майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"13" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/158/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Сорока І.В.,
за участю представника позивача: Сачок А.В. - адвокат, ордер серії АМ №1115361 від 03.02.2025р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 442 412,63 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Бердичівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства" Ліси України" 442412,63 грн., з яких: 429052,00 грн. боргу, 12050,43 грн. пені, 1310,20 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 10.02.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.03.2025 р.
12.02.2025р. від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку зі сплатою суми боргу (а.с.48-56).
В судовому засіданні 13.03.2025р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання умов договору купівлі-продажу №12/7 від 01.01.2024 року поставляв відповідачу нафтопродукти.
Відповідач отриманий товар оплачував не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 429052,00 грн.
За порушення умов договору позивач, нарахував до стягнення з відповідача 12050,43грн. пені та 1310,20 грн. 3% річних.
Відповідач правом на подачу відзиві на позовну заяву не скористався. У заяві від 12.02.2025р. повідомив про сплату боргу в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт оплати відповідачем суми основного боргу, не заперечував проти закриття провадження у справі в цій частині. В решті позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений через систему Електронний суд (довідка на а.с.45).
Враховуючи, що явка представників в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.01.2024р. між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Бердичівське лісове господарство" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина" було укладено договір №12/7 купівлі-продажу (а.с.9-10), пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується відпускати попередньо оплачені Покупцем нафтопродукти на безперебійній основі через АГЗС по відомостям, що надають право на одержання нафтопродуктів, а Покупець зобов'язується здійснювати оплату для відпуску у такий спосіб нафтопродуктів.
Відповідно до п.2.1 договору, оплата за нафтопродукти здійснюється на підставі Рахунка на оплату, що формується Продавцем виходячи із заявки Покупця шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунка (наручно представникові Покупця або на електронну адресу Покупця, зазначену в п.9 договору).
Пунктом 2.5 договору визначено, що ціна цього договору складається з сум вартостей Товару, зазначених у видаткових накладних (рахунках або специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.6.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п.2.1 даного договору, останній зобов'язаний сплатити Продавцю зазначену заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості нафтопродуктів за кожен день прострочення.
Додатковими угодами №1 від 29.03.2024р. та №2 від 30.09.2024 року сторони вносили зміни до п. 7.1 договору щодо строку його дії (а.с.11, 12).
Протягом строку дії договору позивач передав відповідачу нафтопродукти, які останній не оплатив в повному обсязі.
Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та підписаного обома сторонами акту звірки взаємних розрахунків протягом грудня 2024р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 660835,00 грн. (а.с.13-17, 32). Окрім того, вартість неоплачених нафтопродуктів на початок грудня 2024р. за попередній період становила 532367,00 грн.
Відповідачем в грудні 2024р. було сплачено позивачу 764150,00 грн. (платіжні інструкції на а.с.18-25).
15.01.2025р. позивач направив відповідачу претензію №3 з вимогою оплатити існуючу заборгованість в сумі 429052,00 грн. (а.с.31).
Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача не виконав.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Бердичівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства" Ліси України" 442412,63 грн., з яких: 429052,00 грн. боргу, 12050,43 грн. пені, 1310,20 грн. 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі продажу №12/7 від 01.01.2024р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525,526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт поставки позивачем відповідачу товару та обов'язок останнього провести розрахунки на суму 429052,00 грн., підтверджено належними доказами, якімістяться в матеріалах справи (а.с.13-17, 18-25, 32).
06.02.2025 р. після подачі до суду позовної заяви відповідач сплатив борг в сумі 429052,00 грн. (платіжна інструкція на а.с.56) та подав заяву від 12.02.2025р. про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Виходячи з викладених позивачем фактів поставки товару та враховуючи надані відповідачем докази проведення розрахунків, які свідчать про відсутність предмета спору в частині заборгованості за поставлений товар у розмірі 429052,00 грн. на день розгляду справи, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивача вбачається, що ним нараховано пеню та річні за прострочення оплати вартості товару за видатковими накладними №1578 від 23.12.2024р., №1587 від 25.12.2024р., №1591 від 27.012.2024р., починаючи, як пояснив представник позивача, через 3 банківські дні з дня виставлення рахунку на оплату, і по 03.02.2025 р
Суд зауважує, що за умовами п. п. 1.1, 2.1 договору, сторони визначили порядок здійснення розрахунків за товар у вигляді попередньої оплати.
Згідно ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки позивач, незважаючи на відсутність попередньої оплати, здійснив поставку товару, у відповідача згідно ст. 538 ЦК України, виник обов'язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару), згідно приписів ст. 692 ЦК України.
Тобто, прострочення в оплаті товару виникло у відповідача з наступного дня після підписання видаткових накладних. Натомість позивач здійснив нарахування сум пені та річних через три банківські дні від дати від дати поставки, що є його правом.
Позивач, заявляючи до стягнення з відповідача 12050,43 грн. пені, посилається на приписи п.6.2 договору, згідно якого у разі невиконання Покупцем умов п.2.1 даного договору, останній зобов'язаний сплатити Продавцю зазначену заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості нафтопродуктів за кожен день прострочення.
Аналіз умов договору вказає на те, що в договорі сторони визначили відповідальність покупця саме в разі несвоєчасно проведеної попередньої оплати вартості товару згідно виставлених рахунків.
Всупереч п. 2.1 договору позивачем не надано як рахунків, так і доказів в підтвердження передачі відповідачу рахунків для здійснення попередньої оплати
Разом з тим, як встановлено судом, сторони не дотримувались умов договору щодо попередньої оплати, а оплата мала проводитись в порядку ст. 692 ГПК України. Однак, договір не містить умов щодо відповідальності відповідача в разі несвоєчасної сплати вартості отриманого товару.
За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 12050,43 грн. пені, оскільки вважає їх безпідставними.
Судом встановлено, що відповідач не дотримувався приписів ст. 538 ГПК України та порядку проведення розрахунків, який визначений ст. 692 ЦК України, тому вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних є такими що відповідають приписам ст. 625 ЦК України.
Перевіривши виконані позивачем нарахування 3% річних, суд встановив, що він є вірним та обгрунтованим, а тому заявлена позивачем до стягнення сума річних в розмірі 1310,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині вимоги про стягнення 1310,20 грн. 3% річних.
У стягненні 12050,43 грн. пені суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, виходячи з того, що суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 429052,00 грн. основного боргу, за розгляд позовних вимог про стягнення 12050,43 грн. пені, 1310,20 грн. 3% річних підлягав сплаті судовий збір в сумі 3028,00 грн..
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 296,94 грн., сплачений з задоволених позовних вимог в розмірі 1310,20 грн., покладається на відповідача, а в сумі 2731,06 грн. - на позивача.
Приписами ст. 231 ГПК України обумовлено обов'язок суду в разі закриття провадження у справі вирішити, зокрема, питання про повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки клопотання про повернення судового збору позивачем не подано, питання про повернення судового збору суд не вирішує.
Згідно ч.2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З огляду на відсутність доказів в підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розподіл вказаних витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 429052,00 грн. за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина" (13001, Житомирська обл., Житомирський рн., смт.Романів, вул.Небесної сотні, 18, код ЄДРПОУ 20418977):
- 1310,20 грн. 3% річних.
- 296,94 грн. судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.03.25
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи