06.03.2025м. СумиСправа № 920/1167/23(920/292/24)
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1167/23 (920/292/24) в порядку загального позовного провадження
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідачів: 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_3 )
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1:
1. Арбітражний керуючий Жмакін Сергій Андрійович (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, буд. 4),
2. Акціонерне товариство “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (07040, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829)
3. Головне управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 43995469)
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , код рнокпп НОМЕР_4 )
5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , код рнокпп НОМЕР_5 )
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Щербань О.О.,
від відповідачів: 1. Авраменко О.В.
2. не з'явився;
від третіх осіб: 1. Жмакін С.А.,
2,3,4,5 не з'явилися;
Позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить суд визнати недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку №1 до цього договору у власність ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1167/23 (920/292/24); справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи №920/292/24 вирішено здійснювати в межах справи № 920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , в окремому позовному провадженні. Також ухвалою було залучено до участі у справі третіх осіб; надано сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив; третім особам подати письмові пояснення щодо позовних вимог з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України.
Відповідачем 1 - ОСОБА_2 подано суду відзив від 22.04.2024 (вх.№2347, 2100), в якому обґрунтовує свою позицію стосовно позовних вимог, заперечує проти них та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також у відзиві міститься клопотання, відповідно до якого просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.04.2024 задоволено клопотання відповідача 1 - ОСОБА_2 , яке міститься у відзиві від 22.04.2024 (вх. № 2347, 2100), про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; вирішено справу №920/1167/23 (920/292/24) розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочавши зі стадії відкриття провадження; призначено підготовче засідання на 22.05.2024, 12:00.
Також представником відповідача 2 подано відзив на позов від 18.04.2024, в якому позов не визнає у повному обсязі та вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав, вимоги є необгрунтованими та безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
21.05.2024 представником відповідача 1 подано клопотання від 21.05.2024 (вх.№2988/24), в якому просить відкласти підготовче засідання на іншу дату, оскільки представник буде перебувати у запланованому відрядженні, а також зазначив, що відповідач має намір подати додаткові докази.
22.05.2024 третьою особою - арбітражним керуючим Жмакіним С.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи від 21.05.2024 №02-01/593 (вх.№2991/24), в якому зазначив, що не має можливості прибути у судове засідання, оскільки буде перебувати у відрядженні, а тому просить відкласти підготовче засідання на іншу дату з метою надання відповідних пояснень у даній справі з огляду на виконання повноважень керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 22.05.2024 клопотання представника відповідача 1 та третьої особи про відкладення розгляду справи від 21.05.2024 (вх.№2988/24), від 21.05.2024 №02-01/593 (вх.№2991/24) задоволено; відкладено підготовче засідання на 04.06.2024, 12:30 год.
23.05.2024 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 23.05.2024 (вх.№2523).
Відповідно до заяви позивач просить суд:
- визнати недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01 жовтня 2021 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку № 1 до цього договору у власність ОСОБА_3 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору;
- зобов'язати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) майно, передане згідно додатку № 1 до договору про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021 року укладеного між ними, згідно переліку у заяві, за актом прийому-передачі майна від 01.10.2021 року.
03.06.2024 третьою особою - арбітражним керуючим Жмакіним С.А. подано до суду пояснення від 03.06.2024 №02-01/578, в яких надає свої обгрунтування щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні.
04.06.2024 представником відповідача 1 подано додаткові документи, які підтверджують реальність орендних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 04.06.2024 за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Петрищева О.О., арбітражного керуючого Жмакіна С.А., представників відповідачів - Авраменко О.О., Пулинець Б.А. оголошено перерву у судовому засіданні на 19.06.2024, 12:40. Також у судовому засіданні прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 23.05.2024 (вх.№2523).
Ухвалою від 04.06.2024 повідомлено третіх осіб про оголошення перерви у судовому засіданні на 19.06.2024, 12:40.
18.06.2024 представником відповідача 2 подано до суду заяву про закриття провадження у справі від 17.06.2024 (вх.№2838), в якій просить закрити провадження у даній справі про визнання договору недійсним у зв'язку з тим, що провадження у справі № 920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 закрито, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Судове засідання 19.06.2024 у справі № 920/498/23 не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, згідно ухвали суду від 20.06.2024 призначено підготовче засідання на 16.07.2024, 12:00 год.
Ухвалою суду від 16.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача 2 про закриття провадження у справі від 17.06.2024 (вх. № 2838); підготовче провадження у справі № 920/1167/23 (920/292/24) закрито; призначено розгляд справи по суті на 07.08.2024, 12:00.
Судове засідання 07.08.2024 у справі № 920/1167/23 (920/292/24) не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, ухвалою суду від 08.08.2024 призначено розгляд справи по суті на 05.09.2024, 12:00.
Судове засідання 05.09.2024 у справі №920/1167/23 (920/292/24) не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, ухвалою суду від 04.10.2024 призначено розгляд справи по суті на 08.10.2024, 12:30.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. розгляд справи 08.10.2024 не відбувся, ухвалою суду від 14.10.2024 призначено розгляд справи по суті на 06.11.2024, 14:30.
У судовому засіданні 06.11.2024 у розгляді справи по суті оголошувалась перерва до 19.11.2024 на 14-30 год.
У судовому засіданні 19.11.2024 за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Петріщева О.О., арбітражного керуючого Жмакіна С.А., представників відповідачів - Авраменко О.О., Пулинець Б.А. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 10.12.2024, 12:00. Ухвалою суду від 19.11.2024 повідомлено третіх осіб про оголошення перерви у судовому засіданні на 10.12.2024, 12:00.
У судовому засіданні 10.12.2024 за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Петріщева О.О., арбітражного керуючого Жмакіна С.А., представників відповідачів - Авраменко О.О., Пулинець Б.А. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 25.12.2024, 14:30. Ухвалою суду від 10.12.2024 повідомлено третіх осіб про оголошення перерви у судовому засіданні на 25.12.2024, 14:30.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. 25.12.2024, ухвалою суду від 24.12.2024 було призначено розгляд справи по суті на 13.01.2025, 14:30.
Судове засідання 13.01.2025 у справі №920/1167/23 (920/292/24) не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, ухвалою суду від 14.01.2025 призначено розгляд справи по суті на 03.02.2025, 14:30.
31.01.2025 представником відповідача 2 адвокатом Пулинець Б.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи від 31.01.2025.
У зв'язку з відпусткою судді 03.02.2025 розгляд справи не відбувся, ухвалою суду від 06.02.2025 призначено розгляд справи по суті на 18.02.2025, 14:30.
Судове засідання 18.02.2025 у справі №920/1167/23 (920/292/24) не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, ухвалою суду від 20.02.2025 призначено розгляд справи по суті на 06.03.2025, 14:30.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Треті особи 2, 3, 4, 5 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 06.03.2025 позивач надав пояснення, просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача 1 заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
У провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа № 920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2023 відкрито провадження у справі № 920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним з моменту його укладення договору про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку №1 до цього договору у власність ОСОБА_3
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.06.2019 р. між ОСОБА_1 (як позикодавцем) та ОСОБА_2 (як позичальником) укладений договір позики (у формі розписки) про надання у борг 250 000,00 доларів США зі строком повернення до 15.08.2019 року. Вказана розписка вчинена у присутності свідка ОСОБА_3 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.10.2022 у справі № 591/1680/22 факт укладення 03.06.2019 договору позики у вигляді розписки був визнаний боржником ( ОСОБА_2 ), з якого стягнуто суму боргу у розмірі 3 890 250,00 грн, що еквівалентно залишку суми боргу за договором позики в сумі 133 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день підписання позовної заяви (10.05.2022), 3 % річних від простроченої суми в розмірі 270 185,86 грн, судовий збір в розмірі 10 055,49 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4053,00 грн.
На виконання вказаного рішення Зарічного районного суду м. Суми виданий виконавчий лист, на підставі якого відкриті виконавчі провадження № 70433164 (про стягнення боргу та 3% річних) та № 70432936 (про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).
Вимоги ОСОБА_1 до боржника - фізичної особи ОСОБА_2 визнані судом у справі про неплатоспроможність останнього № 920/1167/23 (ухвала від 17.01.2024) у загальному розмірі 4 185 280,35 грн та включено до Реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 4 179 912,35 грн (заборгованість за рішенням суду) - друга черга, 5368,00 грн сплаченого судового збору - позачергово.
Також, вказаною ухвалою суду від 17.01.2024 у попередньому засіданні у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 визнано вимоги АТ “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ОСОБА_4 , Головного управління ДПС у Сумській області, ОСОБА_5 у загальному розмірі 680 566,27 грн.
Під час вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 70433164 та № 70432936 позивачу стало відомо про укладення 01.10.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням.
Вказаним договором його сторони ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) визначили, що укладений між ними 11.04.2019 року договір позики, за яким ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути до 11.04.2021 року ОСОБА_3 отримані ним у борг 24 000,00 доларів США, припиняє свою дію і набуває чинності даний договір, в силу якого ОСОБА_2 зобов'язується передати належне йому на праві власності майно у власність ОСОБА_3 . Зазначене майно ОСОБА_2 зобов'язується передати до 01.10.2021 року. Після передачі зазначеного майна всі розрахунки між сторонами вважаються закінченими.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.10.2021 року майно (у кількості 79 одиниць) було передано ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 .
У процесі розгляду вказаної справи 06.06.2024 року ухвалою Господарського суду Сумської області провадження у справі № 920/1167/23 було закрито; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання його банкрутом та введення процедури погашення боргів було відмовлено. Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 8 ст.123 Кодексу у зв'язку з відмовою зборами кредиторів у схваленні плану реструктуризації боргів та зверненням до господарського суду з відповідним клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Таке рішення зборів кредиторів було мотивовано тим, що боржник подав до суду недостовірні, неповні декларації, а арбітражний керуючий неналежним чином перевірив дані декларацій боржника, не проаналізував матеріали справи, відповіді державних органів щодо доходів і витрат боржника та членів його сім'ї. Неможливість перевірки складу членів сім'ї боржника свідчить про недобросовісні дії боржника, намагання уникнути відповідальності перед кредиторами тощо.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі №920/1167/23 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.06.2024 у справі №920/1167/23 залишено без змін.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Банкрутство (неплатоспроможність) за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.
КУзПБ є частиною цивільного законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:
"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов'язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.
Підсумовуючи наведене, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
Так, матеріалами справи (з урахуванням встановленого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 № 920/1167/23) встановлено, що 11.04.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у борг 24 000,00 доларів США зі строком повернення до 11.04.2021 року.
03.06.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики про надання у борг 250 000,00 доларів США зі строком повернення до 15.08.2019 року.
Достеменно знаючи про наявність заборгованості за договором позики перед ОСОБА_1 , строк повернення якої згідно з укладеним договором сплив 15.08.2019, ОСОБА_2 укладає з ОСОБА_3 01.10.2021 договір про про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням.
Провадження у справі № 920/1167/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 було відкрито судом 30.10.2023, отже правочин, за яким боржник ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 рухоме майно, вчинений у визначений Кодексом України з процедур банкрутства 3-річний (підозрілий) період.
При цьому, звертаючись до суду у жовтні 2023 року із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність ОСОБА_2 зазначав, що прострочені зобов'язання боржника перед кредиторами складають 14 950 965,16 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.10.2021 року ОСОБА_2 передав майно (у кількості 79 одиниць) у власність ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 , у свою чергу, визнав припиненим зобов'язання позичальника із повернення боргу в сумі 24 000,00 доларів США.
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18)
Слід зазначити, що вартість переданого ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 майна укладеним між ними договором не визначена, що виключає можливість надати оцінку відповідності вартості переданого майна наявній сумі боргу за договором позики.
Також, суд звертає увагу на укладений між вказаними особами 01.10.2021 року договір оренди майна № 1, за яким ОСОБА_3 (орендодавець) передав в оренду ОСОБА_2 майно, що перед цим було отримано ним у власність за відповідним договором від 01.10.2021 та Актом приймання-передачі.
Термін оренди визначений у п. 4.2 договору і становить: «з дати передачі орендованого майна в оренду і до дати його повернення з оренди, визначеної відповідно до п. 3.2.5 договору (з дати підписання сторонами Акту повернення з оренди)».
Орендна плата за місяць відповідно до п. 5.2 договору становить 1500,00 грн.
Передача отриманого у власність майна в день укладення відповідного договору (01.10.2021) в оренду попередньому власнику для провадження господарської діяльності з надання послуг спортивного напряму (відповідно до витягу із ЄДРЮОФО основним видом економічної діяльності ОСОБА_2 є діяльність спортивних клубів) із встановленням явно заниженої вартості орендної плати може свідчити про відсутність у ОСОБА_2 наміру щодо вибуття майна із володіння, проте вказувати на бажання останнього уникнути проведення розрахунків із іншими кредиторами за рахунок, у тому числі, і зазначеного вище майна.
Матеріали справи підтверджено, що ОСОБА_2 і Кленько С.М. є бенефіціарами Повного товариства «АВТОЛОМБАРД «ВЕКТОР-С», КЛЕНЬКО І КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40388573), Кленько С.М. є уповноваженою особою ТОВ «МАКСЕС ДРАЙВ» (код ЄДРПОУ 43199584) та ТОВ «МАКСЕС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43178061), засновником яких є ОСОБА_2 .
Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідачі, укладаючи спірний договір, діяли поза межами принципу добросовісності, що підтверджується, зокрема, тим, що спірний договір було укладено протягом підозрілого (три роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) періоду, між особами, що є пов'язаними дружніми, майновими та організаційно-управлінськими відносинами, без визначення у договорі вартості переданого майна тощо. Тобто, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на передачу майна у власність, будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов'язання про повернення позивачу отриманих у борг коштів після настання граничного строку, зі спливом якого позивач отримав би право звернутися до суду за вжиттям примусових заходів до захисту його прав (рішення суду про стягнення на користь позивача заборгованості прийнято судом у жовтні 2022 року).
Заперечуючи проти позову, відповідачі вказують на те, що 01.10.2021 року відповідний договір був укладений після звернення ОСОБА_3 з приводу повернення позики. Сторони договору за обопільною згодою, діючи добровільно, бажаючи врегулювати майнові відносини, маючи дійсний намір укласти відповідний правочин уклали вказаний договір. При цьому, станом на 01.10.2021 жодний інший кредитор не звертався до суду за стягненням з ОСОБА_2 заборгованості. Майно не було відчужене безоплатно, вказаним договором припинено одне із зобов'язань перед ОСОБА_3 .
Заперечення відповідачів спростовуються наведеними вище фактичними обставинами справи та наданими доказами.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні та переконливі докази наявності підстав для визнання договору від 01.10.2021 року про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням недійсним, що є підставою для задоволення позову.
Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 р. по справі № 918/1043/21, зокрема, зазначено, що закріплена в абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Таке взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та факту недійсності правочину і забезпечує поновлення попереднього становища сторін за наслідками недійсності відповідного правочину. Вказане поновлення можливе тоді, коли майно, передане за вказаним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи саме двосторонню реституцію.
Установивши недійсність договору згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов'язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.
У справі, що розглядається, сторонами правочину, що визнається судом недійсним, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі у справі). Позивач у справі не є стороною вказаного правочину. Отже, реституційним наслідком визнання недійним договору від 01.10.2021 про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням є повернення ОСОБА_2 переданого ним майна (79 одиниць відповідно до Акту приймання-передачі від 01.10.2021) та відновлення існування заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 у розмірі 24 000,00 доларів США.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України “Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту його укладення договір про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким передано майно ОСОБА_2 згідно додатку № 1 до цього договору у власність ОСОБА_3 .
3. Зобов'язати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) майно, передане згідно додатку № 1 до договору про припинення зобов'язання угодою сторін, про заміну одного зобов'язання іншим, а також його виконанням від 01.10.2021 року, укладеного між ними, а саме:
Холодильник Candy (інвентарний номер 001);
Мікрохвильову пічь (інвентарний номер 002);
Шафу (інвентарний номер 003);
Шафу (інвентарний номер 004);
Шафу (інвентарний номер 005);
Шафу (інвентарний номер 006);
Шафу (інвентарний номер 007);
Шафу (інвентарний номер 008);
Шафу (інвентарний номер 009);
Шафу (інвентарний номер 010);
Шафу (інвентарний номер 011);
Шафу (інвентарний номер 012);
Шафу (інвентарний номер 013);
Шафу (інвентарний номер 014);
Шафу (інвентарний номер 015);
Шафу (інвентарний номер 016);
Шафу (інвентарний номер 017);
Шафу (інвентарний номер 018);
Шафу (інвентарний номер 019);
Шафу (інвентарний номер 020);
Шафу (інвентарний номер 021);
Стіл (інвентарний номер 022);
Стіл (інвентарний номер 023);
Стіл (інвентарний номер 024);
Стіл (інвентарний номер 025);
Стіл (інвентарний номер 026);
Стіл (інвентарний номер 027);
Стіл (інвентарний номер 028);
Крісло (інвентарний номер 029);
Крісло (інвентарний номер 030);
Стіл (інвентарний номер 031);
Стіл рецепшн (інвентарний номер 032);
Кушетка регульована (інвентарний номер 033-100074);
Кушетка (інвентарний номер 034);
Масажний стіл (інвентарний номер 035);
Масажний стіл (інвентарний номер 036);
Лава горизонтальна (інвентарний номер 03 7-Х3 01-1274);
Лава горизонтальна (інвентарний номер 03 8-Х3 01-1273);
Лава горизонтальна (інвентарний номер 039 -ST-301-574);
Лава горизонтальна (інвентарний номер 040 -ST-301-1114);
Лава (інвентарний номер 041);
Лава (інвентарний номер 042);
Лава (інвентарний номер 043);
Лава (інвентарний номер 044);
Лава (інвентарний номер 045);
Лава (інвентарний номер 046);
Лава (інвентарний номер 047-Х302-1276);
лава регульована (інвентарний номер 048-Х302-1275);
лава регульована (інвентарний номер 049-ST302.2-3892)
лава регульована (інвентарний номер 050 -ST302.2-3781)
лава регульована (інвентарний номер 051-ST302.2-3917)
лава регульована (інвентарний номер 052)
лава регульована (інвентарний номер 053-ST302.2-2565)
лава регульована (інвентарний номер 054-ST302.2-3782)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 055)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 056)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 057 (ST103-39977965)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 058)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 059)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 060
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 061 (ST 103-1260)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 062 ( ST103-3997 -1966)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 063)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 064)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 065 ( ТВ103-105-2566)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 066)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 067)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 068 (ST103-1259)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 069 ( ТВ 103-105-2567)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 070)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 071 (ТВ 103.1-105-1-91)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 072)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 073 (ST103-296-943)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 074 (ST103-1262)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 075 (ST103-1261)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 076)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 077)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 078)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 079)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 080)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 081 (ТВ103-105-3791)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 082)
блочна рамка (інвентарний номер МТБ 083)
тренажер жим ногами (інвентарний номер 085-N202-1272)
тренажер верхня тяга ((інвентарний номер 086-№ 101-1267)
тренажер розгинач стегна сидячи (інвентарний номер 087- № 103-1268)
тренажер сгинач стегна сидячи (інвентарний номер 088-№ 104-1269)
тренажер для привідних м'язів стегна (інвентарний номер 089- №109-1271)
тренажер для відвідних м'язів стегна ((інвентарний номер 090) гіперекстензія (інвентарний номер 091-N208-1266)
рециркулятор повітря ((інвентарний номер 092)
рециркулятор повітря (інвентарний номер 093)
кондиціонер NEOCLIMA NS-12AHX (інвентарний номер 094)
музичний центр (інвентарний номер 095)
сейф (інвентарний номер 096)
сейф (інвентарний номер 097)
масляний обігрівач (інвентарний номер 098)
обігрівач SATURN (інвентарний номер 099)
бактерицидна лампа (інвентарний номер 100)
стаціонарний комп'ютер (інвентарний номер 101) монітор LG (інвентарний номер 102)
принтер CANON Fl62100 (інвентарний номер 103)
монітор SAMSUNG (інвентарний номер 104)
система видеоспостереження Tecsar (жорсткий диск та 5 камер) (інвентарний номер 105)
вентилятор стельовий (інвентарний номер 106)
вентилятор стельовий (інвентарний номер 107)
машинка для перерахування грошей (інвентарний номер 108), за актом прийому-передачі майна від 01.10.2021 року.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1514,00 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп) грн витрат по сплаті судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1514,00 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп) грн витрат по сплаті судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повне рішення підписано 17.03.2025.
Суддя О.Ю. Соп'яненко