05 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/2092/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М.,
суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Дубчак С.Є. на підставі довіреності №01/01/07-351/д від 13.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5059 від 27.06.2012,
відповідача - Бородін Т.В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1243107 від 10.09.2024, посвідчення адвоката №1708 від 05.03.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" (вх.№62Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч., повний текст рішення складено 19.12.2024, у справі №922/2092/24
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль", м. Харків
про стягнення коштів 1 019 880, 00грн
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" про стягнення 1 019 880, 00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поставка товару за договором №09/03/1329-МТР від 21.10.2022 була здійснена відповідачем з простроченням строків, обумовлених цим договором, у зв'язку із чим, останньому у відповідності до пункту 6.9 договору був нарахований штраф 1 019 880, 00грн у розмірі 10% від вартості товару, не поставленого вчасно.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 509 940, 00грн штрафу та 15 298, 20грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт прострочення виконання відповідачем поставки товару свідчить про правомірність та обґрунтованість нарахування відповідачеві штрафу у розмірі 1 019 880, 00грн. З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50% відсотків, і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 509 940, 00грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 в частині часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача 509 940, 00грн штрафу та ухвалити нове рішення, яким клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 101 988, 00грн; в іншій частині вимог відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач неодноразово змінював технічні вимоги до товару; відповідач до цього часу не отримав від позивача запрошення на проведення пусконалагоджувальних робіт, тобто, відповідне обладнання не було введено позивачем в експлуатацію.
Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що, виходячи із поведінки позивача, наслідки невиконання відповідачем зобов'язання були вочевидь більш вигідними для позивача, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 у справі №922/2092/24; встановлено позивачу строк до 21.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 21.02.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "05" березня 2025 р. о 10:00год.
12.02.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що, задовольняючи клопотання відповідача, суд реалізував дискреційні повноваження та належним чином обґрунтував відповідне рішення.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 заяву представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - адвоката Дубчака С.Є. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "05" березня 2025 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - адвокатом Дубчаком С.Є.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.03.2025 представник відповідача оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 - без змін.
Враховуючи, що представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, матеріалів справи достатньо для розгляду скарги, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 21.10.2022 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" (надалі - продавець) був укладений договір 09/03/1329-МТР з додатками до нього №1, 2, за умовами якого продавець зобов'язався передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 Договору).
У додатку №1 до договору сторони визначили поставку наступного товару: Перетворювач частоти АТ27-1М6-6/6-ED100 в комплекті: Перетворювач частоти 1 шт, блочно-модульна будівля 1 шт, пульт дистанційного управління RC27-TW-013-1 1 шт, шафа вихідного реактора CB27-6/2M0/4P0-43 1 шт, шафа комутації - CB27- 10/630/110-43 3 шт, Силова комірка (ЗІП) РС27-195-074-1 1 шт.
Загальна вартість товару відповідно до додатку 1 до договору становить 10 198 800, 00грн.
Згідно з пунктом 5 додатку №1 до договору, поставка має бути здійснена протягом 180 календарних днів з моменту отримання передоплати.
У додатку №1 до договору визначені умови поставки (ІНКОТЕРМС-2020р): DDP склад вантажоотримувача. (ОНГВУ НГВУ "Охтирканафтогаз" ПА "Укрнафта": 42700, Україна, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Київська, 119).
Продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк, на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 2 додатку №1 до договору, умови оплати: 50% передоплати, 50% по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки всього товару та підписання актів шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, але не більше 90 днів від дати поставки.
Згідно з пунктом 5.3 договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами.
Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 5.5. договору, відвантаження товару здійснюється лише після отримання продавцем письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження.
Позивачем на виконання умов договору була здійснена передоплата товару у розмірі 50% на суму 5 099 400, 00грн за платіжною інструкцією від 02.03.2023 №9591-УГБ23.
У подальшому за наслідком приймання поставленого відповідачем товару за договором №09/03/1329-МТР від 21.10.2022 позивачем були складені акти від 01.11.2023 №5014, від 11.03.2024 №5014 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) в яких зазначені наступні недоліки товару, які полягали в усуненні: не завершені шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи по обладнанню АТ-27; відсутні автоматичні модулі порошкового пожежогасіння; механічні пошкодження листів обшивки стін блочно-модульної будівлі; механічні пошкодження листів покриття блочно-модульної будівлі; недостатній звис листів покриття по периметру будівлі; не завершено вертикальну обшивку металоконструкції покриття; нещільне прилягання м/к покриття до рами будівлі (хлопуни); відсутнє утеплення та внутрішня обшивка вертикальних поверхонь фронтонів покрівлі; відсутнє водовідведення з бічних поверхонь профлиста стінок фронтонів покрівлі (не встановлено J профіль) в місцях опирання покрівлі на раму БМБ та в місцях примикання до м/к вхідних козирків; вхідні групи виконати згідно вимог НПАОП 11.1.-1.16-23.розд. IV п.2.40, 2.41, 2.43. та ДСТУ Б В 2.6-52:2008 "Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві".
Відповідно до пункту 6.9. договору, за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному пунктами 5.12, 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 7%, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.
Остаточна передача товару за договором відбулася 17.04.2024, що підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною №29 від 25.10.2023, тобто, з порушенням строку поставки товару більш ніж на 30 календарних днів (кінцева дата поставки - 29.08.2023), що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду про стягнення штрафу 1 019 880, 00грн у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно згідно пункту 6.9 договору.
Позивач звертався до відповідача з листом від 24.04.2024 №01/01/13/10/20/02-02/01/3581, в якому вказував на необхідність здійснення оплати штрафних санкцій, які передбачені пунктом 6.9 договору у сумі 1 019 880, 00грн.
На вказаний лист відповідач надав відповідь від 02.05.2024 (вх.№09.05.2024 №5605/1), в якій заперечував, що порушення строків поставки товару відбулося з його вини.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовуються.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами укладеного сторонами у справі пункту 6.9 договору, за порушення строку постачання товару, його приналежностей та/або документів, що його стосуються, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному пунктами 5.12, 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 7%, а у разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем у зв'язку з викладеними обставинами нараховано відповідачу штраф в розмірі 10% від вартості товару в сумі 1 019 880, 00грн.
Перевіривши відповідний розрахунок суд першої інстанції констатував його обґрунтованість та арифметичну вірність.
Відповідач проти зазначеного не заперечує, але звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій на 90%.
В обґрунтування зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації до території України, протягом 2022-2023 будівлі за місцезнаходженням відповідача багаторазово потрапляли під ракетні обстріли та зазнали руйнувань, що підтверджується звітом № 14/2-24-2 від 27.02.2024 оцінки технічного стану і експлуатаційної придатності нежитлової будівлі, пошкодженої внаслідок воєнних дій, за адресою: м. Харків, просп. Індустріальний, 10к. Зазначені факти у значній мірі ускладнили господарську діяльність відповідача, зокрема і з виконання зобов'язань з поставки товарів за договором, примусили його змінити своє місцезнаходження на адресу: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 20, передислокувати виробничі потужності, що призвело до значних додаткових витрат; поставили відповідача у вкрай вразливе матеріальне становище. Відповідач протягом усього часу дії договору прикладав максимальних зусиль для виконання своїх зобов'язань. Наголошує, що позивачем не надано доказів заподіяння йому збитків зі сторони відповідача у зв'язку з простроченням поставки товару.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Суд першої інстанції, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50% відсотків, і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання про наявність підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу на 50%.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Як зазначено вище, у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення штрафу, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем виконання договору, можливо зменшити розмір пені на 50%.
При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо несправедливості зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій на 50%, а не на 90%.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан.
При цьому, відповідач уклав з позивачем договір 21.10.2022, тобто, під час дії в Україні воєнного стану на загальну суму, з урахуванням, ПДВ 10 198 800, 00грн.
Укладаючи та підписуючи договір відповідач тим самим погодився на визначені договором штрафні санкції.
Підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивач неодноразово змінював технічні вимоги до товару, що стало наслідком, як вказує відповідач, затримки поставки товару, оскільки матеріали справи не містять доказів зміни сторонами строків поставки товару та умов договору. Таким чином, з урахуванням здійсненої позивачем передоплати товару 02.03.2023 кінцевий строк поставки товару згідно пункту 5 додатку № 1 до договору є 29.08.2023. У свою чергу, видаткова накладна №29 від 25.10.2023 на поставку товару за договором №09/03/1329-МТР від 21.10.2022 підписана сторонами без зауважень 17.04.2024.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області 11.12.2024 у справі №922/2092/24 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 у справі №922/2092/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.03.2025.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна