18.03.2025
Справа № 522/5630/22
Провадження по справі № 1-кп/522/976/25
18 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінальне провадження №12022162510000213 від 10.02.2022 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 05.08.2019 року Іллічівським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2022 року за №12022162510000213 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , проти якого сторона захисту заперечувала.
Також від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , проти задоволення якого сторона захисту не заперечувала.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши подані клопотання, матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.01.2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» з визначенням розміру застави.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вчинене за попередньою групою осіб.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 зазначили, що клопотання прокурора є необґрунтованим, оскільки ризики зі сплином часу суттєво зменшились, а судовий розгляд майже завершено, тому просили суд відмовити в його задоволенні та обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на тривале перебування обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи питання про доцільність продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням прокурора, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, проживав до затримання в Одеській області, офіційно не працевлаштований, неодружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, тому на переконання суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину групою осіб, тому перебування останнього на волі може негативно вплинути на стан судового розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, а тому при обранні йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній ймовірно буде продовжувати вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 року останньому було визначено розмір застави, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі, визначеному попередньою ухвалою суду, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначений попередньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 року, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати з моменту обрання йому даного виду запобіжного заходу.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічий період доби.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, тому на переконання суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором також доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину групою осіб, та обидва обвинувачені та свідки судом ще не допитані, що може негативно вплинути на стан судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом з тим, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, продовжує існувати з певним ступенем ймовірності, оскільки останній офіційно не працевлаштований, не має постійного підтвердженого джерела доходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, дані щодо особи обвинуваченого та тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, що на даній стадії судового розгляду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, та у сукупності дає достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт у нічний період доби не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.
Будь-яких доказів, які б давали можливість обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, стороною захисту до суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 194, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, визначений попередньою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2023 року, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/976/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період доби з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, строком на 60 (шістдесят) днів.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися без дозволу суду з місця проживання;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого) або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися з житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на уповноважену службову особу ГУНП в Одеській області та прокурора.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 18.03.2025 року, який діє до 16.05.2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору Приморської окружної прокуратури м. Одеси, направити уповноваженій службовій особі в ГУНП в Одеській області та ДУ «ОСІ».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_8