Справа № 523/3983/25
Провадження №2/523/3194/25
"18" березня 2025 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Малиновський О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту,
Адвокат Щербатий Р.Р. діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить зняти арешт з будинку АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.1993р. посилаючись на те, що такий арешт був накладений у цивільній справі № 2-178.
Суддя вивчивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням.
У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту адвокат Щербатий Р.Р. зазначає, що оскільки у справі, в межах якої був накладений арешт, ухвалено рішення, яке набрало законної сили, на теперішній час немає потреби в утриманні будинку під арештом.
З наданих суду матеріалів вбачається, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.1993р. у цивільній справі №2-178 були забезпечені позовні вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання свідоцтва про право власності частково недійсним, визнання права власності, вселення, шляхом накладання арешту на будинок АДРЕСА_1 .
14.06.1994р. Суворовським районним судом м. Одеси по цивільній справі №-2178 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
Як було роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК в редакції до 17.12.2017р.). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.42, ч.1 ст.48 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, мають право подавати заяви та клопотання.
Як вбачається, арешт на спірний будинок був накладений ухвалою суду з метою забезпечення позовних вимог під час розгляду цивільного позову у справі № 2-178 в якій ОСОБА_1 була стороною по справі, зокрема відповідачем.
Порядок та умови розгляду заяви сторони по справі про скасування заходів забезпечення позову на теперішній час передбачені ст.158 ЦПК України якою передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, за вирішенням питання про скасування арешту за заявою ОСОБА_1 визначений спеціальний порядок та процедура розгляду. При цьому потреби для звернення до суду з окремим позовом для скасування таких заходів забезпечення позову немає.
Згідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене суддя дійшов висновку, що адвокату Щербатому Р.Р., діючому від імені та в інтересах ОСОБА_1 , слід відмовити у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про зняття арешту.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.2 ст.186 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту.
Роз'яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позовних вимог в порядку, передбаченому статтею 158 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складення повної ухвали суду.
Повну ухвалу суду складено та підписано 18 березня 2025р.
Суддя