вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1071/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши матеріали справи
за позовом Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу"
до відповідача Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу"
про оскарження рішень, прийнятих під час конференції членів громадської спілки,
за участю представників:
від позивача: В. Шевчук, дов. від 21.11.2024,
від відповідача: О. Кучер, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
У листопаді 2024 року Міська спортивна громадська організація "Острозька міська федерація футболу" звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу" про визнання недійсним рішення позачергової конференції громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу", оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 08.12.2023.
Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1071/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2025 (з урахуванням ухвали від 13.12.2024).
19.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказаний спір не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції.
Ухвалою суду від 20.01.2025 підготовче засідання відкладене на 03.02.2025.
У судовому засіданні 03.02.2024 оголошено перерву на 17.02.2025.
Ухвалою суду від 17.02.2025 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, розгляд справи відкладено на 03.03.2025.
Ухвалою суду від 11.03.2025 підготовче засідання призначене на 17.03.2025.
У судове засідання 17.03.2025 з'явилися представники сторін.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, установив таке.
Згідно з клопотанням, останнє обґрунтоване тим, щоВерховний Суд сформував сталу судову практику, відповідно до якої визначив, що внутрішні спори зпитань діяльності спортивних громадських, організацій (зокрема. оскарження дій та/або рішень органів управління) не підлягають розгляду у судовомупорядку (в національних/державних) судів будь-якої юрисдикції.
Заперечуючи проти закриття провадження у справі, позивач вказує на п. 3 ст. 13 Статуту ГС «РОАФ», згідно з яким оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конференції здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви відповідно до діючого законодавства України до суду. Окрім того, органи футбольного правосуддя розглядають не всі спори між Асоціацією та її членами, а лише ті на які поширюється їх юрисдикція згідно із Дисциплінарними правилами Асоціації. Системний аналіз положень із Статуту ГС «РОАФ», Статуту ГС «Українська асоціація футболу», Дисциплінарних правил Рівненської обласної федерації футболу, Дисциплінарних правил ГС «Українська асоціація футболу» дає підстави стверджувати, що юрисдикція та повноваження органів футбольного правосуддя не поширюється на порядок здійснення управлінської діяльності членів футбольних асоціацій, порядок прийняття ними рішень під час проведення відповідних конференцій, установчих чи загальних зборів її членів. За таких умов позивач вважає, що вирішення цього спору має здійснюватися в загальному порядку компетентними судовими органами України.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття “суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, тобто передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (п. 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20, а також від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21).
Як установлено судом, спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем, який станом на дату виникнення спірних правовідносин був громадською незалежною організацією осіб, створеною відповідно до законів "Про об'єднання громадян" та "Про фізичну культуру і спорт", та колективним членом відповідача, та відповідачем - юридичною особою Громадською спілкою "Рівненська обласна асоціація футболу", створеною відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання", щодо (предмет спору) визнання недійсним рішення позачергової конференції громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу", оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 08.12.2023.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 1, 11 Закону України "Про громадські об'єднання", статут ГС "РОАФ".
Згідно з п. 3 ст. 13 статуту відповідача оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конференції здійснюється шляхом подання відповідної скарги/заяви до діючого законодавства України до суду.
Ураховуючи вказану норму статуту, на думку позивача, вказаний спір підлягає розгляду в судах України, зокрема в порядку господарського судочинства.
Заразом вказана норма статуту не узгоджується з іншими його положеннями, а також з положеннями статуту самого позивача, УАФ та її дисциплінарними правилами.
Так, відповідно до п. 1.6. статуту позивача, останній визнає цілі та завдання ФІФА, УЄФА, ФФУ, РОФФ, керується у своїй діяльності документами вказаних організацій.
За п. 5, 6 ст. 2 статуту відповідача правовою основою діяльності Асоціації є Конституція України, Закон України про громадські об'єднання, законодавство України, статути, регламенти, директиви та рішення органів ФФУ, УЄФА, ФІФА, цей статут, регламенті документи та рішення загального характеру, що приймаються Асоціацією у межах її статутних повноважень і є обов'язковими для всіх її членів. Асоціація визнає цілі та завдання ФФУ, УЄФА, ФІФА, керується у своїй діяльності документами зазначених організацій, а у випадку наявності в неї статусу регіональної Асоціації футболу - приймає на себе зобов'язання дотримуватися обов'язків, передбачених статутом ФФУ для регіональних федерацій футболу.
Пунктами 1.3, 1.4, 2.2, 3.1, 3.2 ст. 5 статуту відповідача передбачено, що як член ФФУ, Асоціація визнає компетенцію та юрисдикцію ФФУ. Визнає, дотримується та забезпечує дотримання всіма своїми членами статуту ФФУ, рішень, регламентних та нормативних документів ФФУ. Як регіональна Асоціація футболу, Асоціація забезпечує відповідність Регламентних документів Асоціації аналогічним документам ФФУ, що регулюють подібні відносини. Як суб'єкт футболу, Асоціація дотримується та забезпечує дотримання всіма своїми членами Правил гри, статутів, регламентів, директив та рішень ФФУ, ФІФА та УЄФА, дисциплінарних вимог та правил вирішення суперечливих питань, передбачених регламентними документами ФФУ, ФІФА, УЄФА. Визнає виключну компетенцію та юрисдикцію органів здійснення футбольного правосуддя ФФУ, ФІФА та УЄФА щодо вирішення всіх спорів, пов'язаних із діяльністю у футболі.
Відповідно до п. 2.5, 2.6, 2.8., 2.9. ст. 8 статуту відповідача члени Асоціації зобов'язані дотримуватися статуту та регламентних документів, ухваленими органами управління Асоціації в межах їх компетенції, визнавати та дотримуватися статутів, директив, інших регламентних та нормативних документів ФФУ, ФІФА та УЄФА, виконувати директиви та рішення їх органів, Правила гри; забезпечувати дотримання статутів і регламентних документів Асоціації, регламентних та нормативних документів ФФУ, ФІФА та УЄФА усіма особами, які є їх членами, та виконання дисциплінарних санкцій відповідно до рішень органів здійснення футбольного правосуддя Асоціації, ФФУ, ФІФА та УЄФА; дотримуватися дисциплінарних вимог та правил вирішення суперечливих питань, передбачених статутними та регламентними документами Асоціації, ФФУ, ФІФА та УЄФА; визнавати виключну компетенцію та юрисдикцію органів здійснення футбольного правосуддя Асоціації, ФФУ, ФІФА та УЄФА щодо вирішення усіх спорів, пов'язаних із діяльністю у футболі.
Органами здійснення футбольного правосуддя Асоціації є Контрольно-дисциплінарний комітет - орган першої інстанції; Апеляційний комітет - орган другої інстанції. Асоціація визнає виключну компетенцію органів футбольного правосуддя ФФУ та Спортивного арбітражного суду в м. Лозанна щодо вирішення усіх питань, що пов'язані із діяльністю у футболі. Всі спори між Асоціацією та ФФУ чи іншими суб'єктами футболу підлягають вирішенню виключно органами здійснення футбольного правосуддя ФФУ (п. 1, 9 ст. 42 статуту відповідача).
Також судом установлено, що на XXII Конгресі Федерації футболу України (ФФУ) прийняте рішення про перейменування Федерації футболу України в Українську асоціацію футболу (УАФ).
Відповідно до п. 1 розділу І статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» (УАФ) УАФ - Громадська спілка “Українська асоціація футболу» є всеукраїнською спортивною національною футбольною асоціацією, яка є членом УЄФА та ФІФА.
За змістом ст. 3 розділу ІІ “Загальні положення» статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» УАФ є Асоціацією-членом ФІФА та УЄФА і будує свої відносини з ними на підставах взаємної поваги, повного визнання їх компетенції та юрисдикції. УАФ, а також її члени, офіційні особи, клуби, тренери, футболісти та інші суб'єкти футболу зобов'язані: дотримуватися, у тому числі статутів, регламентних документів і рішень ФІФА та УЄФА; визнавати юрисдикцію Спортивного арбітражного суду у Лозанні (Швейцарія), як це визначено у відповідних положеннях статутів ФІФА та УЄФА; виносити будь-які спори національного масштабу, що виникають у результаті чи у зв'язку із застосуванням статуту чи регламентних документів УАФ на розгляд в останню інстанцію в особі виключно тільки незалежного та неупередженого Спортивного арбітражного суду (м. Лозанна, Швейцарія), який вирішує спір, що виключає можливість звернення в будь-який суд загальної юрисдикції. Відповідальність за недотримання цієї вимоги передбачена Дисциплінарними правилами УАФ; виконувати рішення органів здійснення футбольного правосуддя УЄФА, ФІФА та Спортивного арбітражного суду (м. Лозанна, Швейцарія).
Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 49 розділу ХІ статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» органами здійснення футбольного правосуддя УАФ є: Контрольно-дисциплінарний комітет - орган першої інстанції; Апеляційний комітет - орган другої інстанції.
Органи здійснення футбольного правосуддя вирішують усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі. Юрисдикція та процесуальні дії органів здійснення футбольного правосуддя визначаються дисциплінарними правилами УАФ, затвердженими Виконавчим комітетом.
Дисциплінарні правила УАФ (Правила) розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті УАФ (https://uaf.ua).
Відповідно до п. 1 - 4 розділу І ч. 1 цих Правил Дисциплінарні правила УАФ слугують для реалізації цілей УАФ, закріплених у Статуті УАФ, містять матеріально-правові та формальні положення, що обумовлюють накладення дисциплінарних санкцій за порушення норм статутних і регламентних документів. Правила визначають та описують порушення, регулюють умови застосування санкцій, структуру та дії дисциплінарних органів, а також процедури, що мають дотримуватися такими органами. Дія Правил поширюється на всі правовідносини, що безпосередньо пов'язані з діяльністю в футболі за нормами законодавства України, статутних і регламентних документів УАФ, за винятком виключної компетенції УЄФА та ФІФА. Правила є обов'язковими для виконання та мають однакову юридичну силу до: членів УАФ та офіційних осіб УАФ; клубів та їх офіційних осіб; футболістів, тренерів та інших фізичних та юридичних осіб, які задіяні або працюють у футболі; вболівальників.
Зокрема, за змістом ч. 1 та п. 12 ч. 2 ст. 2 розділу ІІ Правил порушенням є протиправна, неспортивна поведінка, що суперечить нормам статутних і регламентних документів УАФ, УЄФА, ФІФА та законодавства України. Один з видів порушень є невиконання Статуту УАФ, статутів членів УАФ, інших регламентних норм та вимог. При цьому перелік видів порушень не є виключним.
Відповідно до ст. 54 розділу ХІ статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» спортивний арбітражний суд (м. Лозанна, Швейцарія) має виключну компетенцію розглядати всі спори в межах діяльності ФІФА та УЄФА, а також апеляції на рішення Апеляційного комітету УАФ, як орган останньої інстанції.
За ч. 1, 2 ст. 55 розділу ХІІ статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» дисциплінарні санкції застосовуються за порушення Правил гри і/або порушення статутів ФІФА, УЄФА, УАФ, Дисциплінарних правил УАФ, інших регламентів, положень, рішень і директив. Юрисдикція УАФ розповсюджується на внутрішні спори між юридичними та фізичними особами в межах підвідомчих повноважень.
Повноваженнями застосовувати дисциплінарні санкції наділені виключно органи здійснення футбольного правосуддя (ч. 2 ст. 56 розділу ХІІ статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу»).
Згідно зі ст. 58 розділу ХІІІ статуту Громадської спілки “Українська асоціація футболу» всі питання та аспекти діяльності УАФ регулюються цим статутом, законодавством України, статутними та регламентними нормами ФІФА та УЄФА. Виконавчий комітет уповноважений приймати рішення з усіх питань, не врегульованих цим статутом і регламентами згідно з положеннями УЄФА та ФІФА. За відсутності зазначених положень, Виконавчий комітет приймає рішення згідно з принципами чесності, законності та справедливості. Місцем проведення засідань органів футбольного правосуддя та розгляду спорів УАФ є місцезнаходження УАФ. Місцем розгляду справ та спорів, що підпадають під юрисдикцію ФІФА ЧИ УЄФА є, відповідно, штаб-квартири ФІФА або УЄФА. Місцем розгляду справ та спорів, які відповідно до статуту УАФ, УЄФА та ФІФА підпадають під юрисдикцію Спортивного арбітражного суду, є місто Лозанна, Швейцарія.
Отже, УАФ та РОФФ у своїх статутах визначили спеціальних суб'єктів, яким громадські об'єднання підпорядкували вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: органи здійснення футбольного правосуддя: Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами та Кодексом Спортивного арбітражного суду (подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.06.2022 у справі № 757/25820/20-ц).
Згідно з ч. 1, 3, 4, 5 ст. 1 Закону України “Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
За змістом ст. 3 Закону України “Про громадські об'єднання» громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, у діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначені Законом України “Про фізичну культуру і спорт», який регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.
Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону України “Про фізичну культуру і спорт», громадське об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості - об'єднання громадян, яке створюється з метою задоволення потреб його членів у сфері фізичної культури і спорту; суб'єкти сфери фізичної культури і спорту - фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність з метою розвитку фізичної культури і спорту. Суб'єктами сфери фізичної культури і спорту є: фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени; фахівці сфери фізичної культури і спорту; заклади фізичної культури і спорту; відповідні органи влади.
Законодавство України про фізичну культуру і спорт базується на Конституції України і складається з цього Закону, відповідних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій сфері (ст. 2 Закону України “Про фізичну культуру і спорт»).
За змістом ст. 3 Закону України “Про фізичну культуру і спорт» громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Це право забезпечується шляхом, у тому числі об'єднання громадян у громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості.
Згідно зі ст. 20 Закону України “Про фізичну культуру і спорт» спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Установивши ці обставини, суд дійшов висновку, що відповідач у цій справі є громадською спортивною спілкою та суб'єктом футболу, що діє відповідно до статутів Міжнародної федерації футболу (ФІФА), Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА), Федерації футболу України (ФФУ), а її члени є особами, що надали згоду дотримуватися статутів ФІФА, УЄФА та ФФУ, їх регламентів, рішень, директив та визнали юрисдикцію Спортивного арбітражного суду (CAS) (м. Лозанна, Швейцарія).
Врахувавши наведене, зокрема взявши до уваги та проаналізувавши положення чинного законодавства у сфері фізичної культури і спорту, положення статутів ОМФФ, РОФФ, УАФ, АВФУ, Дисциплінарних правил УАФ, суть спірних правовідносин у цій справі, суд дійшов висновку про те, що позов про визнання протиправним рішення органу управління РОФФ не може бути розглянутий у державному суді у порядку будь-якої юрисдикції, оскільки відповідно до положень статуту РОФФ останнє у вирішенні внутрішніх спорів (між членами та працівниками) керується положеннями свого статуту та положеннями, зокрема статуту ФФУ (УАФ), згідно з яким усі внутрішні спори між УАФ, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, вирішують органи здійснення футбольного правосуддя. Крім того, РОФФ у своєму статуті також визначила органи здійснення футбольного правосуддя спеціальними суб'єктами, яким підпорядкували вирішення усіх внутрішніх спорів. Отже, компетенція державних судів не поширюється на спір щодо недійсності рішень органу управління РОФФ, які суперечать його статуту (подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 27.03.2019 у справі № 826/4734/16, постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 757/11542/17-4, від 08.04.2021 у справі № 757/11487/17-ц, від 01.06.2022 у справі № 757/25820/20-ц, від 11.01.2024 у справі № 910/13732/22 ).
Втручання держави у діяльністю найвищого органу управління громадської спілки шляхом здійснення судового контролю за прийнятими рішеннями - суперечить принципу самоврядності громадських організацій, закріпленому у ст. 3 Закону України “Про громадські об'єднання».
При цьому, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд мав би здійснити тлумачення статуту відповідача, однак за ч. 1 ст. 50 останнього виключне право тлумачення норм цього статуту належить Виконавчому комітету Асоціації, що ще раз підтверджує те, що вказаний спір не належить до юрисдикції суду.
Ураховуючи викладене, провадження у цій справі підлягає закриттю на підстав п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У силу вимог ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 5 ст. 231 ГПК України ухвалу про закриття провадження у справі може бути оскаржено.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як установлено судом за матеріалами справи, позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.11.2024 № 2.
Оскільки закриття провадження у справі не пов'язане з відмовою позивача від позову, сплачена сума судового збору в розмірі 3 028,00 грн підлягає поверненню позивачу.
Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Керуючись ст. 231, 234, 235 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Провадження у справі за позовом Міської спортивної громадської організації "Острозька міська федерація футболу" до Громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу" про визнання недійсним рішення позачергової конференції громадської спілки "Рівненська обласна асоціація футболу", оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 08.12.2023, закрити.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановленні ст. 254-257 ГПК України.
Ухвала підписана 17.03.2025.
Суддя О. Андрійчук