Справа № 344/21239/24
Провадження № 2/344/1344/25
14 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ПастернакІ.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки квартири у спільному майні
ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки квартири у спільному майні. В обґрунтування позову позивач зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2022 року, де зазначено реєстровий номер об?єкту нерухомого майна №1795314226101, позивачці, ОСОБА_1 належить після смерті її батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частка в двохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу 1/4 частку цієї квартири після смерті чоловіка ОСОБА_3 успадкувала відповідачка, його дружина, ОСОБА_4 , а 1/2частка в цій квартирі належала ОСОБА_4 як подружжю. Тобто, її частка в даній квартирі складає в загальному 3/4 частки. Всією квартирою весь цей час користується та володіє відповідачка ОСОБА_4 . Позивачка пропонувала ОСОБА_4 викупити в неї її частку, але вона відмовилась. В той же час сплатити їй добровільно грошову компенсацію її частки в квартирі ОСОБА_2 також відмовилась, тому просить стягнути компенсацію вартості частки квартири у спільному майні та припинення права власності.
14.01.2025 року відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якій вказує що вона ніколи не створювала позивачці будь-яких перешкод в доступі до квартири.З приводу надання їй документації на квартиру для проведення оцінки її вартості позивачка до неї не зверталась. Офіційної пропозиції сплатити їй матеріальну компенсацію вартості 1/4 частки квартири та оформити відповідний договір купівлі-продажу в розмірі 433068.30 грн. за її частку, вона не отримувала. Вважає, що спір відсутній, просить провадження у справі закрити, а у разі задоволення позову зобов'язати позивачку надати їй реквізити для зарахування коштів для сплати грошової компенсації.
11.03.2025 року позивачка подала заяву у якій підтвердила отримання нею грошової компенсації від відповідачки, а тому в частині вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_4 , грошової компенсації вартості .частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в розмірі 433068,30грн., зобов'язання відповідачки ОСОБА_4 , сплатити зазначену грошову компенсацію протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду та стягнення судового збору - просила справу закрити. Постановити рішення про припинення її права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області було прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_4 , грошової компенсації вартості .частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в розмірі 433068,30грн., зобов'язання відповідачки ОСОБА_4 , сплатити зазначену грошову компенсацію протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду та стягнення судового збору. Провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості .частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в розмірі 433068,30грн., зобов'язання відповідачки ОСОБА_4 , сплатити зазначену грошову компенсацію протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду та стягнення судового збору - закрито.
Представник позивача подала заяву, в якій позов підтримала та просила задоволити.
Предстаник відповідача подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги визнав. Просив визначити порядок виконання рішення суду за яким ОСОБА_4 , після сплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , отримує право приватної власності на всю квартиру АДРЕСА_2 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 згідно з свідоцтва про народження (а.с.8).
Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу № 00037895502 від 21.12.2022 року, 24.04.1997 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_2 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частки двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві власності 1/4 частки вказаної квартири(а.с.7).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 4ст. 41 Конституції України, ч. 1ст. 321 ЦК України).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 2ст. 356 ЦК України).
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно до ч. 1ст. 358 ЦК Україниповинні здійснювати за взаємною згодою.
Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.
Згідно з ч. 1, ч. 2ст. 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.
Разом з тим, за положеннями ст. ст.21,41 Конституції України, ст. ст.319,358 ЦК Україниусі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Крім того, відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Тлумачення ч. 3ст. 358 ЦК Українисвідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовано ст. 364 ЦК України.
Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 та від 13 січня 2016 року та у справі № 6-2925цс15.
Так, у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 зроблено висновок, що з врахуванням закріплених в п. 6ст. 3 ЦК Українизасад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивач у частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Отже при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки будинку, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаних спеціальних нормЦивільного кодексусуду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників, принципу пропорційності цивільного судочинства та дотримання розумного балансу між приватними інтересами фізичних осіб.
Як становлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачка, ОСОБА_2 сплатила на користь позивачки, ОСОБА_1 433 068,30 грн в якості компенсації за 1/4 частку квартири, що підтверджується квитанцією від 06.03.2025 року №820610006, та 4 330,68 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 06.03.2025 року №820610008(а.с.59-60).
При цьому, варто зауважити, що згідно правової позиції, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) (п. 50), згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертоїстатті 71 СК Українизгоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другоїстатті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного суду, висловлених під час ухвалення вже згаданої вище постанови, зазначено, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має бути настільки, наскільки це можливо, щоб відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (про що вже згадувалося у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
З огляду на це, зважаючи, що позивачці сплачено грошову компенсацію вартості належної їй частки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , то право власності останньої на цю частину належить припинити і визнати право власності на цю частку квартири за відповідачкою, яка сплатила відповідну компенсацію і у підсумку, стала єдиним власником згаданої квартири.
Згідно вимог ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином,оскільки позовні вимоги позивачки ґрунтуютьсяна законі і жодним чином не порушують прав та інтересів інших осіб, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільній власності - задоволити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначити порядок виконання рішення суду, за яким ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , після сплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , отримує право приватної власності на всю квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 17.03.2025 року.
Суддя Пастернак І.А.