Справа № 359/1201/20
Провадження № 1-кп/359/59/2025
20 лютого 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110100001925, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Кіровського міського суду Донецької області від 18.10.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з іспитовим терміном в два роки, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , -
по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.
Так, 29 листопада 2019 року приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , вирішив повторно таємно викрасти чуже майно з будь-якої квартири вказаного будинку, після чого в нього виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням у житло.
У той же час діючи повторно, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, підійшов до вікна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та розташована на першому поверсі вказаного будинку, впевнившись та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись сприятливими умовами для реалізації свого умислу, шляхом віджиму метало пластикового вікна незаконно проник до вказаної квартири звідки таємно викрав належний ОСОБА_6 годинник марки «Tissot» моделі «Рго 100» серійний номер: 14ВNО209339 вартістю 3200 (три тисячі двісті) гривень, годинник марки « Reloj Swatch Black Ghost Souk107.Envio Gratis» вартістю 4000 гривень, ланцюжок з жовтого золота 585 проби, довжиною 50 см, масою 7 грам, шириною 3 мм, плетіння «Венеціанське» вартістю 9961 гривня 70 копійок, каблучку з жовтого золота 585 проби, шириною 2.5 мм, масою 7 грам вартістю 4520 гривень 60 копійок та пару сережок з жовтого золота 585 проби, кожна масою 8 грам, загальною масою 16 грам вартістю 8732 гривень 80 копійок, після чого з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення (злочину).
У подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілим (відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 639/20-53/3670/20-34 від 30.01.2020) матеріальну шкоду на суму 30415 грн. 10 коп.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Доказами вчинення указаних кримінальних правопорушень, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки захисника та прокурора, письмової позиції потерпілої сторони, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому обвинуваченні.
Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчинених кримінальних правопорушень, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що десь у вечірній час в листопаді 2019 року він проходив повз житловий будинку в м. Бориспіль, де точно не пам'ятає, підійшов до вікна, постукав, впевнившись, що нікого не має двома, проник до квартири через вікно, звідки таємно викрав належні потерпілим речі: годинники, ланцюжок, каблучку та сережки.
У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого йому обвинувачення.
Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним показання в ході судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано: за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненому повторно та поєднане з проникненням у житло.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілого та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілого, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілий такої можливості був позбавлений. Таким чином, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є закінченим.
Цей злочин ОСОБА_4 вчинив з проникненням до житла потерпілих. Умисел на викрадення чужого майна у нього виникав ще до проникнення, а тому крадіжка має ознаку її вчинення - поєднана з проникненням у житло.
Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим за ч. 3ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчиненому повторно та поєднане з проникненням у житло.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених ч. 3 ст. 185 КК України.
Так, судом враховується ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним і посягає на право власності.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, які полягали, відповідно, у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того, обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, та саме вказана позиція кожного обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд
З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він є особою молодого віку, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, одружений, має неповнолітню дитину, з середньою технічною освітою, не є інвалідом, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не є військовослужбовцем.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
З цього приводу, суд вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення злочину призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, визначене в санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діянь, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивації кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, та що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його молодий вік, його стан здоров'я, його соціальне положення, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умови його життя, який раніше неодноразово судимий, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, а також те, що потерпілий не має до обвинуваченого претензій ні матеріального, ні морального характеру, цивільний позов по справі не заявлявся, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням обов'язки, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Водночас суд звертає увагу, що застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_4 інститут звільнення від відбування покарання, керувався положеннями ст. ст. 75, 76 КК, з огляну на таке.
Суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставин за яких воно вчинене, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме таке покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При цьому, суд враховує, що достовірних відомостей про інші кримінальні провадження відносно обвинуваченого, які б впливали на можливість призначення покарання під час дії іспитового строку чи призначення покарання шляхом поглинення чи приєднання відповідного вироку суду, матеріали не містять.
Тому, з цього приводу, всі сумніви свідчать на користь обвинуваченого.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відносно ОСОБА_4 , ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 28.12.20219 рок був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
14.01.2020 року ОСОБА_4 звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Також, згідно протоколу затримання особи, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення від 19.02.2025 року ОСОБА_4 був затриманий 19.02.2025 року на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.01.205 року, щодо надання дозволу на затримання з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та доставлений до суду 20.02.2025 року.
Також суд вважає за необхідне, в даному випадку, відповідно до вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 в строк відбування покарання - попереднє ув'язнення, а саме перебування останнього під вартою з 28.12.2019 року по 14.01.2020 року та з 19.02.2025 по 20.02.2025 року, оскільки, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, призначений вироком суду, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 72 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку день за день.
Разом з тим, ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Всупереч покладеним на нього обов'язків, систематично не з'являвся в судові засідання без поважних причин, у зв'язку з чим був оголошений у розшук ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2020 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава, суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу в дохід держави на потреби ЗС України.
На підставі наведеного, враховуючи, що ОСОБА_4 порушив покладені ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 28.12.20219 року на нього процесуальні обов'язки, суд вбачає наявність підстав для звернення застави у дохід держави.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором 28.09.2020 року було подане клопотання про застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , однак підстав для розгляду даного клопотання не встановлено.
Водночас до набрання вироком суду законної сили, на думку суду, слід застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту із визначенням відповідних обов'язків та забороною залишення приміщення за місцем проживання в нічний час.
Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 5966 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 06 коп., що є документально підтвердженим за матеріалами судової справи.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 122, 124, 126,182, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, 473-475 КПК України, ст. 15, 27, 50, 65, 66, 72, 75, 76, 185 КК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув'язнення в період з 28.12.2019 року по 14.01.2020 року та з 19.02.2025 року по 20.02.2025 року, згідно вимог ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 3 (три) роки та визначенням згідно ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто з 20.02.2025 року.
Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - залишити без розгляду.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 23.00 год. до 05.00, із забороною виходу в цей час з тимчасового місця проживання ( АДРЕСА_2 ), та повідомлення Бориспільський міськрайонний суд Київської області про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300, за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12019110100001925 від 30.11.2019 року, справа №359/1201/20), - 5966 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 06 коп., процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта .
Речові докази після набрання вироком суду законної сили, а саме: годинник марки «TISSOT» моделі «PRO 100», - залишити у користуванні власника потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сплачену за ОСОБА_4 заставу в розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 року, - звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України, та перерахувати на потреби Збройних Сил України (Банк: Національний банк України МФО 300001, рахунок №UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України).
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.
Суддя ОСОБА_1