вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2025 р. Справа №927/633/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Шевченко О.В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Тимкович І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 (повний текст складено 20.12.2024)
у справі №927/633/24 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-просторове планування"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-просторове планування" (далі - ТОВ "АПП") про зобов'язання відповідача виконати вимоги Технічного завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану та проекту зон охорони пам'яток архітектури смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області (додаток 10 до договору підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 09.04.2019 №26/03-РМ), а саме забезпечити участь представника ТОВ "АПП" у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилався на ухилення відповідача від виконання умов договору підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 09.04.2019 №26/03-РМ, що має своїм наслідком порушення інтересів територіальної громади смт. Любеч в особі Любецької селищної ради, оскільки залишається нерозробленим та незатвердженим історико-архітектурний опорний план історичного населеного місця смт. Любеч (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України"), а об'єкти, що знаходяться на його території фактично позбавляються правового захисту та перебувають під загрозою руйнування або спотворення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2024 відкрито провадження у справі №927/633/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено Міністерство культури та інформаційної політики України (далі - МКІП) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що на даний час у розпорядженні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини відсутня доопрацьована науково-проектна документація "Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області", а тому є передчасними вимоги прокурора про забезпечення участі представника відповідача у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" на засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП. Це ж саме стосується і позовних вимог прокурора про зобов'язання відповідача врахувати і внести до науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" пропозиції Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП, оскільки на даний час такі пропозиції Науково-методичної ради, за результатами розгляду доопрацьованої науково-проектної документації, також відсутні. На переконання суду першої інстанції, в даному випадку, належними способами захисту інтересів держави можуть бути або зобов'язання відповідача безоплатно переробити проектну документацію, або покладення на відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору, за недотримання строків виконання робіт, або розірвання договору та відшкодування завданих відповідачем збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції про передчасність звернення прокурора до суду з вимогою про зобов'язання відповідача забезпечити участь у засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП, а також про обрання прокуратурою неналежного способу захисту інтересів держави.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури у справі №927/633/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2025. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/633/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 28.01.2025.
23.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/633/24.
У судовому засіданні 12.02.2025 оголошено перерву до 24.02.2025.
Розгляд справи, призначений на 24.02.2025, не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 24.02.2025 до 03.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 призначено на 12.03.2025.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
27.01.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "АПП" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справи №927/633/24 залишити без змін.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АПП" зазначає, що 23.02.2022 о 14 год 00 хв відповідачем забезпечено явку представника розробника у проведенні чергового засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП, шляхом відеоконференції, посилання на яку відправлено на електронну пошту ТОВ "АПП", однак засідання було перенесено. Після 23.02.2022 ТОВ "АПП" не отримувало жодного листа ні від МКІП, ні від Любецької селищної ради, як замовника за укладеним договором, про необхідність забезпечення представника ТОВ "АПП" на нараді чи необхідності врахування якихось заперечень. Матеріали справи, крім самих листів, не містять доказів надсилання зазначених листів на адресу ТОВ "АПП".
На переконання відповідача, ТОВ "АПП" виконало свої зобов'язання перед Любецькою селищною радою за спірним договором, про що свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт, наявні в матеріалах справи (ще в грудні 2019 року). ТОВ "АПП" не ухиляється від участі в засіданні Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП для погодження та розгляду науково-проектної документації, однак після початку воєнного стану не отримувало жодних листів ні від Любецької селищної ради, як замовника, ні від МКІП. Тобто прокурором не доведено факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором.
Також, відповідач стверджує, що після отримання від Любецької селищної ради необхідних вихідних даних, які необхідні для проведення робіт з внесення змін до науково-проектної документації, з урахуванням зауважень МКІП, отриманих з листом від 08.08.2024 №06/13/7252-24, ТОВ "АПП" буде внесено відповідні коригування, надано на розгляд МКІП та відповідно забезпечено явку представника ТОВ "АПП" на засіданні консультативно-дорадчого органу МКІП, у визначену МКІП дату.
28.01.2025, через систему "Електронний суд", МКІП подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд прийняти цей відзив та врахувати викладені у ньому доводи під час апеляційного перегляду справи №927/633/24.
Так, третя особа, зокрема зазначає, що подальше вирішення питання про розгляд і затвердження науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівської області", розробленої ТОВ "АПП" на замовлення Любецької селищної ради, лежить у площині врегулювання договірних стосунків замовника та розробника. При цьому, МКІП не має повноважень втручатися у договірні стосунки установ і організацій (в даному випадку - замовника та розробника науково-проектної документації), які не належать до сфери управління МКІП.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 12.03.2025 з'явилися прокурор та представник третьої особи.
Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, сторони повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №927/633/24 розглядається за їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.04.2019 між Любецькою селищною радою Ріпкинського району Чернігівської області (замовник) та ТОВ "АПП" (розробник) укладено договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт №26/03-РМ), у порядку та на умовах якого, відповідно до рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликанні Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 02.04.2019 "Про затвердження програми розроблення містобудівної документації та топографо-геодезичного знімання селища Любеч на 2019-2020 роки" розробник зобов'язується виконати і передати замовнику роботи зазначені в пункті 1.2 договору, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.
Предметом договору є розроблення містобудівної документації та топографо-геодезичне знімання селища Любеч Ріпкинського району Чернігівської області (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору зміст, термін виконання, обсяг робіт в цілому та основних етапів визначаються узгодженими сторонами календарним планом (додаток №1 до договору) та зведеним кошторисом (додаток №2 до договору), що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з пунктом 1.4 договору робота за даним договором виконується відповідно до технічного завдання на виконання топографо-геодезичних робіт (додаток №8 до договору), завдання на розроблення Генерального плану (додаток №9 до договору), завдання на розроблення історико-архітектурного опорного плану (додаток №10 до договору) та вихідних даних, належно наданих замовником листом.
TOB "АПП", згідно з пунктом 3.1 договору, зобов'язано своєчасно та якісно виконувати роботи, зазначені в пункті 1.2 договору, відповідно до вихідних даних, календарного плану та умов договору (підпункт 3.1.1); виконати роботи, зокрема, відповідно до завдання на розроблення історико-архітектурного опорного плану (додаток №10 до договору) (підпункт 3.1.3), тощо; доопрацювати роботу по пропозиціям та зауваженням за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських обговореннях щодо врахування громадських інтересів, якщо такі не будуть суперечити діючому законодавству України (підпункт 3.1.5).
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору повністю закінчені роботи по відповідному етапу розробник передає замовнику для їх приймання за загальним актом здачі-приймання робіт. Право власності на результати робіт переходить до замовника після підписання сторонами цього договору, загального акта здачі-приймання робіт та проведення замовником повного розрахунку із розробником за виконані роботи.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань за цим договором (пункт 8.1 договору).
Технічним завданням на розробку історико-архітектурного опорного плану та проекту зон охорони пам'яток архітектури смт. Любеч (додаток №10 до договору), яке є обов'язковим до виконання, згідно з пунктами 1.4, 3.1.1, 3.1.3 договору, передбачено, що розробник науково-проектної документації (TOB "АПП") бере участь у розгляді пропозицій громадськості під час оприлюднення науково-проектної документації, проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації на засіданні архітектурно-містобудівної ради (у разі її проведення), науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України. У разі необхідності розробник враховує та вносить до науково-проектної документації обґрунтовані пропозиції, що надані під час проведення зазначеного заходу за власний рахунок.
На виконання умов вказаного договору, TOB "АПП" виконано, а Любецькою селищною радою прийнято відповідні роботи з розроблення містобудівної документації на загальну суму 295 453,80 грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 09.12.2019 №6, від 04.12.2019 №7, від 04.12.2019 №8.
Відповідно до платіжних доручень від 09.12.2019 №1131, від 09.12.2019 №1139, від 09.12.2019 №1132 Любецькою селищною радою здійснено оплату робіт з розроблення містобудівної документації на загальну суму 295 453,80 грн.
Згідно з відомостями МКІП, проект історико-архітектурного опорного плану смт. Любеч (далі - ІОАП) поданий на розгляд МКІП листом Любецької селищної ради від 27.05.2020 №03-05/518. Зважаючи, що рішення про можливість погодження подібної науково-проектної документації та затвердження визначених нею меж та режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів приймається Міністерством з урахуванням висновку профільного консультативно-дорадчого органу - Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини МКІП (далі - НМР). Питання про розгляд науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області", розробленого TOB "АПП" на замовлення Любецької селищної ради, включено до плану роботи НМР про що замовника повідомлено листом МКІП від 19.10.2020 №12775/6.11.1 Про час та місце засідань вказаного консультативно-дорадчого органу МКІП, як Любецька селищна рада, так і TOB "АПП" повідомлялись листами Управління охорони культурної спадщини та музеїв МКІП від 17.09.2021 №11240/6.11.1, від 19.10.2021 №12502/6.11.1, від 18.02.2022 №1751/6.11.1, від 09.09.2022 №06/18/1967-22, електронною поштою. У зв'язку з неявкою представника розробника ІОАП - TOB "АПП" питання щодо науково-проектної документації не розглянуто, а зауваження до проекту ІОАП не враховані, ІОАП не доопрацьовано.
Відповідно до листа Департаменту пам'яткоохоронної діяльності МКІП від 17.06.2024 №06/15/5515-24 ІОАП смт. Любеч не може розглядатись науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини МКІП без участі доповідача від організації розробника, скоригована науково-проектна документація на розгляд МКІП не надходила, відомості про її доопрацювання у МКІП наразі відсутні.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом прокурор стверджує, що TOB "АПП" не забезпечуючи участі представника розробника у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації на засіданні НМР та не вживаючи заходів щодо доопрацювання ІОАП, умисно ухиляється від виконання пунктів 1.4, 3.1.1, 3.1.3 договору від 09.04.2019 №26/03-РМ та вимог технічного завдання на розробку ІОАП (додаток №10 до договору), чим порушує інтереси територіальної громади смт. Любеч в особі Любецької селищної ради, оскільки не розроблено та не затверджено історико-архітектурний опорний план історичного населеного місця смт. Любеч (визначеного історичним населеним місцем згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України"), а об'єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Любецької селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Водночас, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові
Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 09.08.2022 у справі №921/504/20, від 06.09.2022 у справі №910/9228/21, від 22.02.2022 у справі №910/2330/21, від 24.05.2022 у справі №910/3100/21.
За приписами частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 18.10.2022 у справі №912/4031/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, прокурор, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у цій справі, обрав спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі за договором підряду від 09.04.2019 №26/03-РМ, зокрема, зобов'язати відповідача забезпечити участь представника товариства у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" на засіданні НМР та врахувати і внести до науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" пропозиції НМР.
За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Такий спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання зобов'язання чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/15651/17, від 14.05.2029 у справі №910/16744/17, від 25.06.2019 у справі №910/16981/17 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/15893/17, від 19.01.2022 у справі №910/6899/21.
Так, договором підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт від 09.04.2019 №26/03-РМ передбачено обов'язок TOB "АПП" доопрацювати роботу по пропозиціям та зауваженням за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських обговореннях щодо врахування громадських інтересів, якщо такі не будуть суперечити діючому законодавству України. Крім того, передбачено, що розробник TOB "АПП" бере участь у розгляді пропозицій громадськості під час оприлюднення науково-проектної документації, проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації на засіданні архітектурно-містобудівної ради (у разі її проведення), науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України. У разі необхідності розробник враховує та вносить до науково-проектної документації обґрунтовані пропозиції, що надані під час проведення зазначеного заходу за власний рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, "Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області" поданий на розгляд МКІП листом Любецької селищної ради від 27.05.2020 №03-05/518.
НМР, в робочому порядку (електронною поштою), надані ТОВ "АПП" попередні зауваження до проекту ІАОП для його доопрацювання в робочому порядку, однак вони не були враховані товариством, про що зазначено в листі МКІП від 18.09.2023 №06/35/8005-23, адресованому Любецькій селищній раді.
Проте в матеріалах справи відсутні докази коли саме і яким чином надані ТОВ "АПП" такі зауваження.
Доданий до позовної заяви скріншот переписки секретаря НМР з ТОВ "АПП" за період з 19.10.2021 до 09.09.2022 не містить беззаперечного підтвердження передачі відповідачу на коригування проекту "Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області".
Листом МКІП від 17.06.2024 №06/15/5515-24, адресованому Чернігівській обласній прокуратурі, підтверджено, що ІАОП не може розглядатися НМР без участі доповідача від організації-розробника, що скоригована науково-проектна документація на розгляд МКІП не надходила, відомості про її доопрацювання у МКІП відсутні.
Як свідчить лист Департаменту культурної спадщини МКІП від 08.08.2024 №06/13/7252-24, який адресований Любецькій селищній раді, організація-розробник ТОВ "АПП" залучила до коригування проекту ІАОП наукового керівника Заболотного В.Д., який 25.07.2024 отримав у МКІП фахову консультацію та відповідний перелік зауважень фахівців профільного структурного підрозділу, а також підтвердив свою готовність виступити доповідачем під час розгляду скоригованої НДП на засіданні консультативно-дорадчого органу МКІП. У вказаному листі зазначено, що після надходження до МКІП доопрацьованої, згідно з наданими зауваженнями науково-проектної документації, дане питання буде винесене на розгляд НМР, про дату та час засідання замовник та розробник науково-проектної документації будуть повідомлені додатково.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи листів і пояснень МКІП вбачається, що розробнику науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" ТОВ "АПП" повернуто на доопрацювання вказаний План і дані відповідні консультації (25.07.2024) з його корегування.
З пояснень відповідача, вбачається, що останнім здійснюються роботи щодо внесення коригувань до проекту "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області", після чого вони будуть передані до МКІП. Беззаперечних доказів протилежного прокурором до матеріалів справи не подано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що на даний час у розпорядженні НМР відсутня доопрацьована науково-проектна документація "Історико-архітектурний опорний план з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області", а тому вимоги прокурора про забезпечення участі представника відповідача у проведенні погодження та розгляду науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" на засіданні НМР є передчасними, оскільки проведення відповідного засідання неможливе без наявного у розпорядженні відповідного органу Плану.
Це ж саме стосується і позовних вимог прокурора про зобов'язання відповідача врахувати і внести до науково-проектної документації "Історико-архітектурний опорний план з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів смт. Любеч Чернігівського району Чернігівської області" пропозиції НМР, оскільки на даний час такі пропозиції НМР за результатами розгляду доопрацьованої науково-проектної документації також відсутні.
Також, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського судом, що в даному випадку належними способами захисту інтересів держави можуть бути або зобов'язання відповідача безоплатно переробити проектну документацію, або покладення на відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору, за недотримання строків виконання робіт, або розірвання договору та відшкодування завданих відповідачем збитків.
З огляду на наведене колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до ТОВ "АПП" про зобов'язання вчинити дії задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/633/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №927/633/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 18.03.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко