Справа № 536/2276/24
Провадження №2/524/1722/25
14.03.2025 року місто Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі головуючого судді Мельник Н.П., за участі секретаря судового засідання Стешиної В.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року до суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн. та витрат на правову допомогу.
У обґрунтування позовної заяви зазначено, що 06.12.2019 між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії в розмірі 200 000, 00 грн., процентна ставка 26,00% річних, тип процентної ставки фіксований, обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа-банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості обліковується в розмірі 53677,40 грн.
20.12.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №501214260 від 06.12.2019.
Ухвалою судді від 15.10.2024 по справі відкрите провадження, залучено сторони до участі у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_1 не прибула у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, засобами рекомендованого поштового зв'язку, про причини неявки суд не повідомила та не подавала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Через канцелярію суду 06.03.2025 надійшов від відповідачки відзив на позовну заяву, в якій вона просила позов задовольнити частково, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.
06.12.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
В оферті зазначено, що ОСОБА_1 , підписуючи цей документ, ознайомлена у письмовій формі із всією інформацією про умови кредитування: п. 1 оферти зазначено, що мета кредиту для особистих потреб в розмірі 50000 грн; п. 2 оферти визначено, що спосіб видачі коштів - переказ коштів на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Ліміт кредитної лінії в розмірі 200 000, 00 грн., процентна ставка 26 % річних, тип процентної ставки фіксований, обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн /а.с.5/.
Під час укладення вищевказаного договору відповідачем ОСОБА_1 власноручно підписано паспорт споживчого кредиту, в якому викладені погоджені сторонами умови, на яких АТ «Альфа-Банк» надає відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у кредит (а.с.5, зворот).
Випискою по особовому рахунку за період з 06.12.2019 по 20.12.2021 підтверджується отримання кредитних коштів відповідачем та наявність заборгованості за кредитним договором (а.с.18-30).
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 06.12.2019 р. станом на 20.12.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 53677,40 грн. /а.с.33/, яка складається з : тіла кредиту - 34024,49 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 6574,26 грн, комісії за обслуговування кредитом - 13078,65 грн.
20.12.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
На підтвердження виникнення права вимоги надано докази оплати АТ «Альфа-Банк» ціни права вимоги позивачем, а також долучено акт приймання-передачі реєстру боржників /а.с. 13-15/
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 06.12.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак, після підписання оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.12.2019 у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. "
Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 р. (справа № 6-979цс15), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов'язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов'язку щодо погашення заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що позивач є кредитором за договором кредиту, відповідач порушив умови Договору, не повернув отримані кошти у строки передбачені кредитним договором, не відреагувала на повідомлення щодо погашення заборгованості.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та за відсотками за користування кредитом у розмірі 40598,75 грн підлягають задоволенню.
Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 13078,65 грн щомісячної комісїї за обслуговування кредиту № 501214260 від 06.12.2019, суд виходить з такого.
Згідно абзацу 3 частини 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017, останній редакції до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі по 1006,05 грн є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами 1-3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ст. 134 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, при цьому враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі його гонорар за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 3, 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення Європейського Суду з прав людини «East/West Alliance Limited v. Ukraine» від 23.01.2014 № 19336/04).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи зокрема на конкретні обставини справи.
Постановою Об'єднаної Палати Верховного Суду від 02.02.2024 по cправі № 910/9714/22, Суд дійшов висновку про можливість зменшення судових витрат на правничу допомогу з урахуванням наступного. Виходячи зі змісту положень ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується із принципом змагальності сторін. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 по справі №922/445/19.
Разом з тим, як зазначив Суд у частині 3 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави Верховному Суду дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» в особі директора Наваренка В.Г. 01.07.2024 укладено договір про надання правничої допомоги №03-07/24 з адвокатом Литвиненко О.І. /а.с. 33-34/.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих робіт №1 від 15.07.2024, адвокат Литвиненко О.І. надав клієнтові ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» послуги з надання первинної консультації замовнику у справі, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного суду та ЄСПЛ, підготовка та підготовка та подання позовної заяви, на що витрачено 5 годин. Вартість послуг - 9200 гривень /а.с.35/.
У цьому випадку позивач просить про компенсацію здійснених ним витрат, понесених по оплаті за юридичні послуги, надані адвокатом Литвиненко О.І., та посилається на документи на підтвердження витрат на юридичні послуги цього товариства (договір про надання правничої допомоги №03-07/24, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт №1 приймання-передачі виконаних робіт від 15.07.2024).
Таким чином, зважаючи, що підготовка позову не потребувала тривалого часу, витраченого адвокатом на це, не потребувала опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений адвокатом на підготовку позову, не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг, ураховуючи, зокрема, фактичні питання, поставлені перед судом.
Суд вважає справедливим за таких обставин, що стягнення повної вартості послуг, визначених у розрахунку послуг адвоката на загальну суму 9200,00 грн, не узгоджується із критеріями реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру та пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних, не повною мірою обґрунтовують обсяг фактичних дій адвоката позивача, а тому такі витрати не можуть бути відшкодовані у повному обсязі тільки лише через те, що вони понесені позивачем.
У вирішенні спірного питання, чи є розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору по цій справі, судом враховано конкретні обставини справи, зокрема суб'єктний склад; характер спірних правовідносин; правові дії та позиції сторін спору в суді; вчинені адвокатом дії щодо збирання доказів по справі.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які не надано також і в судовому засіданні, на підтвердження доведеності складності справи, співмірності наданих адвокатом послуг; часу, витраченого адвокатом на надання послуг з правничої допомоги та його обсягу тощо.
Отже, керуючись частинами 3, 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи критерій розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з обставин справи, критерії обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вбачає відсутність підстав для компенсації понесених позивачем витрат на правничу допомогу з відповідача у повному обсязі та приходить до висновку про доцільність стягнення таких витрат у розмірі 3000,00 грн.
Щодо стягнення із відповідача судових витрат за подання позову, суд керується наступним.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою застосовується ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» задоволено частково на 75,6 % (40598,75 х 100 : 53677,40) у відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2289,17 грн (3028 х 75,6 %).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ,274, 280-289 ЦПК України, суд,
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 501214260 від 06.12.2019 в розмірі 40598,75 грн
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 2289,17 грн та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»»(ЄДРПОУ 40340222, місце знаходження: пл. Солом'янська, буд. 2, м. Київ, 03035).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.П.Мельник