справа № 492/531/24
провадження № 2/492/215/25
Іменем України
10 березня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 302959,24 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» (далі за текстом - АТ «АЛЬФА-БАНК»), назва якого 12 серпня 2022 року змінилась на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (далі за текстом - АТ «СЕНС БАНК») і ОСОБА_1 на підставі Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА БАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК» (далі за текстом - акцепт) було укладено угоду про надання кредиту (далі за текстом - кредитний договір) № 500846984 від 08 червня 2021 року шляхом акцептування пропозиції на укладання угоди про надання кредиту, відповідно до умов якої АТ «АЛЬФА-БАНК» надало кредит у розмірі 236607,56 грн., строком на 84 місяці, а відповідач отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 09 червня 2028 року, згідно з графіком платежів, та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 23,0 % річних шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 5689,75 грн. АТ «АЛЬФА-БАНК» повністю та в строки виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14 серпня 2023 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка, з урахуванням заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитом, склала загальну суму 302959,24 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшло клопотання, в якому просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлявся належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві поспіль неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 17 червня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у поданому ним до суду клопотанні, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між АТ «АЛЬФА-БАНК», назва якого 12 серпня 2022 року змінилась на АТ «СЕНС БАНК» (а. с. 29, 30-42), позивачем у справі, та ОСОБА_1 (а. с. 15-16), відповідачем у справі, шляхом акцептування пропозиції на укладання угоди про надання кредиту, № 500846984 від 08 червня 2021 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу кредит у розмірі 236607,56 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23,0 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 84 місяці, а саме до 09 червня 2028 року (а. с. 8, 9-10, 12, 13-14). Згідно з графіком платежів позичальник зобов'язався повертати кредит шляхом внесення ануїтетних платежів, розмір якого становить 5689,75 грн., який мав сплачуватись щомісячно до 09 числа кожного місяця. Відповідно до пункту 2.1. Акцепту відповідач підписанням цього Акцепту підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та позивачем на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці АТ «АЛЬФА-БАНК» www.alfabank.ua. Відповідно до оферти на укладання кредитного договору всі відносини між відповідачем та позивачем, що не врегульовані Угодою, врегульовуються Договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, додаткового до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди. Згідно з Паспортом споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
Факт перерахування ОСОБА_1 , відповідачу у справі, кредитних коштів, підтверджується меморіальним ордером № 317991480 від 09 червня 2021 року (а. с. 18).
Користування ОСОБА_1 , відповідачем у справі, кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам за вищевказаним кредитним договором за період з 08 червня 2021 року по 14 серпня 2023 року (а. с. 19-27).
В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 14 серпня 2023 року склала загальну суму 302959,24 грн. (а. с. 17).
25 січня 2024 року АТ «СЕНС БАНК» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань за кредитним договором № 500846984 від 08 червня 2021 року протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, надавши можливість позичальнику ОСОБА_1 добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором, однак дана вимога не виконана, заборгованість не погашена (а. с. 28).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У частині 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині 2 статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано факт укладення між ним та АТ «АЛЬФА-БАНК» кредитного договору № 500846984 від 08 червня 2021 року, не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, не доведено своєчасність сплати кредитних коштів у відповідності до графіку платежів, а тому суд вважає, що позивачем доведений факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредиту в сумі 236607,56 грн. ОСОБА_1 , відповідачем у справі, суду не надано.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем станом на 14 серпня 2023 року становить 302959,24 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 224755,99 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 78203,55 грн. (а. с. 17).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500846984 від 08 червня 2021 року відповідачем суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, відзиву та доказів на спростування позовних вимог суду не надав, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена меморіальним ордером № 297805003 від 13 березня 2024 року (а. с. 1).
На підставі статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 95, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором № 500846984 від 08 червня 2021 року, зокрема:
- заборгованість за тілом кредиту - 224755 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 99 копійок;
- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 78203 (сімдесят вісім тисяч двісті три) гривні 55 копійок,
а всього 302959 (триста дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривні 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, будинок 100, місто Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 23494714) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4544 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 39 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.