05 березня 2025 року м. Харків Справа №922/2695/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.;
прокурор Горгуль Н.В., діє на підставі службового посвідчення №072883 від 01.03.23
від позивача - не з'явився
від відповідача - Багман П.Д., діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1280688 від 04.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни (вх.№3076Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 (повний текст складено 21.11.2024, суддя Байбак О.І.)
у справі №922/2695/24
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Хорошиве (3),
про стягнення 411 392,02 грн,
Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни безпідставно збережені кошти у розмірі 411 392,02 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач без правовстановлюючих документів в період з 01.12.2020 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 за адресою: м. Харків, вул. Генерала Момота, буд. 3 з метою обслуговування належного йому нежитлового приміщення, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівнина користь Харківської міської ради 411 392,02 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Генерала Момота, буд. 3 площею 0,0411 га (кадастровий номер 6310138200:03:010:0005) за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 (з зарахуванням за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 69899998031409061, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл./МТГ Харків).
Стягнуто з фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни на користь Харківської обласної прокуратури 4936,70 грн судового збору.
Фізична особа-підприємець Фабрис Людмила Василівна не погодилась з рішенням Господарського суду Харківської області та 17.12.2024 засобами поштового зв'язку звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі; рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не звернув уваги та не надав належної оцінки тому факту, що ФОП Фабрис Л. В. є неналежним відповідачем у справі.
Зазначає, що ФОП Фабрис Людмила Василівна припинила підприємницьку діяльність 04.08.2022, а предметом звернення до суду Харківської міської ради є правовідносини, які існували в період з 01.12.2020 року по 28.02.2022 року, тобто ФОП Фабрис Людмила Василівна, яка зареєстрована 29.03.2024 року (Номер запису 2004710000000084606).
Вважає, що правосуб'єктність ФОП Фабрис Л. В. набула лише 29.03.2024, а отже правовідносини у справі стосуються ФОП Фабрис Л. В., яка припинила господарську діяльність 04.08.2022 і належним відповідачем у справі є фізична особа Фабрис Людмила Василівна.
Як наслідок, апелянт зазначає, що пред'явлення позову до неналежного відповідача, є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки відсутності права у позивача на передання земельної ділянки в оренду.
Стверджує, що позивач у даній справі, має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обгрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок майна (коштів) позивача.
Апелянт звертає увагу суду, що існує певний порядок та алгоритм дій щодо передачі землі в оренду, відповідно до якого позивач повинен був зареєструвати своє право власності у встановленому чинним законодавством порядку, а після цього у нього виникає право укладати договір оренди, щодо вказаної земельної ділянки.
На думку скаржника, позивач не мав реальної можливості укласти договір оренди, а таким чином вимагати у позивача кошти за вказаний період є неможливим та таким, що не відповідає суті кондикційних зобов'язань; судом першої інстанції не було прийнято того факту та не надано належної оцінки, що ФОП Фабрис Л.В. не використовувала об'єкти нерухомості в цілях здійснення господарської діяльності.
На підставі вищевикладеного відповідач, вважає позовні вимоги позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 411 392,02 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.12.2020 по 28.02.2022 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 апеляційна скарга у справі №922/2695/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 поновлено фізичній особі - підприємцю Фабрис Людмилі Василівні пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24; зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 та призначено справу до розгляду на 05.03.2025 об 11:30 годині.
31.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Харківською міською радою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Відзив обґрунтовує наступними доводами:
- предметом позову у цій справі є вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 411 392,02 грн за період з 01.12.2020 по 28.02.2022 щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005; за даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що фізична особа-підприємець Фабрис Людмила Василівна з 06.04.1999 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якої є: код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) та 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
- на підставі власного рішення відповідач припинив підприємницьку діяльність 04.08.2022. Позов у даній справі прокурором пред'явлено до Господарського суду Харківської області у серпні місяці 2024 року. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2024 відкрито провадження у справі №922/2695/24. Також матеріали справи свідчать про те, що відповідач з 29.03.2024, тобто до моменту пред'явлення позовної заяви та відкриття провадження у справі, номер запису 2004710000000084606 повторно зареєстрована у статусі фізичної особи-підприємця, код діяльності за КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);
- спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 за адресою: АДРЕСА_1 відповідач у справі в спірний період використовувала з метою обслуговування належних їй нежитлових приміщень, а саме, магазину (що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та Актом огляду земельної ділянки) тобто на спірній земельній ділянці відповідачем здійснювалась підприємницька діяльність;
- відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру НВ-0006409332021 від 22.02.2021 цільове призначення спірної земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання спірної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин); відповідно до Акту обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Генерала Момота, 3, кадастровий номер 6310138200:03:010:0005, зокрема відповідно до розділу 2 та ситуаційної схеми встановлено, що на зазначеній спірній земельній ділянці розташована нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин);
- правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі у період з 01.12.2020 по 28.02.2022, є господарсько-правовими, оскільки, існує спір між Харківською міською радою (в інтересах якої заявлено позов) та фізичною особою-підприємцем Фабрис Людмилою Василівною саме як суб'єктом господарювання і цей спір пов'язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці у спірний період;
- станом на момент звернення прокурора до суду з позовом у даній справі та на період виникнення спірних правовідносин з 01.12.2020 по 28.02.2022 відповідач мала статус фізичної особи - підприємця. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що в процесі розгляду даної справи відповідач втратила такий статус.
У своєму відзиві позивач заперечує і щодо доводів апелянта про відсутність права у позивача (Харківської міської ради) на передання земельної ділянки в оренду з підстав відсутності доказів існування протягом зазначеного в позові періоду спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реєстрації права комунальної форми власності на спірну земельну ділянку за позивачем відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до ЗУ "Про оренду землі ", а також обґрунтованості розрахунку стягуваної суми (збережених відповідачем за рахунок майна (коштів) позивача.
Позивач вважає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності " державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.
У відзиві вказує, що відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права. У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкова, що підтверджується місцем розташування спірної земельної ділянки, зазначеним у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 0006409332021 від 22.02.2021, а саме, Харківська область, місто Харків, Індустріальний район, вулиця Генерала Момота, 3, чого не заперечували та не спростовували сторони справи.
Позивач стверджує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
На підставі вищевикладених доводів, Харківська міська рада просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/2695/24 залишити без змін.
У судове засідання 05.03.2024 з'явився представник Харківської обласної прокуратури в інтересах позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні 05.03.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фабрис Л.В. зареєстрована у статусі фізичної особи-підприємця з 06.04.1999 та на підставі власного рішення припинила підприємницьку діяльність 04.08.2022.
Надалі, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фабрис Л.В. з 29.03.2024, номер запису 2004710000000084606 повторно зареєстрована у статусі фізичної особи-підприємця, код діяльності за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).
Таким чином, станом на момент звернення прокурора до суду з позовом у даній справі Фабрис Л.В. мала статус фізичної особи - підприємця. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що в процесі розгляду даної справи Фабрис Л.В. втратила такий статус.
Водночас під час перебування Фабрис Л.В. у період з 06.04.1999 по 04.08.2022 у статусі фізичної особи-підприємця, видами діяльності відповідача за КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) та 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Матеріали справи також свідчать про те, що, головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. відповідно до частини 2 статті 83 та статті 187 Земельного кодексу України 12.12.2023 проведено комплекс перевірочних заходів щодо додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер: 6310138200:03:010:0005), що розташована за адресою: вулиця Генерала Момота, 3 у м. Харкові.
За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що за Фабрис Л.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) 21.07.2009 та 20.08.2009 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 190,1 кв.м., що розташована за адресою: вул. Генерала Момота, буд. 3 у м. Харкові (стара назва: АДРЕСА_2 частки кожна, на підставі договору про поділ майна подружжя від 20.07.2009 №3776 та договору міни від 23.07.2009 № 3871, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0411 га, кадастровий номер 6310138200:03:010:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас земельна ділянка, загальною площею 0,0411 га з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля, розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: вул. Генерала Момота, 3 (колишня назва: вул. Третього Інтернаціоналу), сформована та 04.10.2019 здійснено державну реєстрацію у ДЗК, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Цільове призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин).
Разом з тим, відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 20.03.2024 за вихідним №5932/5/20-40-24-17-19 проінформовано Немишлянську окружну прокуратуру м. Харкова про те, що відповідно до наявних інформаційних ресурсів податкової, ФОП Фабрис Л.В. перебуває на обліку в Харківській ДПІ ГУ ДПС у Харківській області у 11 стані (припинено, але не знято з обліку).
Дата державної реєстрації 06.04.1999 року. Дата прийняття рішення про припинення 04.08.2022.
Відповідно до наявних інформаційних ресурсів ІКС "Податковий блок" Фабрис Л.В. надано Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за: 2011 - 2023 рік.
Згідно наявних інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС у Харківській області, Фабрис Л.В. зареєстрована платником земельного податку за використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул. Генерала Момота, 3 у м. Харкові, площею 0,02169 гектарів.
Платнику нарахований земельний податок за вищезазначену земельну ділянку:
2020 рік - 33 150,83 грн,
2021 рік - 36 218,52 грн,
2022 році земельний податок не нараховувався.
Окрім того, Фабрис Л.В. сплачено земельний податок за вищезазначену земельну ділянку у наступному розмірі: 2020 рік - 33 150, 83 грн; 2021 рік - 36 218, 52 грн.
Надалі, відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 31.05.2024 №11129/5/20-40-24-05-08 вбачається, що Фабрис Л.В. повторно зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 29.03.2024.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під вищевказаним об'єктом нерухомого майна за ФОП Фабрис Л.В., не зареєстровано.
ФОП Фабрис Л.В. використовує з часу набуття права власності на нерухоме майно (нежитлової будівлі) вищевказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежі за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.
У зв'язку з цим, Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування ФОП Фабрис Л.В. вищезазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ФОП Фабрис Л.В. земельної ділянки площею 411 кв.м. (0,0411 га), кадастровий номер 6310138200:03:010:0005, за адресою: вул. Генерала Момота, 3 у м. Харкові, у період з:
01.01.2020 по 31.12.2020 складає 176 705, 30 грн;
01.01.2021 по 31.12.2021 складає 192 715, 48 грн;
01.01.2022 по 28.02.2022 складає 41 971, 24 грн.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що при здійсненні розрахунку Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради враховано проведені ФОП Фабрис Л.В. оплати земельного податку в 2020 та 2021 роках.
Господарський суд Харківської області дійшов висновку, що ФОП Фабрис Л.В. у період з 01.12.2020 по 28.02.2022 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у загальній сумі 411 392, 02 грн, внаслідок чого відповідач зберегла у себе майно у вигляді коштів.
Зважаючи на вказані обставини, прокурор в інтересах Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ФОП Фабрис Л.В. про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 411 392,02 грн за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, за адресою: вул. Генерала Момота, 3 у місті Харкові за період з 01.12.2020 по 28.02.2022 на підставі ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги є предметом апеляційного оскарження.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту глави 15, ст.ст.120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.
Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов'язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, провадження №12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, провадження №12-48 гс 21».
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Згідно статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок " і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ".
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 вказано, що у п.289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0411 га, розміщений об'єкт нерухомості, який на праві власності належить Фабрис Людмилі Василівні.
За обставин, що склались, позивач має право на відшкодування коштів за користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка, загальною площею 0,0411 га з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, на якій знаходиться вищевказана нежитлова будівля, розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: вул. Генерала Момота, 3 (колишня назва: вул. Третього Інтернаціоналу), сформована та 04.10.2019 здійснено державну реєстрацію у ДЗК, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 0006409332021 від 22.02.2021 (том 1 а.с.10).
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1263 від 24.02.2021 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, цільове призначення - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: м. Харків, вул. Генерала Момота, 3, становить 2 861 675,00 грн.
Звертаючись до суду прокурор обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів, визначений на підставі розрахунку, здійсненого Харківською міською радою з урахуванням даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 загальною площею 0,0411 га по вул. Генерала Момота, 3 у м Харкові від №1263 від 24.02.2021.
Також під час розрахунку, позивачем враховано, що згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 20.03.2024 №5932/5/20-40-24-17-19, ФОП Фабрис Л.В. сплачено земельний податок за 2020 рік - 33 150,83 грн, за 2021 рік - 36 218,52 грн.
Тобто, Харківською міською радою враховано проведені ФОП Фабрис Л.В. оплати земельного податку в 2020 та 2021 роках. З урахуванням наведеного, розмір безпідставно збережених коштів, які повинна була сплачувати ФОП Фабрис Л.В. за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005, за адресою: вул. Генерала Момота, 3 у м. Харкові, розраховано позивачем і складає, у період з:
- 01.01.2020 по 31.12.2020 - 176 705, 30 грн;
- 01.01.2021 по 31.12.2021 - 192 715, 48 грн;
- 01.01.2022 по 28.02.2022 - 41 971, 24 грн.
Дослідивши розрахунок позивача щодо суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова за період з 01.12.2020 по 28.02.2022, колегія суддів встановила, що він узгоджується з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 загальною площею 0,0411 га по вул. Генерала Момота, 3 у м Харкові від №1263 від 24.02.2021.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та висновком суду першої інстанції про те, що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.12.2020 по 28.02.2022 становить 411 392,02 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування відповідачем наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про відсутність права у позивача (Харківської міської ради) на передання земельної ділянки в оренду з підстав відсутності доказів існування протягом зазначеного в позові періоду спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реєстрації права комунальної форми власності на спірну земельну ділянку за позивачем відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до ЗУ " Про оренду землі ".
Колегія суддів враховує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
Разом із тим, у постанові Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначив, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений за законом, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов'язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об'єкт нерухомості.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких визначена державі або приватним власникам.
За змістом пункту 3 розділу II " Прикінцеві та перехідні положення" Закону " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а)земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».
За змістом пункту 9 розділу II " Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги вищевикладене Харківська міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - міста Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Таким чином, правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону.
Отже, доводи апелянта з приводу відсутності існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та неможливості передачі її в оренду не є дійсними та не відповідають нормам чинного законодавства України
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що позов мав бути пред'явлений до ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи - підприємця, вказує, що відповідач не здійснював підприємницьку діяльність у належному йому нежитловому приміщенні, яке розташоване на спірній земельній ділянці.
З приводу цього слід зазначити про таке.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.
При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09.10.2019 у справі №209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Відповідно до ст. 42 ГПК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (ст. 26 ЦК України).
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
З матеріалів справи вбачається, що:
- відповідач є власником нерухомого майна (нежитлове приміщення літера «А-», площею 190.1.кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 6310138200:03:010:0005 загальною площею 0,0411 га, власником якої є Харківська міська рада;
- відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);
- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Отже, доводи відповідача, що останній не використовує земельну ділянку та об'єкти нерухомості, які розташовані на ній в цілях здійснення господарської діяльності, а право власності на об'єкт нерухомості виник у неї як у фізичної особи та не пов'язаний із підприємницькою діяльністю, відхиляються колегією суддів Східного апеляційного господарського суду.
Оскільки, враховуючи категорію та цільове призначення зазначеної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, використання її в іншій ніж господарській діяльності неможливе, оскільки таке використання буде суперечити її цільовому призначенню та функціональному використанню. Станом на момент звернення прокурора до суду з позовом у даній справі Фабрис Л.В. мала статус фізичної особи - підприємця.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також докази, надані сторонами на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 відсутні.
Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Фабрис Людмили Василівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі №922/2695/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.03.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна