Справа № 173/3720/24
Провадження №2-о/173/37/2025
іменем України
12 березня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
свідків ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Яніна Анатоліївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
10 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - тобто на час відкриття спадщини.
В обґрунтування заяви зазначив, що 08 листопада 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Кам'янського району Дніпропетровської області Бас Я.А. із завою про отримання спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_6 , але нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, так як ним був пропущений строк для подачі заяви. Крім цього, видати свідоцтво про право на спадщину у цілому на нерухоме майно не можливо, так як згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наявні данні про наявність малолітніх, неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , тому йому було рекомендовано звернутися до суду.
Фактично на день смерті матері, він проживав разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_6 хворіла, та він доглядав за нею, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, що підтверджується довідкою в.о. старости селища Дніпровського Верхньодніпровської міської ради від 25.11.2024 року. Крім цього, факт сумісного проживання разом з матір'ю підтверджується Актом депутата Дніпровської селищної ради від 25.11.2024 року.
Інших близьких родичів у них не має. З часу отримання у власність зазначеної вище квартири, а саме з грудня 1997 року і по день смерті ОСОБА_6 фактично проживала у квартирі АДРЕСА_2 . Зміна реєстрації місця проживання матері на АДРЕСА_3 була здійснена у 2001 році формально з метою отримати субсидію.
Так як він фактично проживав зі своєю матір'ю на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 вважає, що згідно правових приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину. У зв'язку з наведеним, для подальшого прийняття спадщини після померлої матері просить встановити факт постійного проживання з нею.
В судовому засіданні заявник підтримав викладене в заяві. Пояснив, що постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 та здійснював доглядав за нею. Мати хворіла на астму та була зареєстрована за іншою адресою з метою отримання субсидії, оскільки багато грошей витрачалось на ліки. Після поховання матері продовжує проживати в зазначеній квартирі. Додав, що родичів у них з матір'ю немає, у нього був рідний брат ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у нього на час відкриття спадщини були неповнолітні діти про яких йому нічого невідомо.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона з 2005 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з заявником вони сусіди. ОСОБА_9 постійно проживав з матір'ю ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . Інші особи з ними не проживали. Мати заявника виходила на прогулянку на лавочку, ОСОБА_11 ходив на роботу, після роботи повертався додому. Весь час до смерті ОСОБА_10 проживала разом з ОСОБА_11 по АДРЕСА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що з 1987 року проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Заявник до смерті матері постійно проживав з нею, це було їх постійне місце проживання. У нього з матір'ю було спільне господарство. ОСОБА_9 доглядав матір до смерті.
Суд, вислухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, встановив:
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 .
Як встановлено з копії свідоцтва про право власності на житло від 01.12.1997 р. квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_6 склала заповіт, згідно з яким квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_1 .
Як встановлено з довідки № 406 від 25.11.2024 виданої в.о. старости с. Дніпровське померла ОСОБА_6 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Актом депутата Дніпровської селищної ради від 25.11.2024 року зі свідчень сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_12 підтверджується факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_6 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Бас Я.А. від 08.11.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 у зв'язку з пропуском ним строку для подачі заяви та у зв'язку тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наявні дані про наявність малолітніх, неповнолітніх дітей ОСОБА_7 .
Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 року у справі № 302/991/19 зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Враховуючи відсутність ознак спору, вказаний факт може бути встановлений судом в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення заявника до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку та зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Матеріалами справи підтверджено, що заявник постійно проживав зі своєю матір'ю на момент її смерті за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку. Оскільки заявник, як спадкоємець за законом постійно проживав разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 4, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 316, 319, ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНП НОМЕР_4 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі спадкодавцем, своєю матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст складено 18.03.2025 р.
Суддя О.А. Кожевник