оплати винагороди виконавцю цим договором, яка включає відшкодування фактично понесених витрат та плати за виконану роботу.
Відповідно до п. 3.4 договору, за результатами виконання умов цього договору виконавець зобов'язаний передати замовнику урожай кукурудзи в кількості 37,5 т. в строк до 31.12.2022.
06.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою достроково припинили дію договору №1 від 25.05.2022 - з 06.12.2022, виконавець повернув земельну ділянку замовнику за актом приймання - передачі від 06.12.2022 та врожай кукурудзи в кількості 37,5 тони.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.03.2023 у справі №906/1075/22 визнано недійсним договір № 1 від 25.05.2022, який укладений між Любарським професійним ліцеєм та ТОВ "Дабл В" про виконання комплексу сільськогосподарських робіт (т.1, а. с. 34-41).
Суд за результатами розгляду справи № 906/1075/22 дійшов висновку, що договір, укладений між Любарським професійним ліцеєм та ТОВ "Дабл В", фактично є договором оренди земельної ділянки. Спірний договір є таким, що суперечить приписам ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", п. 2 ст. 203 ЦК України. При цьому суд вказав, що відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
21.07.2023 прокурор надіслав Любарському професійному ліцею лист № 55-93-2072вих-23 про надання документів та інформації щодо вирощуваних товариством культур на земельних ділянках (т. 1, а. с. 42-44).
Любарський професійний ліцей листом № 01-153 від 27.07.2023 надіслав прокурору копії витребуваних документів: акт приймання - передачі врожаю від 02.12.2022, меморіальний ордер №3 за грудень 2022, книги - рахунки № 6211, 6211а, 1517 за 2022, договір поставки № 2 від 02.12.2022, товарно-транспортну накладну № 01-12 від 02.12.2022 (т.1, а.с. 45-56).
На запит прокурора Головне управління статистики у Житомирській області з листом №13-07/78-23 від 15.08.2023 надало статистичну інформацію щодо урожайності та середньої ціни кукурудзи, реалізованої підприємствами Житомирської області та Житомирського району (т.1, а. с. 60-61).
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення збережених коштів без достатньої правової підстави в розмірі 2 886 811, 56 грн на підставі положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор у даній справі звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Любарського професійного ліцею з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі позивачів, прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах вони наділені відповідними повноваженнями, оскільки Міністерство освіти і науки України здійснює управління земельними ділянками, які передавалися за договором та погоджує такого роду договори, а Любарський професійний ліцей є постійним землекористувачем даних земельних ділянок.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правову регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління; погоджує статути закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності, що підпорядковані іншим центральним виконавчої влади, закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що належать Автономній Республіці Крим, закладів професійної (професійно-технічної) освіти комунальної форми власності.
За приписами ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
З огляду на викладене, розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані ліцею на праві постійного користування, відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади.
В той же час, згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності. Відтак, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, у тому числі і надання її в оренду. При цьому земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.
Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Таким чином, Любарський професійний ліцей, як землекористувач, наділений передбаченим правом щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування. Закон не передбачає винятків щодо можливості реалізації прав землекористувача на праві постійного користування, зокрема, і в частині самостійного господарювання на землі. Договором щодо права постійного користування такі винятки не можуть бути передбачені, оскільки відповідне право (право постійного користування) не може виникати на договірних підставах. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, згідно ст. 95 ЗК України, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Також відповідно до статуту Любарського професійного ліцею, затвердженого заступником Міністра освіти і науки України 21.07.2004, Любарський професійний ліцей є державним професійним навчальним закладом.
Міністерство освіти і науки України здійснює контроль за дотриманням вимог статуту. Управління ліцеєм здійснюється Міністерство освіти і науки України, управлінням освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації (п. 5.1 статуту).
Згідно з п. 6.9 статуту для забезпечення організації навчально-виробничого процесу, здійснення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів ліцей має, серед іншого, навчальне господарство загальною площею земельних угідь 110,8 га.
Відповідно до п. 6.10 статуту, функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.
Ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 6.11 статуту).
Отже, Любарський професійний ліцей згідно статуту підпорядковується Міністерству освіти і науки України.
Колегія суддів вказує, що саме Міністерство освіти і науки України здійснює контроль та управління земельними ділянками від імені держави, які передавалися відповідачу в користування за договором № 1 від 25.05.2022 та який в судовому порядку визнано недійсним, тому саме прав цього міністерства стосується даний позов.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор мав право звертатися із даним позовом в інтересах Міністерства освіти і науки України як органу, який уповноважений управляти земельними ділянками та Любарського професійного ліцею, який є постійним землекористувачем земельних ділянок.
Також суд зазначає, що 04.10.2023 прокурор надіслав Міністерству освіти і науки України та Любарському професійному ліцею листи про виявлені порушення інтересів держави та необхідність вжиття заходів реагування (т. 1, а. с. 62-66, 70-73).
В той же час, Міністерство освіти і науки України в листі від 17.10.2023 просило прокурора вжити заходи для захисту інтересів держави (т. 1, а. с. 67-69), а Любарський професійний ліцей в листі № 55-93-2020 від 04.10.2023 вказав, що заходи щодо стягнення коштів з ТОВ "Дабл В" не вживалися (т. 1, а. с. 74).
Разом з тим, прокурор, вважаючи, що ТОВ "Дабл В" отримувало доходи від безпідставного користування земельними ділянками Любарського професійного ліцею, надіслав Міністерству освіти і науки України та Любарському професійному ліцею повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про підготовку позову в інтересах держави (а. с. 91-99).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні із даним позовом прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та правильно визначено уповноважені органи, а також належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави; прокурор не має правових підстав звертатися до суду в інтересах держави в особі ліцею; прокурором не наведено обґрунтування, які саме цивільні права чи інтереси Міністерства освіти і науки України порушені, а також не заявлено вимог, задоволення яких призвело б до поновлення порушених прав.
Щодо суті позовних вимог.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Правовою підставою позову визначено положення статей 1212 - 1214 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.
Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
В силу ч. 1 ст. 77 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Тобто, особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посів і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Згідно із ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений Любарським професійним ліцеєм та ТОВ "Дабл В" договір № 1 від 25.05.2022 визнано недійсним в судовому порядку, що вбачається із рішення суду від 27.03.2023 у справі № 906/1075/22, яке набрало законної сили.
При цьому суд у справі № 906/1075/22 вказав, що відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правова підстава (договір №1 від 25.05.2022) для користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 1823187300:07:005:0002 площею 41,4 га та 1823180200:01:001:0001 площею 58,2 га, які використовувалися ТОВ "Дабл В" для отримання прибутку шляхом вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції - відпала. Відтак, після визнання недійсним договору № 1 від 25.05.2022 у позивача виникло право вимагати повернення безпідставно набутих доходів, які відповідач одержав від цього майна.
При цьому суд, для встановлення розміру доходу, який відповідач отримав від користування земельними ділянками, зазначає, що п. 1.1 договору від 25.05.2022 № 1, культури, які підлягали вирощуванню на земельних ділянках - кукурудза.
Так, згідно інформації Головного управління статистики у Житомирській області від 15.08.2023 № 13-07/78-23, ТОВ "Дабл В" за встановленими чинним законодавством формами державних статистичних спостережень не звітувало. У той же час, відповідно до інформації Головного управління статистики у Житомирській області, середня урожайність кукурудзи на зерно у підприємствах Житомирської області у 2022 році становила 53,8 ц з 1 га (5,3 т з 1 га). Інформацією про середню ціну кукурудзи на зерно, реалізованої підприємствами Житомирської області, Головне управління статистики у Житомирській області не володіє, оскільки така інформація не сформована, зважаючи на відсутність усіх звітів, подання яких вимагається відповідно до Закону України "Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни".
Разом з тим, на веб-сайті "Трипілля", який об'єднав всіх учасників ринку: агрофірми, сільгосппідприємства, аграріїв, колгоспи, сільгоспвиробників, агропідприємства, агровиробників, сільгоспфірми, агрокомпанії і радгоспи України для допомоги фермерам і трейдерам в торгівлі сільгосппродукцією, міститься аналіз цін на кукурудзу за 12 місяців 2022, згідно якого середня ціна на кукурудзу у 2022 по Житомирському районі Житомирської області складала 6 037 грн з ПДВ за 1 тонну кукурудзи.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2018 по справі №922/2016/17 дійшов висновку, що якщо доходи були одержані набувачем реально, то враховується, розмір реальних доходів, підтверджених відповідними доказами про їх одержання. Якщо набувач не одержував реальних доходів, хоча й міг одержати, або розмір доходів встановити неможливо, то слід виходити із звичайних цін та/або розміру плати, що склалася на ринку аналогічних (максимально подібних) речей, товарів, робіт, послуг у відповідному регіоні.
Таким чином, враховуючи дані про сільськогосподарські культури - кукурудзу, що вирощувалася ТОВ "Дабл В" на земельних ділянках, набутих у користування без достатньої правової підстави, інформацію про середню врожайність цієї культури, ціну на неї у Житомирському районі Житомирської області у 2022 році та площу на якій було засіяно кукурудзу, можна дійти висновку, що відповідачем отримано від реалізації врожаю, вирощеного на цих землях дохід в розмірі 3 186 811,56 грн (вид: с/г культури - кукурудза; площа - 99,6 га; кількість зібраної кукурудзи з 1 га в тоннах - 5,3; ціна 1 тонни у 2022 року - 6 037 грн).
Таким чином, відповідач безпідставно отримав дохід в сумі 3 186 811, 56 грн. Однак, враховуючи той факт, що на виконання п. 3.4 договору від 25.05.2022 № 1, ТОВ "Дабл В" передало Любарському професійному ліцею 37,5 тонни кукурудзи, яку останній реалізував товариству згідно договору поставки від 25.05.2022 № 2 та видаткової накладної від 02.12.2022 №1 за 300 000 грн, а тому відповідач зберіг у себе одержаний дохід у розмірі 2 886 811, 56 грн.
Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий прокурором розрахунок доходів, які би міг отримати позивач, дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи. Доводи відповідача у цій частині зводяться лише до формальних заперечень і висновків суду не спростовують.
При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що інформація Головного управління статистики у Житомирській області є сумнівною, оскільки дані надані управлінням не стосуються конкретного респондента (відповідача), а є знеособленими. Дана інформація щодо середньої врожайності сільськогосподарської культурі (кукурудзи) дає обгрунтовані підстави для її верифікації та можливості врахування та використання при розгляді справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ТОВ "Дабл В" на користь держави в особі Любарського професійного ліцею Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації 2 886 811, 56 грн збережених коштів без достатньої правової підстави на підставі статті 1214 ЦК України.
Щодо посилань відповідача на абз 2 ч.2 ст.1214 ЦК України,відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи,апеляційний суд вказує,що відповідач з зустрічним позовом з даного приводу не звертався.
Беручи до уваги викладене, суд вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідачем висновків суду апеляційної інстанції не спростовано, а його посилання зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі № 902/16/24 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
На підставі ст. 129, 282 ГПК України судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволити.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13.11.2024 у справі №902/16/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл В" (22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Привокзальна, 75, код ЄДРПОУ 44132646) на користь держави в особі Любарського професійного ліцею Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації (13100, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт Любар, вул. Райради, 6, код ЄДРПОУ 02543443) 2 886 811, 56 грн збережених коштів без достатньої правової підстави.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл В" (22000, Вінницька обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна, 75, код ЄДРПОУ 44132646) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 43 302, 20 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 64 953, 30 грн.
4. Видачу судових наказів доручити Господарському суді Житомирської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 17 березня 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Коломис В.В.