17.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2049/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Фінанс» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 року у справі №904/2049/24 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-Сервіс», м. Дніпро
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Фінанс», м. Дніпро
про: стягнення 84 926,27грн, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 року у справі №904/2049/24 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Фінанс» (49038, м. Дніпро, вул. Вокзальна, 5; код ЄДРПОУ 39027213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-Сервіс» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 34499579): 84 926,27 грн. - заборгованості та 3 028,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням відповідачем умов договору №543/МБЦ/С від 01.02.2020 року в частині оплати отриманих послуг за період з лютого по грудень 2023 року та наявністю заборгованості в розмірі 84 926,27 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами виконаних робіт/ наданих послуг.
Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що :
- у цій справі позивачем не доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг, враховуючи відсутність укладеного договору про надання послуг;
- із доданих до позовної заяви копій документів не можливо встановити факт надання послуг з утримання саме нежитлової будівлі офісного призначення БЦ «Мост Сіті» та її прибудинкової території, оскільки тільки 10% всіх доданих первинних документів свідчать, що доставка товарів/ виконання робіт, що формували вартість експлуатаційних послуг, відбувалась за адресою вул. Глинки, 2 в м. Дніпро;
- також не доведено і факт споживання таких послуг саме відповідачем; розмежування витрат має велике значення з врахуванням того, позивач обслуговує не тільки нежитлову будівлю офісного призначення БЦ «Мост Сіті», площею 9 239,6 кв.м., але й весь комплекс БЦ «Мост Сіті», площею 124 850,0 кв.м., а також БЦ «Босфор», що в безпосередній близькості до вул. Глинки, 2 (та можливо інші об'єкти).
Також, апелянт посилається на процесуальні порушення, допущені судом, і зазначає, що суд не надав можливість відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив, порушивши строк, який сам же і встановив, ухваливши в цей строк оскаржуване рішення. Також вважає рішення неналежним чином обґрунтованим.
Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 року у справі № 904/2049/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-Сервіс» в повному обсязі; вирішити питання судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Акта-Сервіс» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Абсолют Фінанс» (відповідач) про стягнення 84 926,27 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку з не сплатою відповідачем наданих позивачем послуг в період з лютого по грудень 2023 року.
Судом встановлено, що 01.02.2020 року між ТОВ «Акта-Сервіс» (сторона 1) та ТОВ «Абсолют Фінанс» (сторона 2) укладено договір № 543/МБЦ/С про надання експлуатаційних послуг з утримання нежитлового будинку та відшкодування витрат балансоутримувача по оплаті спожитих комунальних послуг, відповідно до якого сторона 1 зобов'язалась надавати експлуатаційні послуги з утримання будинку другої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (офісний центр), яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 2; а сторона 2 приймає участь у витратах сторони 1 з утримання будинку пропорційно площі, яку займає сторона 2, в розмірі 80,00 кв.м. Крім того, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість спожитих стороною 2 комунальних послуг за встановленими постачальниками комунальних послуг тарифами, а також вартість спільного використання електричних, водопровідних і каналізаційних мереж (п. 1.1.).
У п. 1.3. договору сторонами узгоджено, що перелік послуг, які входять до складу експлуатаційних послуг з утримання будівлі, перелік комунальних послуг, що поставляються в приміщення, вартість цих послуг і порядок розрахунку визначені в додатку № 2 до цього договору. Обсяг спожитих стороною 2 послуг розраховується згідно приладів обліку, кількості повітрообміну в період часу, встановленої потужності обладнання, кількості осіб в приміщенні і пропорційно площі приміщення.
Розрахунок за надані експлуатаційні та спожиті комунальні послуги, за спільне використання електричних та водопровідних мереж проводиться стороною 2 щомісячно, на підставі отриманого від сторони 1 рахунку, згідно тарифів, вказаних в додатку 2, протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку (п. 3.1.).
Розрахунковим періодом вважається календарний місяць. Щомісяця до 30-го числа поточного місяця сторона 1 повинна надати стороні 2 акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за поточний місяць, який сторона 2 повинна повернути підписаним до 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.2.).
Відповідно до п. 3.4. розмір вартості експлуатаційних послуг:
- підлягає щорічній індексації з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції, тобто щорічно, з 01 по 31 січня кожного календарного року, що слідують за роком, в якому укладений цей договір, до розміру вартості експлуатаційних послуг застосовується офіційний щорічний індекс інфляції за попередній рік;
- може бути змінений стороною 1 у разі набрання чинності змін до законодавства України, що впливають на вартість експлуатаційних послуг (розмір податків, мінімальної заробітної плати, вартість енергоресурсів тощо).
Зазначена в цьому пункті зміна розміру вартості експлуатаційних послуг не потребує окремого укладання сторонами додаткових угод до цього договору, а доводиться стороною 1 до відома сторони 2 відповідним листом або інформаційним повідомленням в рахунках.
Зміни тарифів комунальних послуг, що надаються не стороною 1, а постачальниками таких послуг, а також тарифів комунальних послуг, які надаються стороною 1 (опалення, кондиціонування) та прямо пов'язані з тарифами комунальних послуг інших постачальників (електро - та газопостачання), застосовуються без укладення додаткових угод до цього договору і доводяться стороною 1 до відома сторони 2 у відповідних рахунках (п. 3.5.). Згідно п. 3.6. договору датою виконання зобов'язань по сплаті всіх платежів за цим договором є дата зарахування повної суми платежу на поточний рахунок сторони 1.
Валютою цього договору є виключно гривня України, тому всі розрахунки між сторонами цього договору будуть проводитись у гривні України шляхом безготівкового банківського переказу відповідного розміру грошових коштів на банківський рахунок сторони 1, який вказаний в цьому договорі (п. 3.8.).
Відповідно до п.7.1. договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.01.2021року.
Додатком №1 до цього договору є план розміщення приміщення, із змісту якого вбачається, що площа приміщень, що належить ТОВ «Абсолют Фінанс», складає 80 кв.м.
У додатку № 2 від 01.02.2020 року до договору сторони узгодили перелік експлуатаційних послуг, їх вартість, порядок розрахунку вартості експлуатаційних витрат за 1 кв. м. в сумі 66,00 грн., порядок сплати вказаних послуг споживачем. Також у вказаному додатку сторонами узгоджено вартість відшкодування та порядок розрахунку витрат по оплаті комунальних послуг, а саме: холодна вода і спальне використання водопровідних і каналізаційних мереж - 18,456 грн/м3 з ПДВ та/або 70,13 грн/чол з ПДВ(на 01.12.19р.); опалення; кондиціонування; електроенергія.
Додатковою угодою №1 від 01.12.2020 року сторони продовжили строк дії цього договору до 31.01.2022 року (т.1, а.с.60).
Після закінчення строку дії вищенаведеного договору позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про продовження строку дії договору. направляючи проекти відповідних додаткових угод.
Докази продовження дії договору сторонами не надано.
За твердженням позивача відповідач відмовлявся документально оформити правовідносини між сторонами, проте продовжував споживати надані позивачем послуги та здійснювати їх часткову оплату в період з лютого по грудень 2023 року.
Отже, колегією суддів встановлено, що у спірний період договірні правовідносини сторін були відсутні, однак отримані послуги відповідач частково сплачував.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Позивачем у період з лютого по грудень 2023 року надано відповідачу експлуатаційні послуги та здійснено інші витрати на загальну суму 84 926,27 грн., на підтвердження чого ним надані до справи відповідні акти виконаних робіт /наданих послуг (т.1, а.с. 83-93).
Вказані акти разом з рахунками-фактурами надсилалися позивачем засобами поштового зв'язку на адресу відповідача (т.1, а.с.65-71). Відповідач не підписав та не оплатив їх. При цьому, мотивована відмова відповідача від підписання цих актів на адресу позивача не надходила.
За доводами апеляційної скарги позивач заперечує факт надання йому вказаних позивачем послуг. Між тим, такі доводи є безпідставними і колегією суддів відхиляються в силу наступного:
Так, скаржник не заперечує і матеріали справи підтверджують, що позивач, починаючи з 2010 року надає послуги з утримання нежитлової будівлі офісного призначення БЦ «Мост-Сіті», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети II, 2 (Глинки).
Вказані послуги надаються щодо усієї будівлі кожному власнику приміщень, розташованих на її території, відповідно до займаної площі, на підставі індивідуальних договорів.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідач з 10.07.2018 року є власником офісного приміщення поз.2 загальною площею 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 2, № об'єкта 25053052 (інформаційна довідка №376962811 долучена до матеріалів справи).
Договори з приводу утримання зазначеної будівлі раніше укладались між позивачем та відповідачем, зобов'язання сторонами виконувались, оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась.
Таким чином, пропорційно належній відповідачу площі приміщення, він повинен відшкодувати позивачу понесені ним експлуатаційні витрати на утримання нежитлової будівлі офісного призначення БЦ «Мост-Сіті», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети II, 2 (Глинки), про що вірно зазначив суд в оскаржуваному рішенні.
Апелянт не спростовує надані позивачем розрахунки витрат, отже, його заперечення щодо недоведеності їх розміру відповідними доказами не підтверджені.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, 01.02.2020 року між сторонами було укладено договір №543/МБЦ/Є про надання експлуатаційних послуг з утримання нежитлового будинку та відшкодування витрат балансоутримувача по оплаті спожитих комунальних послуг. Строк дії договору закінчився 31.01.2022 року. Як вказував позивач, відповідач здійснював оплату відповідних експлуатаційних витрат за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 року, тобто за період, в якому договірні відносини між сторонами у встановленому законом порядку не були оформлені.
За доводами апеляційної скарги апелянт не надає обґрунтування таким своїм діям.
Матеріали справи свідчать, що належне відповідачу майно знаходиться на території неподільного об'єкта - офісного центру, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети, II, (Глинки), 2.
Будучи балансоутримувачем вказаного центру, позивач продовжив надавати експлуатаційні послуги на вказане приміщення в цілому.
Відповідач не надавав обґрунтованих заперечень щодо якості та обсягу спожитих послуг.
Таким чином, відповідач в односторонньому порядку поклав обов'язки із забезпечення власного приміщення експлуатаційними послугами, підтримання комфортних умов для здійснення підприємницької діяльності на позивача, що призвело до порушення його прав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За текстом апеляційної скарги відповідач вказує, що позивачем не доведено факт надання експлуатаційних послуг, їх обсяг, вартість, а також факт надання цих послуг саме відповідачу.
Вказане твердження спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Як було зазначено за текстом позовної заяви, у відповідній категорії судових спорів позивач повинен довести обсяг наданих житлово-комунальних (експлуатаційних) послуг, а також розмір витрат, які були понесені ним у зв'язку з утриманням будівлі, у складі якої знаходиться належне відповідачу приміщення.
Враховуючи суттєвий обсяг витрат щодо робіт, які виконуються, та товарів, які систематично закуповуються для утримання будівлі, позивач докладно описав вказані витрати за відповідними категоріями.
Так, позивачем зазначено, що ним кожного року підбиваються підсумки щодо фактично понесених витрат на утримання тієї чи іншої будівлі, щодо якої провадиться діяльність з надання експлуатаційних послуг, зокрема, БЦ «Мост-Сіті».
На основі фінансових результатів попереднього року, з урахуванням прогнозу рівня інфляції, закладається вартість тарифу з експлуатаційних послуг на наступний рік.
Так, із врахуванням фактично понесених витрат за 2022 рік, позивачем було запропоновано відповідачу продовжити строк дії договору до 31.01.2026 року.
Як вже зазначалось вище, тариф у такому випадку, з урахуванням рівня інфляції, мав би становити 96,50 грн за 1 кв. м. приміщення, належного відповідачу.
При цьому, за результатами 2023 року позивачем здійснено розрахунок фактично понесених витрат з обслуговування будівлі БЦ «Мост-Сіті».
За текстом позовної заяви наведено розшифровку витрат, понесених позивачем, відповідно до яких встановлено тариф на експлуатаційні послуги БЦ «Мост- Сіті» у 2023 році.
Вказана розшифровка містить суму понесених витрат за кожним видом витрат, а сукупна вартість усіх відповідних витрат складає тариф, що становить 98,54 грн. за кв.м.
На підтвердження кожної статті витрат позивача для забезпечення надання експлуатаційних послуг у будівлі, в якій знаходиться належне відповідачу приміщення, надано наступні належні, допустимі та достатні докази, зокрема:
- інформаційна довідка ЄДРРП, відповідно до якої підтверджується місце знаходження належного відповідачу приміщення у будівлі, щодо якої здійснюються експлуатаційні послуги;
- копія договору, який діяв між сторонами з приводу аналогічних правовідносин тим, що стали предметом позову;
- копії додаткових угод та докази їх направлення відповідачу, що підтверджують вчинення позивачем заходів з метою продовження діючого договору;
- рахунки-фактури, акти виконаних робіт, претензії та докази їх направлення, що підтверджують характер та обсяги наданих відповідачу послуг з утримання будівлі, в якій знаходиться приміщення відповідача;
- зведену таблицю витрат, яка є детальним розрахунком усіх витрат, понесених позивачем в ході надання експлуатаційних послуг щодо будівлі у відповідному періоді (2023 рік);
- копії договорів, рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, квитанцій та інших первинних бухгалтерських документів про сплату коштів, які підтверджують як сам факт понесення витрат, так і їх обсяги за кожним пунктом таблиці витрат щодо надання експлуатаційних послуг будівлі у 2023 році.
- рішення судів у справах щодо аналогічних правовідносин, які складались із приводу бездоговірного споживання експлуатаційних послуг іншими власниками приміщень, розташованих у будівлі БЦ «Мост-Сіті».
Таким чином, вказаними доказами підтверджується реальність, обсяги та періоди витрат позивача.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За умовами частини 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:
1) перелік послуг;
2) вимоги до якості послуг;
3) права і обов'язки сторін;
4) відповідальність сторін за порушення договору;
5) ціна послуги;
6) порядок оплати послуги;
7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Згідно із зазначеними приписами законодавчих актів, споживачі зобов'язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
До відповідних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, зокрема:
- постанова Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №750/12850/16-ц, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №642/2858/16, постанова Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі № 908/3159/19, постанова Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, відповідно до яких, хоч у частині першій статті 19 Закону № й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону 1875-ІУ споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі;
- постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 року у справі № 910/7968/19, за змістом якої витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Також вказаним рішенням визначено, що оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг у відповідний період. При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання з оплати таких послуг.
Таким чином, позивачем доведено, що ним надано експлуатаційні послуги щодо будівлі, в якій знаходиться належне відповідачу приміщення.
Факт та обсяги наданих експлуатаційних послуг підтверджується доказами понесених позивачем витрат щодо надання вказаних послуг, зокрема, копіями договорів, первинних документів бухгалтерського обліку, інформацією, належним чином отриманою в органах Державної податкової служби (з приводу обсягів сплачених податків, відрахувань із заробітної плати тощо).
В свою чергу, відповідачем вказані послуги спожито, так як належне йому приміщення знаходиться в складі приміщень будівлі, щодо якої надавались відповідні послуги. Даний факт скаржником не спростовано.
Як зазначалось позивачем за текстом позовної заяви та відповіді на відзив, позивачем надаються експлуатаційні послуги щодо кількох будівель (в тому числі щодо БЦ «Мост-Сіті»), деякі категорії витрат розраховуються як частина від загальної суми витрат позивача.
За доводами позивача, його працівники разом із наданням експлуатаційних послуг щодо будівлі Бізнес-Центру «Мост-Сіті», надаються аналогічні послуги за відповідними договорами власникам/орендарям приміщень, розташованих у Торговельно- розважальному комплексі «Мост Сіті-Центр».
Вказані будівлі, хоча і розташовані за однією адресою (м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети II, 2), однак є окремими будівлями, їх обслуговування не пов'язане одне з одним, так як одна будівля має виключно офісні нежитлові приміщення, а інша будівля має в своєму складі торгові приміщення і майданчики, кінотеатр, розважальні зони, заклади громадського харчування.
Середня вартість експлуатаційних послуг у будівлі Торговельно-розважального комплексу «Мост-Сіті Центр» в 2023 році становила 6,93 долари США в гривневому еквіваленті за квадратний метр (приблизно 260 грн. в залежності від курсу гривні НБУ).
Окрім того, за вказаною адресою розташована окрема житлова будівля, утримання якої позивачем не здійснюється.
Вказані обставини підтверджуються витягом з ЄДРРП, який надано самим відповідачем разом із відзивом на позов.
Так, за текстом вказаного витягу вбачається, що пошук провадився лише за параметром адреси (вул. Королеви Єлизавети II).
Вказаний витяг містить інформацію щодо приміщень, розташованих:
1. В житловій будівлі (реєстр № 1005329912101, сторінка 18 витягу, реєстр. № 963037012101, сторінка 19 витягу);
2. Торговельно-розважальному комплексі із паркінгом літ А-3 (реєстр № 564718512101, сторінка №30; реєстр. №563236912101, сторінка 31);
3. У Бізнес-Центрі «Мост-Сіті» другої черги будівель багатофункціонального призначення, в якому знаходиться належне відповідачу приміщення (реєстр.№ 361328512101, сторінка 48 витягу).
Таким чином, відповідачем не враховано той факт, що будівлі Бізнес-Центру та Торговельно-розважального центру хоч і знаходяться за однією адресою, однак є окремими будівлями.
Розрахунок тарифу здійснюється по кожній будівлі окремо і не може включати в себе площу іншої будівлі, зокрема, площу Торговельно-розважального комплексу «Мост Сіті-Центр».
Вказаний розрахунок здійснено позивачем виключно виходячи з площі офісних нежитлових приміщень, розташованих у будівлі БЦ «Мост-Сіті», що складає 9 239,60 кв.м.
Позивачем за текстом позовної заяви докладно описано надання кожної послуги з тих, які передбачено в рамках експлуатації будівлі БЦ «Мост-Сіті», обсяги послуг підтверджено належними доказами фактично понесених витрат.
Відповідач вказує, що відповідні докази, що підтверджують обсяги витрат позивача, не містять даних про спрямування вказаних витрат саме на експлуатацію будівлі БЦ «Мост-Сіті».
Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
• назву документа (форми);
• дату складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
• залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Законодавство України не містить вимог щодо зазначення у первинних документах бухгалтерського обліку мети закупівлі тих чи інших товарів або необхідності використання товарів та послуг, які закуповуються на конкретному об'єкті.
Надані позивачем договори, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, товарно- транспортні накладні тощо містять усі необхідні реквізити, в тому числі юридичну адресу позивача, як суб'єкта господарсько-правових відносин із контрагентами.
При цьому, складення актів виконаних робіт та рахунків-фактур є обов'язком виконавців послуг, а тому позивач позбавлений можливості самостійно уточнювати місце надання таких послуг.
Таким чином, позивачем у позовній заяві наведено докладний розрахунок тарифу (кошторис), відповідно до якого враховано лише площу нежитлових офісних приміщень, розташованих у БЦ «Мост-Сіті».
Вказаний тариф обґрунтовано належними доказами фактично понесених витрат позивача, спрямованих на надання відповідних послуг, кожна стаття видатків детально описана, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо непрозорості нарахування плати є необгрунтованими.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами скаржник не спростував висновки суду першої інстанції про його зобов'язання сплатити надані позивачем послуги та їх вартість.
Його доводи про порушення судом процесуальних норм в частині ухвалення рішення в строк, наданий для надання відповіді на його відзив, колегія суддів не вважає обґрунтованою підставою для задоволення скарги.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
На думку колегії суддів скаржник не спростував доводи позивача і його апеляційна скарга є не доведеною, тому задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 року у справі № 904/2049/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков