Справа № 523/10924/24
Провадження №2/523/2033/25
заочне
"06" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання -Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання : АДРЕСА_1 ), третя особа - служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів ,-
До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування, з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Одеської міської ради, в якій просила:
-відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.
-стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, на користь та на утримання малолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Позов мотивується тим, що матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини помер.
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина не забезпечена належним харчуванням, залишена без батьківського піклування, мати ОСОБА_1 перебуває в стані, схожому на наркотичне сп'яніння. Перебування дитини разом з матір'ю, ОСОБА_1 , негативно впливає на його життя, стан здоров'я, розвиток та призводить до неналежного рівня задоволення індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує життю та здоров'ю. Висновок щодо рівня безпеки дитини - дуже небезпечно.
В подальшому малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлено до КНП «Спеціалізований будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради.
Представниками Служби у справах дітей ОМР спільно з інспектором ювенальної превенції відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, здійснено візит за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . З'ясовано, що помешкання, в якому проживає малолітня дитина з матір'ю, в антисанітарному стані, відсутні меблі, у дитини відсутнє спальне ліжко, відсутні продукти харчування, квартира захаращена, повітря затхле та важке, всюди безлад, розкидані брудні речі, сміття, відсутні шпалери та лінолеум. В квартирі знаходяться кіт та велика собака. Туалет тварин не прибраний, в квартирі сморід. Помешкання потребує капітального ремонту.
Посилаючись на те, що перебування дитини разом з відповідачем є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
В судове засідання представник позивача Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, не з'явився, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
В судове засідання представник третьої особи - Служби у справах дітей Одеської міської ради не з'явився, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача.
В судове засідання відповідач . не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення, згідно ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 виданого 06.07.2022 року ( а.с.10)
ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ( а.с.11)
Згідно Акту обстеження умов проживання від 02.06.2024 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: : АДРЕСА_1 . В квартирі антисанітарні умови, у дитини відсутнє ліжко, відсутні меблі, підлога-голий цемент, розкидані речі, брудно, відсутні продукти харчування. Для виховання та розвитку дитини не створені належні ( а.с.13)
Згідно з Акту проведення оцінки рівня безпеки малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 02.06.2024 року, дитина не забезпечена належним харчуванням, залишена без батьківського піклування, мати ОСОБА_1 перебуває в стані, схожому на наркотичне сп'яніння. Перебування дитини разом з матір'ю, ОСОБА_1 , негативно впливає на його життя, стан здоров'я, розвиток та призводить до неналежного рівня задоволення індивідуальних потреб відповідно до віку, загрожує життю та здоров'ю. Висновок щодо рівня безпеки дитини - дуже небезпечно (а.с.16-20)
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 ( один) рік. ( а.с.23-25)
Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 503-р від 04.06.2024 року, відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав ( а.с.6)
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ст.ст.150, 155 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов'язками матері і батька.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України підставою для відібрання дитини від батьків є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду в п.16 постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв'язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.
Згідно ч. 2 ст. 155 СК, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, керуючись, насамперед, інтересами малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приходить до висновку, що умови проживання дитини з матір'ю дійсно є небезпечними для його життя та здоров'я, оскільки відповідач вживає наркотичні засоби, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не може забезпечити дитині належні умови проживання і догляду, створити належні умови для навчання та розвитку, утримувала дитину у антисанітарних умовах.
Факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, виправдовує, в даному випадку, примусове відібрання дитини від матері, оскільки на переконання суду, ненадійність зазначеної вище ситуації, не можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
За вказаних обставин, аналізуючи підстави заявлених позовних вимог, надані сторонами докази, норми права у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про відібрання дитини у відповідача.
При цьому суд зауважує, що відібрання дитини у батьків це санкція за невиконання батьківських обов'язків. Ця санкція є більш м'якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Також суд дійшов висновку про попередження відповідача щодо зміни ставлення до дитини із покладанням на органи опіки та піклування контролю за виконанням своїх батьківських обов'язків у відношенні дитини.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Відповідно ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншою, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Зважаючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, в межах позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 5,6,10 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.
Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання : АДРЕСА_1 ) на користь та на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти у розмірі 1/4 ( однієї четвертої) частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 01.02.2024 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання : АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Роз'яснити, що відповідно до положень ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Повне судове рішення складено 06.02.2025 року.
Суддя:
,