ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"17" березня 2025 р. справа № 300/1351/25
м. Івано-Франківськ 14:12 год.
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову від 14.03.2025, що надійшла від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ", про зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №094249 від 04.02.2025, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ"), в інтересах якого діє адвокат Думич Оксана Іванівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №094249 від 04.02.2025 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова).
Підставою звернення із вказаним позовом є протиправне, на переконання позивача, винесення контролюючим органом постанови №094249 від 04.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.23).
06.03.2025 представник позивача подав через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 06.03.2025" заяву про усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений судом, шляхом подання квитанції про сплату судового збору (а.с.25-27).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с.43-46).
Представником позивача через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи скеровано заяву про забезпечення позову від 13.03.2025, зареєстровану в канцелярії суду 14.03.2025 (а.с.48-52), в якій остання просить: зупинити стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №094249 від 04.02.2025, винесеної Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що "[оскаржувана] постанова є виконавчим документом, а тому, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред'явлена відповідачем до примусового виконання у будь-який момент, адже право на таке пред'явлення є безумовним".
Підставою звернення із коментованою заявою, на переконання представника позивача, є унеможливлення допущення для ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" наступних наслідків, що настануть у разі відкриття виконавчого провадження, а саме: "позивач буде змушений сплатити, окрім суми штрафу, виконавчий збір та інші витрати виконавчого провадження, що є неприпустимим, з огляду на протиправність постанови; виконавець вчинятиме дії, спрямовані на розшук, арешт, а також реалізацію майна позивача, що матиме негативний вплив на права [останнього]. Зокрема, тільки накладення арешту на банківські рахунки позивача призведе до повного паралізування його господарської діяльності".
Звертаючи увагу суду на обставини істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ", представник позивача пов'язує такі з наступним: "відкриття виконавчого провадження, застосування виконавцем заходів примусового виконання (накладення арешту та банківські рахунки) унеможливить провадження позивачем власної господарської діяльності, а отже завдасть непоправної шкоди його правам, свободам та інтересам; у випадку стягнення суми штрафу та задоволення позовної заяви, позивач буде змушений докласти значних зусиль, з метою повернення безпідставно стягнених коштів, в тому числі звернутися до суду з відповідним позовом".
Суд зауважує, що будь-яких інших мотивованих і належних обґрунтувань, зазначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заява не містить.
Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову від 13.03.2025, зареєстрованою в канцелярії суду 14.03.2025, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши і оцінивши подані докази, в їх сукупності, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Разом із тим, як зауважено Верховним Судом в межах постанови від 29.08.2023 у справі №160/9765/22, "під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки".
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частин 1,2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 04.02.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби з безпеки на транспорті Кіштулинцем Р.В. прийнято постанову за №094249, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень (а.с.9).
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Надаючи оцінку доводам представника заявника, варто зазначити, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі №160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі №140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі №380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Разом із тим, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Станом на дату вирішення судом питання про застосування заходів забезпечення позову (17.03.2025), як до матеріалів адміністративної справи №300/1351/25, так і до розглядуваної заяви від 14.03.2025, не долучено жодного письмового доказу, який би свідчив про те, що на даний час в межах виконавчого провадження здійснюється примусове виконання постанови відповідача за №094249 від 04.02.2025.
В той же час, твердження представника позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, котрі ґрунтуються виключно на припущеннях про наслідки, котрі можуть настати, у разі, якщо вищеописане примусове виконання постанови відповідача матиме місце.
Зокрема, представником позивача не надано жодного письмового чи іншого доказу на підтвердження перелічених ним же обставин про "позивач буде змушений сплатити, окрім суми штрафу, виконавчий збір та інші витрати виконавчого провадження", "виконавець вчинятиме дії, спрямовані на розшук, арешт, а також реалізацію майна позивача, що матиме негативний вплив на права [останнього]", "накладення арешту на банківські рахунки позивача призведе до повного паралізування його господарської діяльності", "відкриття виконавчого провадження, застосування виконавцем заходів примусового виконання (накладення арешту та банківські рахунки) унеможливить провадження позивачем власної господарської діяльності", "у випадку стягнення суми штрафу та задоволення позовної заяви, позивач буде змушений докласти значних зусиль, з метою повернення безпідставно стягнених коштів, в тому числі звернутися до суду з відповідним позовом", котрі дають можливість встановити об'єктивне існування таких саме станом на дату звернення до суду і коментованою заявою про забезпечення позову.
Поряд із цим, представником позивача не наведено жодних істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, слід зауважити, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Так, статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Більше того, як вже наголошувалось судом, "можливості", "ймовірності" та "вірогідності" настання тих чи інших подій не може слугувати обґрунтованою підставою для ухвалення судом рішення про забезпечення позову, адже небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі повинна бути реальною та доведеною належними доказами.
Суд критично оцінює доводи представника позивача, сформовані у заяві від 14.03.2025, зважаючи на не подання суду жодного письмового чи іншого доказу, котрий би свідчив про зазначені у заяві про забезпечення позову обставини таких, з чого слід дійти висновку про виключну суб'єктивну природу сприйняття заявником такого розвитку подій.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, постанові Верховного суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
Запропоновані представником позивача доводи не свідчать про очевидну протиправність дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" за захистом яких останні звернулися.
Відтак, твердження представника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Наведені представником позивача обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись частиною 2 статті 150, частиною 5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ІФ" від 13.03.2025, зареєстрованої в канцелярії суду 14.03.2025, про зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №094249 від 04.02.2025, винесеної Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Чуприна О.В.