Справа № 139/28/25
Провадження № 2-а/139/1/25
17 березня 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача - адвокат Солоненко Б.М. звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (у тексті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 925 від 13.12.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважає, що відомості в оскаржуваній постанові є такими, що не відповідають фактичним обставинам, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу, яку оформив в установленому порядку, облікові дані оновив вчасно, а повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10.11.2024 не отримував, тому і не з'явився.
Крім того, позивач тривалий час зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , і ці відомості відомі відповідачу. Також ОСОБА_1 жодним способом не повідомили про наявність у поштовому відділенні поштового відправлення на його ім'я. З огляду на викладене, вважає помилковим висновок відповідача про те, що він був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10.11.2024, у зв'язку з чим просить визнати оскаржувану постанову такою, що прийнята за неповного з'ясування обставин справи, відсутності належних і допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою суду від 24.01.2025 у даній справі відкрито провадження, а її розгляд постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцяти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву (а. с. 33).
Позивач та його представник належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 35, 36). Клопотань про розгляд справи в іншому порядку до суду не подали.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження 30.01.2025 (а. с. 37). У визначений судом строк відзиву на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень або спростувань по суті спору і розгляду справи до суду не подав.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (у тексті - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
13.12.2024 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 925 від 13.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до змісту цієї постанови, 10.11.2024 поштовим зв'язком, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на адресу військовозобов'язаного ОСОБА_1 була надіслана повістка № 877131, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 годину 10.11.2024 для уточнення даних. За даними Довідки про причини повернення/досилання оформленої та підписаної працівником поштового зв'язку з відбитком штампу - 27.11.2024 (трекінг «Укрпошти» № 0610201307506) повістка була повернута по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Отже, за приписами п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (у тексті - Порядок № 560) військовозобов'язаний ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з'явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п. 24 Порядку № 560, не повідомив, та в подальшому не прибув у строк, зазначений в повістці до ТЦК та СП, що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п. 21 Порядку № 560 та абз. 2 ч. 1, абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В подальшому 27.11.2024 за № Е1207385, звернення про доставку громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за неприбуття за викликом до ТЦК та СП щодо ОСОБА_1 було сформовано автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направлено до відділення поліції № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка від 10.11.2024 йому не вручалась та він не знав про її існування, дані ним уточнено вчасно, також вчасно пройдено ВЛК і у нього наявне право на відстрочку, яку він оформив. Отже, спірним у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 07.09.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п. п. 2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови КМУ від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Пунктом 85 Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту та відповідним витягом з реєстру територіальної громади (а. с. 12 - 15, 17).
Відповідно до військово-облікового документу номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів 100720249374675700002 ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, військове звання: солдат, склад: рядовий, військово-облікова спеціальність: 956919 А; згідно протоколу № 542/121 від 04.07.2024 на підставі ст. 23 «в» наказу Міністерства оборони України від 2008 року № 402 придатний до військової служби (а. с. 25, 26).
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 6501 від 31.07.2024, виданою ОСОБА_1 (а. с. 27) підтверджується, що останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на строк до 11.08.2024, на підставі п 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років.
Крім того, ОСОБА_1 , надавши необхідні відомості про себе, зареєструвався у мобільному додатку «Резерв+», отримав електронний військово-обліковий документ, тобто оновив свої облікові дані, що підтверджується відповідними відомостями з додатку «Резерв+», у якому, в числі інших, наявні заповнені відмітки: «відстрочка до» - 07.02.2025, «дані уточнені вчасно», «дата уточнення даних» - 29.11.2024, зазначено номер його телефону, адресу проживання, дату останнього ВЛК - 04.07.2024, та всі інші необхідні відомості (а. с. 28).
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 і відповідач володіє щодо останнього вичерпними обліковими даними.
У протоколі № 175 від 29.11.2024 і постанові № 925 від 13.12.2024 зазначено, що 10.11.2024 на ім'я ОСОБА_1 створена повістка № 877131 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 годину 10.11.2024, для уточнення даних. Вказана повістка надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 та повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
З інформації по трекінгу «Укрпошти» поштового відправлення № 0610201307506, яке зазначене у постанові № 925 від 13.12.2024 неможливо відстежити, чи належним чином працівник поштового відділення здійснював оповіщення позивача про наявність для нього повістки. У трекінгу зазначено, що 02.11.2024 відправлення прибуло до відділення у с. Снітків та обслуговувалось пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті, а 27.11.2024 повернулося відправнику із зазначенням причин невручення - «одержувач відсутній за вказаною адресою». Жодних відміток коли саме відправлення доставлялось на адресу позивача, чи залишалось йому повідомлення про необхідність отримання рекомендованого листа не відображено.
Доказів сповіщення позивача за наявним номером телефону про надходження рекомендованого листа суду також не надано. Вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про наявність йому повістки з вимогою прибути 10.11.2024 року до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Крім того, оцінюючи вищенаведені докази, суд звертає увагу на такі обставини, зазначені у постанові № 925 від 13.12.2024, які позбавили ОСОБА_1 можливості бути належно повідомленим про наявність повістки і своєчасно прибути до ТЦК та СП: 1) він мав з'явитись на 09:00 годину 10.11.2024 по сформованій цього ж дня повістці; 2) згідно трекінгу, повістка прибула у с. Снітків 02.11.2024, при тому, що сформована 10.11.2024, тобто повістка прибула у с. Снітків раніше, ніж сформована працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак цей доказ не підтверджує належне повідомлення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто з досліджених судом доказів не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема за неявку на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки про такий обов'язок він не був повідомлений.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (у тексті - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Стандарти, встановлені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, набрала чинності для України 11.09.1997) для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції потрібно розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Так, у рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд (ч. 2 ст. 251, ч. 1 ст. 254 КУпАП).
Суд зауважує, що норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до іншого законодавчого акту, який регулює, зокрема, порядок оповіщення і проведення мобілізації.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до абз. 4 ч. 5, ч. ч. 8, 9 ст. 5 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Цією статтею визначено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, зокрема й надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Суд зауважує, що відповідно до відомостей військово-облікового документу у додатку «Резерв+» позивач вчасно оновив свої персональні і облікові дані (наявні відмітка «дані уточнені вчасно»). При оновленні даних позивач зазначив адресу, яка співпадає з місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 , а також мобільний номер телефону.
Таким чином, з матеріалів справи не встановлено наявності у відповідача фактичних підстав для виклику ОСОБА_1 за повісткою для уточнення даних, оскільки він свої дані оновив у строк, передбачений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відомостей, які саме дані позивач не оновив і які підлягали уточненню під час виклику ОСОБА_1 за повісткою на 10.11.2024, відповідачем не наведено ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оскаржуваній постанові.
Також матеріали справи не містять і відомостей, що відповідачем вживалися заходи з отримання певних персональних даних щодо ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, за встановлених обставин, з урахуванням відсутності належного оповіщення позивача, а також виконання позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо вчасного оновлення даних, не зазначення відповідачем відомостей про те, які дані позивач не оновив, суд вважає, що в даному випадку неявка ОСОБА_1 за викликом для уточнення даних по повістці № 877131 на 10.11.2024 не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд приходить до висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (справа «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок, а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72 - 79, 90, 241 - 246, 262, 268 - 272, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 925 від 13 грудня 2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА