Справа № 159/1421/25
Провадження № 1-кс/159/494/25
10 березня 2025 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202503055000311 від 06 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
До Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №1202503055000311 від 06 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що метою накладення арешту на майно, яке вилучено 05.03.2025 під час огляду місця події є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України. А незастосування арешту може призвести до пошкодження, псування, зникнення чи втрати речових доказів.
В судове засідання слідчий, прокурор, не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В судовому засіданні власник майна заперечень проти клопотання не надав.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 05.03.2025 приблизно об 11 годині, за адресою: Ковельський район, с. Підріжжя, вул. Велицька, був зупинений кінний підвід під керуванням ОСОБА_3 , який перевозив деревину породи «сосна» у к-сті 5-ти одиниць без передбачених на те документів.
Відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. ч. 1,4 ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2025 за № 1202503055000311, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування.
05.03.2025 в ході огляду місця події було вилучено дерев'яну підводу; 5 колод деревини породи «сосна» довжиною по 5 метрів; 5 комлевих зрізів із колод породи сосна; товарно-транспортну накладну від 02.02.2024 ЮЛБ №162397, які належать ОСОБА_3 та на які слідчий просить накласти арешт.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
В обґрунтування підстав для накладення арешту на дерев'яну підводу; 5 колод деревини породи «сосна» довжиною по 5 метрів; 5 комлевих зрізів із колод породи сосна; товарно-транспортну накладну від 02.02.2024 ЮЛБ №162397, слідчим зазначалося в клопотанні, що вказані речі містять на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вони постановою від 06.03.2025 року визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами слідчого щодо накладення арешту, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно хоча би за одним із критеріїв відповідає ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що воно: 1) було знаряддям вчинення злочину, 2) зберегло на собі його сліди, 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об'єктом кримінально протиправних дій, 5) набутий кримінально протиправним шляхом.
Слід зазначити, що, в судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися та не зазначили, які саме сліди вчинення злочину та інші відомості містить майно, які можуть бути бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому, визнання стороною обвинувачення даного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього, а тому слідчим прокурором не було доведено необхідності накладення арешту на дане майно. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для її власників є неспівмірними із завданнями кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання відповідності вилученого критерію речових доказів, а зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання .
Більш того, у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України, судовою процедурою гарантується дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що слідчим та прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу , і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а відтак слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання про накладення арешту майна є безпідставним та необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись статтями 98, 131, 132, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202503055000311 від 06 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 14.03.2025 о 15 год 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1