вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2025 р. Справа№ 910/7820/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Гриб Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024
у справі № 910/7820/23 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про стягнення 558 745,66 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (далі - ТОВ "КППВ"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК"; відповідач) про стягнення 558 745,66 грн боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № ПР145/001 від 06.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по січень 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі № 910/7820/23 позов задоволено та стягнуто з ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на користь ТОВ "КППВ" основний борг в сумі 558 754 грн 66 коп. та судовий збір в сумі 8 381 грн 71 коп.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/7820/23 стягнуто з ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на користь ТОВ "КППВ" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджений факт надання професійної правничої допомоги, при цьому судом враховано принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/7820/23, ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою так просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України.
Зокрема, скаржник зазначає, що розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є порушенням принципу співмірності витрат на оплату адвоката.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "ПРОМІНВЕСТБАНК" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/7820/23 та призначено її до розгляду у судовому засіданні суду на 26.02.2025.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2025 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати додаткове рішення суду першої інстанції.
Позивач явку свого представника у судове засідання 26.02.2025 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від вказаного учасника справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 26.02.2025.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
З матеріалів справи (а.с. 3) вбачається, що позивач з першою заявою по суті спору (позовна заява) подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу - 10 00 грн, що виключає відмову у відшкодуванні таких судових витрат на підставі частини 2 статті 124 ГПК України.
Отже, матеріали справи містять заяву, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу і яка змістовно виражає намір відповідної особи (позивача) отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, а тому враховуючи результати розгляду справи у суду першої інстанції були підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження понесених витрат було надано суду копію договору про надання правової допомоги №177 від 27.06.2022, укладеного з Адвокатським об'єднанням "Група правової допомоги", копію додаткової угоди №1 від 15.09.2022 до договору про надання правової допомоги №177 від 27.06.2022, копію додатка №4 від 01.03.2023 до договору від 27.06.2022, копію акту приймання-передачі юридичних послуг від 29.01.2024 та копію рахунку №4 від 29.01.2024.
Як передбачено пунктами 4.2 та 4.4 договору сторони погодили вартість правової допомоги з представництва інтересів клієнта при розгляді 1 (однієї) судової справи про стягнення на користь клієнта з боржників - юридичних осіб заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, що надані клієнтом боржникам або ж право вимоги на яку набуто клієнтом в установленому законом порядку, неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних, що нараховані на відповідну заборгованість, визначаються сторонами в додатках до цього договору, які становитимуть його невід'ємні частини.
Додатком від 01.03.2023 № 4 до договору погоджено, що адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити представництво інтересів у встановленому законом порядку інтересів клієнта, зокрема, у судовій справі у суді першої інстанції щодо стягнення на користь ТОВ "КППВ" з ПАТ"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії.
Згідно з п. 2 додатку № 4 вартість правової допомоги згідно даного додатку визначається у рахунках адвокатського об'єднання.
Відповідно до п.3 додатку № 4 оплата послуг проводиться протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату. Факт оплати рахунку підтверджує згоду клієнта на отримання послуг та їх оплату за цінами, вказаними у рахунку.
Актом приймання-передачі юридичних послуг б/н від 29.01.2024 засвідчено надання позивачу наступних юридичних послуг: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, складання та подання додаткових пояснень у даній справі. Загальна вартість послуг становить 10 000 грн.
Відповідно до рахунку № 4 від 29.01.2024, виставленого адвокатським об'єднанням "Група правової допомоги" для ТОВ "КППВ" загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, становить 10 000 грн.
Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правової допомоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 10 000 грн за рахунок відповідача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга на додаткове рішення першої інстанції не є об'єктом справляння судового збору, розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду цього рішення не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/7820/23 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена - 14.03.2025 (у зв'язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 03.03.2025 по 07.03.2025).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова