вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.03.2025м. ДніпроСправа № 904/5654/24
за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРКУЛЕС ГРУПП", м.Дніпро
до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 130 608, 39 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК", " (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРКУЛЕС ГРУПП" (далі - Відповідач-1) та до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 130 608, 39 грн., з яких: 116 337, 23 грн. - заборгованість за кредитом, 14 271,16 грн. - заборгованість по процентах за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-1 умов кредитного договору №11528926000 від 24.12.2021 року щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів. Вимоги щодо солідарного стягнення суми боргу, мотивовані неналежним виконанням Відповідачем-2 умов договору поруки №288037 від 24.12.2021 в частині виконання зобов'язання забезпеченого порукою.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року відкрито провадження у справі №904/5654/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Ухвали про відкриття провадження у справі, які направлялась на зареєстровану адресу перебування Відповідача-1 та за місцем проживання Відповідача-2, повернулись до суду з поштовими відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на те, що в силу приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
В порушенням вимог ухвали суду від 22.01.2025 року, Відповідачі 1, 2 відзиви на позовну заву не надали, в зв'язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
24.12.2021 року між Позивачем (Банком) та Відповідачем-1 (Клієнтом) укладено кредитний договір №11528926000 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1.1 Договору Банк надає Клієнту Кредит в сумі 350 700,00 грн., а Клієнт зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених Договором. Кредит надається одним Траншем в розмірі зазначеної суми Кредиту.
Відповідно до п. 1.1.2. Договору кредит надається шляхом: зарахування Банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_1 y Кредитора для подальшого використання за цільовим призначенням.
Надання Кредиту здійснюється з 24 грудня 2021 року (п. 1.2.1 Договору).
Пунктом 1.2.2. Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний повернути Кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення Кредиту (Додаток №2 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше "22" грудня 2023 року, якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за Кредитом. Клієнт зобов'язується повертати Кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі відповідно до умов Договору на рахунок № НОМЕР_2 у Кредитора, а якщо реквізити для погашення Траншу зазначені в Заяві на видачу Траншу, то погашення здійснюється на зазначений рахунок.
Згідно п. 1.3.1. Договору для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 12,9% процентів річних.
Для простроченої суми Кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для Строкової суми Кредиту на дату виникнення такого прострочення. Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами. (п.п.1.3.2., 1.3.3. Договору)
Відповідно до 2.1. Виконання зобов'язань Клієнта за Договором забезпечується наступним чином, а саме: - З метою забезпечення виконання зобов'язань Клієнта Банком приймається: - порука, а саме: 1) порука ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_3 . Умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов'язань Клієнта за Договором, Заявами та додатковими угодами до Договору, укладеними протягом строку дії Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 року Позивач надав Відповідачу-1 кредит (грошові кошти) в сумі 350 700,00 грн. що підтверджується банківською випискою за кредитним договором (а.с.21-27).
За доводами Позивача, внаслідок неналежного виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, в останнього виникла заборгованість, яка становить 116 337,23 грн. суми боргу по кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Станом на час розгляду справи, доказів повернення Відповідачем-1 кредиту в сумі 116 337,23 грн. суду не надано, а отже вимоги в зазначеній частині визнаються судом обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого у справу розрахунку, Позивачем здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін за період з 01.01.2024 року по 30.11.2024 року в сумі 14 271,16 грн.
В обґрунтування вимог в зазначеній частині, Позивач посилається на те, що умовами Кредитного Договору передбачено, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 12,9% процентів річних. Для Простроченої суми Кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для Строкової суми Кредиту на дату виникнення такого прострочення. Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.
Згідно п. 8.3.1. Правил нарахування процентів за Строковою сумою Кредиту/Траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена Договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення Кредиту/Траншу за методом «факт/360» (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані Клієнту і які ще не повернуті останнім у власність Банку, за період з дня фактичного надання Кредиту/Траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення Кредиту/Траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці. Для розрахунку процентів день надання та день погашення Кредиту/Траншу вважається одним днем. Клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення Кредиту/Траншу, якщо інше не передбачено Договором кредитування. Якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91)).
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки.
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за “користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за “користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за “користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за “користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналізуючи зміст умов п. 1.3. Кредитного договору та п. 8.3. Правил, суд приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів за простроченою сумою кредиту, визначена саме як плата за користування кредитними ресурсами, а не як міра відповідальності за порушення умов договору, що не відповідає правовій природі таких процентів та суперечить вимогам закону.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що після закінчення строку кредитування (22.12.2023 року) у Банка відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання із застосуванням положень статті 625 ЦК України.
За викладених обставин, нарахування Позивачем процентів за користування кредитом понад встановлений Договором термін на підставі ст.1048 ЦК України в сумі 14 271,16 грн. визнається судом безпідставним.
Зобов'язання за спірним договором забезпечено порукою згідно договору №288037 від 24.12.2021, укладеним між Позивачем та поручителем - ОСОБА_2 (далі - Відповідач - 2).
Предметом договору поруки, є надання поруки поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника (тих, що існують у теперішній час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі на підставі окремих договорів, що можуть були укладені в рамках Основного договору) щодо оплати:
- суми кредиту за Основним договором у розмірі 350 700,00 грн.;
- процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору;
- суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо Основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.
Порука за кожним з основних зобов'язань є окремою від порук за усіма іншими Основними зобов'язаннями, і припинення або визнання недійсною поруки за одним з Основних зобов'язань не припиняє поруки за будь-яким іншим Основним зобов'язанням.
Поручителю добре відомі усі умови Основного договору, зокрема сума кредиту, процентна ставка, інші платежі за Основним договором, терміни та строки виконання зобов'язань за Основним договором, інші умови Основного договору. Відповідальність Поручителя за усіма у сукупності Основними зобов'язаннями обмежується сумою, що становить 526 050,00 грн. (п.п. 1.2., 1.3. Договору поруки)
Відповідно до п. 2.1, 2.2. Договору поруки, у разі порушення Основного зобов'язання відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. Поручитель відповідає за основним зобов'язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручається за виконання Боржником такого основного зобов'язання, якщо договором з такою іншою особою не встановлено інше. Поручитель відповідає незалежно від причини порушення основного зобов'язання.
Статтею 554 Цивільного кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор маж право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
За викладених вище умов договору та вимог закону, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості з відповідачів-1,2 в солідарному порядку.
На час розгляду спору, обставини, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог відповідачами не спростовано, в зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав шляхом стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості в судовому порядку.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин заявлені вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідачів солідарно суми 116 337, 23 грн. заборгованості за кредитом. В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРКУЛЕС ГРУПП" (49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги б.38, код ЄДРПОУ 42257896) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОК 09807750) 116 337,23 грн. заборгованості за кредитом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРКУЛЕС ГРУПП" (49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги б.38, код ЄДРПОУ 42257896) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОК 09807750) 1078,86 грн. витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОК 09807750) 1078, 86 грн. витрат зі сплати судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський