вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2025 р. Справа№ 910/10818/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,
представників сторін:
від позивача: Денисенко Т.М.
від відповідача: Кисіль Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024
у справі №910/10818/24 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 2 073 216,72 грн
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (далі - позивач, ТОВ "ТК "Спецзапчасть") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, ТОВ "Оператор ГТС України") про стягнення 2 073 216,72 грн, з яких: 1 638 956,78 грн збитків внаслідок інфляції, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у межах справи № 910/14532/23 з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" були стягнуті інфляційні втрати, проценти річних та пеня за період з дня виникнення заборгованості по поставкам від 02.05.2023 (на суму 4 205 698,96 грн) та від 03.05.2023 (на суму 19 547 297,78 грн) до дня звернення позивача з позовом до суду, а саме: з 02.06.2023 та 03.06.2023, відповідно, до 12.09.2023.
Оскільки погашення ТОВ "Оператор ГТС України" суми основного боргу за договором було здійснено лише 10.07.2024 (день зарахування сплачених ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у сумі 23 752 996,74 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК "Спецзапчасть"), враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, пункти 7.1, 7.2 договору, ТОВ "ТК "Спецзапчасть" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 638 956,78 грн збитків внаслідок інфляції, 1 955,41 грн процентів річних та 432 304,53 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" 1 636 19,14 грн інфляційних нарахувань, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені, 24 851,75 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача, а саме затримка останнім виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача у даній справі № 910/10818/24.
Судом першої інстанції встановлено, що за видатковими накладними № РН-02051 від 02.05.2023, № РН-03051 від 03.05.2023 заборгованість відповідача в загальній сумі 23 752 996,74 грн існувала до 09.07.2024 включно, а отже, у даній справі, позивач правомірно визначив період прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за товар на суму 23 752 996,74 грн за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 включно.
Так, суд першої інстанції, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку, наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань за період 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 638 956,78 грн, встановив, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1 636 719,14 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань (2 237,64 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного помилку у сумі сукупного індексу інфляції за період з вересня 2023 року по червень 2024 року.
Також, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку, наданого позивачем розрахунку 0,01 % річних за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 955,41 грн, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 955,41 грн процентів річних суд задовольнив.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку, наданого позивачем розрахунку пені за період з 13.09.2023 по 12.03.2024 у сумі 432 304,53 грн, суд визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 432 304,53 грн пені суд задовольнив.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ТК "Спецзапчасть" та стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 636 719,14 грн інфляційних нарахувань, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн пов'язані саме з розглядом справи № 910/10818/24, тому, на переконаня суду, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2024, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник вважає, що він як покупець не отримав товар належної якості, а позивач (постачальник) так і не усунув недоліки, зазначені в актах приймання товарів за кількістю та якістю, тому відповідно строк виконання зобов'язання з оплати за договором не настав.
За доводами апелянта, сторони у договорі погодили, що належним виконанням постачальником умов договору є не лише факт передачі товару, а і відповідність даного товару якості та кількості, а відтак, твердження позивача про те, що строк оплати настав він є хибним. На підставі платіжної інструкції від 09.07.2024 № 269314 відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 23 752 996,74 грн, а відтак позивач неправомірно здійснив нарахування 0,01 % річних на дату виконання зобов'язання, а саме, на дату 09.07.2024, тому вважає, що не підлягають задоволенню похідні (акцесорні) вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних втрат.
Також апелянт не погоджується із посиланням суду першої інстанції на факти, встановлені у справі № 910/14532/23 і він вважає, що місцевий господарський суд має самостійно оцінити обставини (факти) щодо настання/відстрочення строку оплати поставленого товару.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає вимоги апеляційної скарги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач зазначає, що позиція відповідача щодо ненастання його зобов'язання щодо оплати товару, поставленого позивачем у межах договору, спростована обставинами, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке було залишено без змін за наслідками перегляду його у судах апеляційної та касаційної інстанції.
Щодо посилання відповідача на неправильне визначення позивачем при проведенні розрахунку 0,01% річних дати закінчення виконання зобов'язання, позивач зазначив, що оплата згідно із рішенням суду від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23 надійшла на рахунок позивача 10.07.2024, що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку позивача. Умовами договором не визначено, що днем оплати за договором є день списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. Отже, днем оплати є саме день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, де зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/10818/24 складають у розмір 7 500,00 грн (5 годин).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 та призначено розгляд справи на 03.02.2025.
Судове засідання, призначене на 03.02.2025 не відбулось у зв'язку з перебування судді Коротун О.М. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 розгляд справи №910/10818/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 призначено на 03.03.2025.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 03.03.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 03.03.2025 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/18874/23 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (покупець, відповідач) та ТОВ "ТК "Спецзапчасть" (постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю №4600006922 (далі - договір) (з урахуванням змін згідно з додатковими угодами від 02.05.2023 № 1 та від 03.05.2023 № 2).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався, зокрема, у визначені строки передати у власність покупця товар (підіймально-транспортувальне обладнання - вилкові автонавантажувачі, зазначені в специфікаціях), а покупець зобов'язався, зокрема прийняти та оплатити такі товари.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар згідно з видатковими накладними та актами приймання-передачі товару, підписаними відповідачем без зауважень щодо якості, ТОВ "ТК "Спецзапчасть" у вересні 2023 року звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 24 042 681,18 грн, з яких: 23 752 996,74 грн основного боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, позов ТОВ "ТК "Спецзапчасть" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" 23 752 996,74 грн боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат та 360 640,22 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 22.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23 залишено без змін.
У межах справи № 910/14532/23 з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" були стягнуті інфляційні втрати, проценти річних та пеня за період з дня виникнення заборгованості за поставками від 02.05.2023 (на суму 4 205 698,96 грн) та від 03.05.2023 (на суму 19 547 297,78 грн) до дня звернення позивача з позовом до суду, а саме: з 02.06.2023 та 03.06.2023, відповідно, до 12.09.2023.
Оскільки погашення ТОВ "Оператор ГТС України" суми основного боргу за договором було здійснено лише 10.07.2024 (день зарахування сплачених ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у сумі 23 752 996,74 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК "Спецзапчасть"), враховуючи норми ст.625 Цивільного кодексу України, пункти 7.1, 7.2 договору, ТОВ "ТК "Спецзапчасть" звернулося з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 638 956,78 грн збитків внаслідок інфляції, 1 955,41 грн процентів річних та 432 304,53 грн пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Згідно із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 15.08.2019 у справі 905/1758/18, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" 23 752 996,74 грн боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн процентів річних, 46 318,34 грн інфляційних втрат та 360 640,22 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 22.08.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23 залишено без змін.
Наведеним рішенням суду у справі № 910/14532/23 встановлено, зокрема, що між сторонами у справі укладено договір про закупівлю № 4600006922 від 21.12.2022, додаткові угоди №№ 1 від 02.03.2023, 2 від 03.05.2023 до цього договору, згідно з якими позивач зобов'язався передати відповідачу 17 шт. підіймально-транспортувального обладнання (вилкові автонавантажувачі WECAN СPDC50), зазначені в специфікації (додаток № 1) та надати послуги, зазначені у специфікації (додаток № 3), які є невід'ємними частинами договору, а відповідач - прийняти та оплатити вартість одержаного товару та наданих послуг на умовах договору.
Відповідно до умов п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, у строк не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару.
Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.16 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі обумовлених цим пунктом документів (п. 5.11 договору) ".
Наявними у матеріалах справи № 910/14532/23 видатковими накладними №№ РН-02051 від 02.05.2023, РН-03051 від 03.05.2023 стверджується факт вручення позивачем відповідачу у місці поставки Богородчанське ЛВУМГ с. Поківка, урочище "У гаю", 1 Богородчанського району Івано-Франківської області трьох автонавантажувачів 02.05.2023, у місці поставки Боярське ЛВУМГ вул. Симона Петлюри, 49 м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області решти 14 автонавантажувачів 03.05.2023.
Доказів, які б заперечували факт передачі позивачем відповідачу в повному обсязі обумовлених п. 5.11 договору документів, не надано.
За таких обставин суд вважає, що позивач набув право вимагати від відповідача оплати проданого на підставі спірного договору товару у строки, визначені п. 4.1 договору. Доказів належної оплати за договором суду не надано.
Відповідно до умов п.п. 7.2., 7.10. договору у разі порушення покупцем строків оплати за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 23 752 996,74 грн боргу, 46 318,34 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 664,93 грн процентів річних з простроченої суми, 24 2701,17 грн пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, вищезазначені обставини щодо ТОВ "ТК "Спецзапчасть" та ТОВ "Оператор ГТС України" (позивач та відповідач у даній справі № 910/10818/24), а саме щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача оплати проданого на підставі спірного договору товару у строки, визначені п. 4.1 договору, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/10818/24, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Враховуючи ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні твердження відповідача при розгляді даної справи № 910/10818/24 про ненастання строку виконання ТОВ "Оператор ГТС України" зобов'язання щодо оплати товару за договором.
Судом враховано, що позиція відповідача щодо ненастання його зобов'язання щодо оплати товару, поставленого позивачем за договором, спростована обставинами, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та постановою Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 910/14532/23.
Переглядаючи у касаційному порядку рішення та постанову у справі № 910/14532/23, Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 дійшов таких висновків:
«Враховуючи встановлені судами обставини, що 02.05.2023 та 03.05.2023 позивач поставив товари разом із документацією у встановлені строки та в обумовлені в специфікаціях місця, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товарів з документами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки, і з цього моменту у відповідача виникає обов'язок здійснити оплату поставленого у строки, встановлені п. 4.1 договору, тобто до 01.06.2023 та 02.06.2023, невиконання якого спричинило прострочення платежу.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що строк на проведення розрахунків не розпочав свій перебіг, оскільки дата поставки не наступила, враховуючи наявність актів приймання товарів за кількістю та якістю із зауваженнями, а не без них, та зазначає, що за умовами договору сам факт підписання акта приймання товарів за кількістю та якістю свідчить про виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів, що кореспондує обов'язку покупця здійснити оплату поставленого, адже будь-яких застережень про те, що такий акт має бути саме без зауважень по якості для того, щоб покупець мав право на відстрочення виконання зобов'язання з оплати чи не виконання такого обов'язку взагалі, умови договору не містять.
Тому суд апеляційної інстанції цілком слушно зауважив, що відсутність актів приймання товарів за кількістю та якістю без зауважень не спростовують факту фізичного приймання-передачі товарів та доданих до них документів на підставі наявних у матеріалах справи актів приймання-передачі від 02.05.2023 та від 03.05.2023, підписаних без зауважень уповноваженими на це представниками сторін.
Факт наявності названого акта із зауваженнями щодо якості за умовами договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за отримані товари, однак надає покупцю право на звернення до постачальника із претензією у порядку, визначеному договором та чинним законодавством, або в залежності від характеру виявлених недоліків у якості поставленого вчинити дії, передбачені п.5.12, 5.13 договору, або застосувати відповідальність до постачальника відповідно до п. 7.3, 7.13 договору, або звернутись до суду із позовом за захистом свого порушеного права.
Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач набув право вимоги від відповідача оплати поставленого товару, тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення боргу у заявленому розмірі 23 752 996,74 грн».
Вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним обставинам (фактам), належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду іншої справи. Відтак, твердження відповідача про те, що суд у даній справі № 910/10818/24 має самостійно оцінити обставини (факти) щодо настання/відстрочення строку оплати поставленого товару, що були предметом розгляду справі № 910/14532/23, колегією суддів відхиляються як безпідставні.
При цьому, колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи вірно враховано саме обставини, встановлені судами трьох інстанцій у межах розгляду справи № 910/14532/23 щодо набуття ТОВ «ТК «Спецзапчасть» права вимоги до ТОВ «Оператор ГТС України» оплати поставленого у межах договору № 4600006922 від 21.12.2022 товару. Тобто, саме обставини, які мають преюдиціальне значення, а не їх правову оцінку.
Отже, дії відповідача, а саме затримка останнім виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача у даній справі № 910/10818/24.
Судом першої інстанції встановлено, що у межах справи № 910/14532/23 з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ТК "Спецзапчасть" були стягнуті інфляційні втрати, проценти річних та пеня за період з дня виникнення заборгованості, а саме: з 02.06.2023 за поставкою за видатковою накладною № РН-02051 від 02.05.2023 на суму 4 205 698,96 грн, з 03.06.2023 за поставкою за видатковою накладною № РН-03051 від 03.05.2023 на суму 19 547 297,78 грн, та до дня звернення позивача з позовом до суду - до 12.09.2023.
Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи № 910/10818/24, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, яке набрало законної сили 16.04.2024, було фактично виконано ТОВ "Оператор ГТС України" 10.07.2024.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що перераховані ТОВ "Оператор ГТС України" грошові кошти на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14532/23, у тому числі сума основного боргу у розмірі 23 752 996,74 грн згідно із платіжною інструкцією № 269314 від 09.07.2024, надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ "ТК "Спецзапчасть" саме 10.07.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" по рахунку позивача.
Таким чином, за видатковими накладними № РН-02051 від 02.05.2023, № РН-03051 від 03.05.2023 заборгованість відповідача у загальній сумі 23 752 996,74 грн існувала до 09.07.2024 включно, а отже, у даній справі, позивач правомірно визначив період прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за товар на суму 23 752 996,74 грн за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 включно.
З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, отже вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт) (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно з приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Частиною 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; на суму боргу у разі порушення строків оплати нараховується 0,01 % річних від простроченої суми (пункти 7.2, 7.10 договору).
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем не надано контррозрахунку сум, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за період 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 638 956,78 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1 636 719,14 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань (2 237,64 грн) належить відмовити, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем допущеного помилку у сумі сукупного індексу інфляції за період з вересня 2023 року по червень 2024 року.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 0,01 % річних за період з 13.09.2024 по 09.07.2024 у сумі 1 955,41 грн, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 955,41 грн процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені за період з 13.09.2023 по 12.03.2024 у сумі 432 304,53 грн, колегія суддів вважає його арифметично вірним, у зв'язку з чим погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 432 304,53 грн пені.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "ТК "Спецзапчасть" та стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 1 636 719,14 грн інфляційних нарахувань, 1 955,41 грн процентів річних, 432 304,53 грн пені.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що доводи апеляційної скарги відповідача не підтверджуються встановленими вище обставинами справи та судовою практикою.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, де зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/10818/24 складають у розмір 7 500,00 грн (5 годин).
Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2025 усно заперечував проти задоволення клопотання позивача про стягнення витрат останнього на професійну правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
До відзиву на апеляційну скаргу від 26.12.2025 представником позивача додано копії таких документів:
- договір № 2512-01 про надання правової допомоги від 25.12.2024, укладений між Адвокатське бюро "Тетяни Денисенко" та ТОВ "ТК "Спецзапчасть" предметом цього договору є надання бюро усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту щодо супроводження судового розгляду справи № 910/10818/24 у Північному апеляційному господарському суді.
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що гонорар за годину роботи адвоката становить 1500 грн, а гонорар за супроводження одного судового судового засідання уповноваженим адвокатом Бюро, не залежно від його тривалості та тривалості та форми проведення становить у розмірі 1 500 грн.
Згідно з додатком до договору № 2512-01 про надання правової допомоги від 25.12.2024 сторони дійшли згоди про визначення гонорару Бюро за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу у справі № 910/10818/24 у розмірі 7 500 грн (5 годин).
У суді апеляційної інстанції приймала участь адвоката Денисенко Т.М., ордер серія АЕ № 1343734 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Денисенко Т.М. на підставі договору № 2512-01 від 25.12.2024 у Північному апеляційному господарському суді ( свідоцтво Денисенко Т.М. на право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2863).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В свою чергу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, колегія суддів виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підговлених адвокатом документів.
Зокрема, суд оцінює та досліджує подані відповідачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі №910/10818/24 на суму 5 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також враховуючи заперечення відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання представниці позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн підлягає задоволенню.
В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задовленню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 слід залишити без змін.
Крім того, клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" адвокати Денисенко Тетяни Миколаївни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі №910/10818/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (Україна, 08700, Київська обл., Обухівський р-н, місто Обухів, вул. Малишка, будинок 9-В; ідентифікаційний код 36549406) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
5. Матеріали справи №910/10818/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 17.03.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун